Ухвала суду № 74462827, 20.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2459/17 Справа № 202/2189/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_3 – про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» просять скасувати рішення Індустріального районного суду .Дніпропетровська від 11 січня 2017 року, посилаючись на його незаконність, неповне з’ясування та недоведеність судом обставин справи, розміру шкоди, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції вірно встановлено, що 17.07.2014 року на проспекті імені Газети «Правда» в місті Дніпропетровську водієм ОСОБА_3, який керував автомобілем «Ніссан Сані», скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачеві було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2015 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до двох років виправних робіт з відрахуванням 10% заробітку з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на два роки, на підставі статті 75 КК України з випробуванням на два роки в частині відбування призначеного основного покарання. Цивільний позов залишився нерозглянутим.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 5 цієї статті особа, яка здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається із вироку суду, ні умислу, ні наявності грубої необережності з боку потерпілого ОСОБА_2 судом встановлено не було.

Під час розгляду даної цивільної справи встановлено, що для відновлення свого здоров’я ОСОБА_2 проходив тривале лікування, яке не закінчено.

Загальна сума витрат, понесених позивачем, та які ще необхідно понести, підтверджені медичними висновками та фінансовими документами, складає 159 389,81 грн., що є загальним розміром на даний час матеріальної шкоди, а саме: витрати на лікування, придбання ліків у медичних закладах: у КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені ОСОБА_5» та КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 9»- 12 146,81 грн., витрати, необхідні для відновлення анатомічної форми зубів та жувальної функції у стоматологічній клініці «Белая линия»- 118 900,00 грн., витрати на проходження процедур, необхідних для здійснення протезування - 1 852,12 грн., витрати для відновлення функції дихання (ринопластика), пов’язаної з деформацією кісток носу та викривленням носової перегородки- 26 000,00 грн., витрати пов’язані з консультуванням по проведенню ринопластики - 490,88 грн..

Доведено, що реально витрачені самим позивачем кошти складають суму 89 190грн. ( оплата ФОП ОСОБА_6 74 700грн.+ проходження лікування 12 146,81грн.+ консультації та процедури - 1 852,12 грн.+ 490,88 грн..). При цьому, не можна приймати твердження позивача про понесені ним фактичні витрати ФОП ОСОБА_6 в сумі 97 700грн., оскільки квитанція на суму 23 000грн. містить прізвище не ОСОБА_2, а особи жіночої статі, а тому не може прийматись до уваги, в зв*язку з чим слід вважати, що ці витрати складають 74 700грн.

ОСОБА_3 частково, у розмірі 15 748,68 грн. відшкодовано позивачеві матеріальну шкоду. Таким чином, загальна сума витрат, які необхідно понести позивачеві, складає суму 143 641 грн. При цьому, райсуд обґрунтовано керувався ст. 22 ЦК України, згідно якої - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи правила наведеної норми закону, процедури, які є необхідними для відновлення здоров’я позивача, його посилання на відсутність коштів, та значні витрати, які ним вже були понесені, суд 1-ї інстанції обґрунтовано взяв до стягнення суми, необхідні на майбутні витрати.

Крім того, у відповідності до правил ст. 1167 ЦКУ суд, враховуючи, що в результаті травмування в дорожньо-транспортній пригоді позивачеві завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю, моральних стражданнях, неможливості ОСОБА_2 тривалий час вільно спілкуватися в зв’язку з порушенням мови; повноцінно займатися спортом, в якому він мав певні досягнення, тривале лікування, а також, врахувавши характер та тяжкість заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, моральних страждань , виходячи із принципу розумності та справедливості, з врахуванням при цьому, матеріального стану відповідача ОСОБА_3, який один в сім’ї працює, а його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, суд визначив моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_2, у розмірі 70 000 гривень.

З’ясувавши, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія», страховий поліс № А1/1037913, згідно якого - ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров’ю та життю, становить 100 000 грн., керуючись вимогами ст.ст. 3, 22, 26-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», райсуд прийшов до висновку, що на користь позивача з відповідача ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню 95 238,10 грн., а на відшкодування моральної шкоди 4 761,90 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі встановлених обставин та вимог даної норми закону, суд обґрунтовано стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 48 403,03 грн. (159 389,81 грн. (загальна сума) - 95 238,10 грн. - -15 748,68 грн. ( добровільно сплачена ОСОБА_3М.); на відшкодування моральної шкоди - 65 238,10 грн. (70 000грн.- 4761,90 грн.).

Судом були розглянуті твердження відповідача щодо наявності грубої необережності з боку потерпілого ОСОБА_2, що, на думку представника відповідача, підтверджується висновком авто-технічного дослідження від 12.09.2016 року, та правильно вказано про критичне ставлення до цих тверджень, оскільки дане дослідження в рамках судового процесу не призначалось, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку; крім того, вина саме ОСОБА_3М у порушенні правил дорожнього руху доведена вироком суду, який відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України є обов’язковим для суду , що розглядає цивільну справу.

Суд також розглянув та обґрунтовано не прийняв до уваги посилання сторони відповідача на неможливість стягнення на користь позивача фактично не понесених ним витрат за калькуляцією клініки «Белая линия», оскільки це питання врегульовано статтею 22 ЦК України, в якій визначено право особи, яка зазнала збитків, на їх відшкодування , які вона мусить зробити для відновлення свого права.

Наведені твердження зазначаються і в апеляційних скаргах обох відповідачів, за схожими у них доводами, однак на них вже надані обґрунтовані відповіді.

Доводи про те, що копії квитанцій, підписаних ФОП ОСОБА_6 не підтверджують витрати на лікування саме пошкоджених зубів внаслідок ДТП, та що вони понесені саме позивачем, є безпідставними, оскільки райсудом допитувався цей лікар, який пояснив, які саме маніпуляції та з якими зубами ним проводились, підтвердив надані ОСОБА_2 квитанції.

Твердження про недоведеність спричинення позивачеві моральної шкоди прямо протирічить дійсно встановленим обставинам справи.

Надані позивачем письмові докази щодо матеріальної шкоди відповідачами у встановленому законом порядку не були спростовані, а тому твердження про те, що вони не відповідають дійсності, - є голослівними.

Апеляційним судом детально перевірені всі доводи обох апеляційних скарг та зроблено висновок, що підстав для скасування або зміни судового рішення немає, воно відповідає матеріальному та процесуальному законам, має бути залишеним без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» – відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_7