Ухвала суду № 74462829, 23.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6203/17 Справа № 202/6943/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради – про встановлення факту постійного проживання в гуртожитку, визнання права на приватизацію та зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради просить скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року, посилаючись на його незаконність, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що на підставі листа начальника житлового управління Дніпропетровської міської ради від 8 жовтня 1987 року ОСОБА_2 у складі сім’ї з трьох осіб було дозволено тимчасове проживання в гуртожитку переселенського фонду управління по вул. Осінній 15 кімната № 19 строком на 1,5 роки.

18 грудня 2002 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження № 1402 від 17.12.2002 року ОСОБА_2 був виданий ордер на житлову площу в гуртожитку переселенського фонду № 177 на право зайняття із сім’єю: чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 у вказаному гуртожитку кімнат 19, 20 строком до 16 грудня 2003 року.

23 лютого 2004 року на підставі розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 201 від 23.03.2004 року ОСОБА_2 виданий ордер № 19 на право зайняття із сім’єю житлової площі в гуртожитку за тою ж адресою строком до 25.02.2005 року.

В 2011-2012 роках позивачі здійснили перепланування займаних ними кімнат, яке Розпорядженням Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 17 вересня 2012 року було узаконене та вказано загальну площу житлового приміщення №№ 19,20 – 37,2 кв.м.; зобов’язано балансоутримувача зареєструвати внесені зміни в КП «ДМБТІ».

06 серпня 2013 року Управління видало ОСОБА_2 ордер строком до 01.12.2013 року.

09 серпня 2013 року між КП «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_2 був укладений договір найму вказаного житлового приміщення у гуртожитку загальною площею 37,2 кв.м.

Згідно довідки Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Індустріального району № 2056 від 05.12.2002 року з 15.02.1998 року по 12.02.1999 року за спірною адресою були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4Г, а фактично останні проживають у гуртожитку з 1987 року.

Згідно довідки № 811 від 13.08.2013 року КП «Жилсервіс-5» ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 кімнати 19, 20 в лютому 2003 року на строк до 16.12.2003 року, а з 26.02.2004 року постійно.

Реєстрація місця проживання позивачів по теперішній час за вищевказаною адресою також підтверджується і відмітками в їх паспортах громадянина України.

На заяву позивачів про приватизацію кімнат № 19, 20 у гуртожитку Листом від 22.10.2013 року Управління житлового господарства повідомило, що підстави для підготовки проекту рішення ВК Дніпропетровської міської ради про передання позивачам у власність кімнат № 19, 20 у гуртожитку відсутні, у зв’язку із ненаданням доказів, що вони тривалий час (не менше п’яти років) на законних підставах зареєстровані за вказаною адресою.

Суд вважав, що відмова Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради у проведенні приватизації позивачами житлового приміщення є неправомірною з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Статтею 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 2 цього Закону до об’єктів приватизації, серед інших, віднесено житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції).

Керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 3, ч. 5 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 1, 4 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», встановивши, що позивачі вселилися до кімнат № 19, 20 у гуртожитку на підставі виданих їх сім’ї у встановленому порядку ордерів, з 26 лютого 2004 року постійно зареєстровані за спірною адресою, - районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі мають право на приватизацію спірної нерухомості. При цьому, райсуд вірно вважав, що закінчення строку на який виданий ордер на житлове приміщення у гуртожитку не свідчить про незаконність реєстрації та проживання позивачів у гуртожитку, тим більш, що вони продовжують постійно проживати та користуватися даним житловим приміщенням, їх право на проживання та користування кімнатами в гуртожитку ніким не оспорюється, питання про виселення позивачів та зняття їх з реєстрації місця проживання не ставилося, іншим особам для проживання це житлове приміщення не надавалося.

Крім того, встановивши, що позивачами були подані для приватизації всі необхідні документи, передбачені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, в тому числі копія ордера про надання жилої площі, - районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є відповідач, неправомірно відмовлено позивачам у проведенні приватизації житлового приміщення – кімнат 19, 20 гуртожитку, а тому вимоги позивачів про визнання за ними права на приватизацію на вказані кімнати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Між тим, районний суд вірно вважав, що встановлення факту проживання в даному випадку, саме визнання за позивачами в судовому порядку права на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку є належним та достатнім способом захисту їх порушених прав.

Доводи апелянта в скарзі про те, що позивачі на законних підставах проживали 2 роки 4 місяці, тобто менше 5 років, а також те, що позивачі не надали органу приватизації докази про те, що вони проживали на законних підставах за зазначеною адресою, - є необґрунтованими спростовуються дійсно встановленими обставинами справи та такими, що не спростовують висновків районного суду, який в оскаржуваному навів чіткі мотиви для задоволення позовних вимог.

Твердження апелянта про незалучення до справи КП «Жилсервіс-5» як балансоутримувача зазначеного гуртожитку, - також не може бути підставою для скасування законного рішення, оскільки це не тягне правових наслідків.

При цьому, у скарзі відповідач вказує, що ніяким чином не оспорює конституційне право позивачів на житло, а тому апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність скарги та відсутність законних підстав для її задоволення.

Інші доводи скарги перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Рішення як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального законів підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради – відхилити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_5