Рішення № 74461885, 01.06.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/7790/17

Провадження №2/592/145/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді – Косолап М.М.,

за участю секретаря – Павлович Ю.С.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі засідань Ковпаківсього районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Сумської міської ради про вселення до житлового будинку,

в с т а н о в и в:

19.07.2017 р. позивач звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням будинком № 15/1 по вул. Андрія Реути у м. Суми. Свої вимоги мотивує тим, що є власником житлового будинку № 15/1 по вул. Андрія Реути (колишня Крупська) у м. Суми. Зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Її син - ОСОБА_6 з 1995 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3, на час перебування у якому вона, як власник будинку, зареєструвала відповідача та надала право вселитися в нього і користуватися як дружині сина. Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.01.2017 р. шлюб між її сином і відповідачем розірвано. Зазначає, що відповідач добровільно змінювати місце реєстрації відмовляється, хоча фактично у будинку не мешкає з серпня 2016 року, а мешкає АДРЕСА_1, у власній квартирі. У зв'язку з тим, що відповідач спільно з нею не проживала, спільним побутом пов'язана не була, після розірвання шлюбу з її сином вибула із зазначеного житлового будинку, має інше житло, у якому проживає, вона втрачає право користування належним їй житловим будинком. Просила визнати відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком №15/1 по вул. Андрія Реути (колишня - Крупської) в м. Суми. Стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. та витрати на оплату правової допомоги 800 грн.

10.11.2017 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Сумської міської ради про вселення до житлового будинку. Зустрічний позов мотивовано тим, що з 04.11.1995 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.01.2017 р. Під час перебування у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує, що у будинку, розташованому за адресою: м. Суми вул. А. Реути (вул. Крупської), 15/1 вона зареєстрована з 04.03.2005 р., також у даному будинку зареєстрована і донька. Власником будинку є ОСОБА_1, мати її колишнього чоловіка, яка в будинку не зареєстрована та не проживає, а проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 в січні 2017 р. ОСОБА_1 почала перешкоджати їй та її доньці проживати у будинку, замінила замки на вхідних дверях, не впускає їх в будинок, незважаючи на те, що в квартирі знаходиться все їхнє майно. Зазначає, що вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів з метою усунути перешкоди в користуванні будинком на який вона має право, однак звернення результатів не мали. Вважає, що вона має право на користування житловим будинком, розташованим за адресою: м. Суми вул. Андрія Реути (вул. Крупської), 15/1, оскільки вона вселилась в будинок і зареєстрована в ньому як член сім'ї наймача з дозволу власника будинку ОСОБА_1, про що вона вказує в позовній заяві, а тому набула рівного з її сином право користування будинком, оскільки при її вселенні між нею та сином власника і відповідачем не укладалась інша угода про порядок користування спірним будинком, зокрема строк її проживання не обмежувався та не обумовлювався наявністю шлюбу між нею та сином відповідача. Вказує, що перешкоджання відповідачем її проживанню у будинку є порушенням її прав на проживання. Крім того, у будинку зареєстрована її неповнолітня дитина - ОСОБА_5, яка хоче проживати саме з нею, а позбавити права користування житловим приміщенням неповнолітню дитину власник може тільки за згодою органу опіки та піклування. Просила визнати за нею та донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування будинком, розташованим за адресою: м. Суми вул. А. Реути (вул. Крупської), 15/1 та вселити їх у будинок № 15/1 по вул. А.Реути (вул. Крупської) у м. Суми.

Ухвалою суду від 18.08.2017 р. відкрито провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.11.2017 р. зустрічну позовну заяву об’єднано в одне провадження з первісним позовом.

15.02.2018 р. представником ОСОБА_1 – ОСОБА_7 надано відзив на зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (а.с. 74). Згідно відзиву зустрічний позов вважают безпідставним. Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 у серпні 2016 року, самостійно залишила зареєстроване місце свого проживання, при цьому їх донька продовжувала постійно проживати разом з батьком до липня 2017 року. 03.07.2017 р. після залишення Апеляційним судом Сумської області в силі заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.01.2017 р. про розірвання шлюбу, дитина, яка досягла 15 річного віку, самостійно прийняла рішення проживати разом з матір'ю. Жодних перешкод у користуванні житлом ОСОБА_1 не чинила, а звернення позивача до поліції мають на меті лише створити штучне уявлення про наявність перешкод, жодних заходів реагування поліція до ОСОБА_1 не вживала, обставини викладені в заявах ОСОБА_3 підтвердження не знайшли. Вказує, що ОСОБА_3 має у власності житло, де і повинна проживати. Крім того, ОСОБА_3 створює загрозу у настанні більш несприятливих наслідків для ОСОБА_1, оскільки має невиконані боргові зобов'язання перед кредитними установами і на її адресу постійно надходять листи від кредитних установ, наступним наслідком має бути вихід державного виконавця з метою опису майна ОСОБА_3 за місцем її реєстрації, до складу якого може бути включено і майно ОСОБА_1

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги з наведених підстав підтримали вказували, що відповідач не проживала спільно з позивачем, не була пов’язана спільним побутом, після розірвання шлюбу вибула з належного їй житлового приміщення, має інше житло, втратила право користування. Зустрічний позов не визнала. Зазначила, що є власником будинку, за її згодою поселили відповідача як дружину її сина. Відповідач проживала у будинку до серпня 2016 року. Їй зателефонував син і повідомив, що дружини не має три дні, вона забрала речі і пішла.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала. Зазначила, що позивач у 1995 році їй повідомила, що вона разом з чоловіком будуть жити у спірному будинку. У серпні 2016 р. залишила будинок після скандалу – була побита чоловіком. У лютому 2017 року у будинку відключили світло, газ, своїми ключами не могла відкрити хвіртку. Вона разом з дочкою не може мешкати у будинку, неодноразово зверталася до поліції. За договором оренди з 08.07.2017 р. винаймає житло квартиру за адресою: м. Суми, вул. СКД 18/11. З липня 2017 року у будинку не проживає, оскільки свекор погрожував її придушити, не віддають її речі, все нажите під час шлюбу майно залишилося у будинку. Вона 22 роки прожила у спірному будинку, будувала його, тому має проживати у ньому. У матері їй проживати ніде.

Представник Служби у справах дітей Сумської міської ради ОСОБА_8 у судовому засіданні 15.02.2018 р. зазначила, що при вирішенні позову покладається на розсуд суду, оскільки первісний та зустрічний позов не стосуються прав неповнолітньої ОСОБА_5 Згідно листа від 23.02.2018 р. (а.с. 90) Служба у справах дітей Сумської міської ради вказує, що участь органу опіки та піклування при розв’язанні спору щодо виселення/вселення повнолітньої особи не є обов’язковою. Просили розглядати справу без участі їх представника згідно з чинним законодавством, не порушуючи прав та законних інтересів дитини.

Заслухавши вступне слово сторін, третіх осіб, свідків, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником 65/100 частини житлового будинку № 15 по вул. Крупській (ОСОБА_9) в м. Суми та земельної ділянки, на якій він розташований, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 02.07.2012 р. виконавчим комітетом Сумської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 317 від 19.06.2012 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав ті їх обтяжень та Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (а.с. 4, 5 - 6, 12 - 13).

У будинку № 15/1 по вул. Андрія Реути в м. Суми зареєстровані: невістка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; онучка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4; син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5; власник ОСОБА_1 - не зареєстрована, що підтверджується Довідкою Управління «Центр надання адміністративних послуг» Сумської міської ради № 4097 від 07.07.2017 р. (а.с. 11).

04.11.1995 р. між сином позивача ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.01.2017 р. розірвано (а.с. 7, 8).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 03.07.2017 р. заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.01.2017 р. залишено без змін (а.с. 9 - 10).

Відповідач ОСОБА_3 є власником 1/3 квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (а.с. 14).

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила, що на даний час є єдиним власником квартири.

Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

02.12.2017 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 складено ОСОБА_11, відповідно до якого ОСОБА_3 за місцем реєстрації по вул. Реути 15/1 в м. Суми фактично не мешкає з серпня 2016 р., який 04.12.2017 р. засвідчений головою квартального комітету кварталу № 50 Шиян В.В. (а.с. 75).

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що мешкає по сусідству з спірним будинком. Відповідач проживала років 15 у будинку, однак останні півтора роки її не бачить. Його вікна виходять на вікна спірного будинку і на даний час світло відсутнє.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що з 1969 року знайомий з позивачем. Відповідача у будинку не бачив влітку 2017 року коли був там перед виїздом на рибалку. У дворі не стало автомобіля ОСОБА_3. Йому сказали, що син позивача поїхав в Англію, а його дружина не проживає у будинку. Була відсутня ОСОБА_3 на дні народження у серпні 2016 року.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що до нього як дільничного інспектора поліції зверталася ОСОБА_13, яка не могла потрапити до будинку влітку 2017 року. При ньому вона своїм ключом не змогла відчинити хвіртку. Чоловік був в Англії.

Свідок ОСОБА_14 жодних обставин, які мають значення для справи не повідомив.

За клопотанням відповідача ОСОБА_3 допитано в якості свідка третю особу - неповнолітню ОСОБА_5, яка суду пояснила, що разом з батьками проживала у спірному будинку № 15/1 по вул. Андрія Реути у м. Суми. Батьки посварилися і мама стала мешкати окремо. У 2017 році вона проживала у бабушки, потім переїхали на вул. СКД 18/11, де проживає її мати – ОСОБА_3 Вона до будинку може потрапити, а її мати ні, оскільки в кінці зими - на початку весни 2017 року разом з мамою прийшли до будинку, вона стала готувати їжу, а батько вимикав світло, воду, газ, вони сварилися. В липні 2017 року вона разом з батьком їздили до Англії і коли батько її проводжав на літак повідомив, щоб вона зв’язалася з бабою - ОСОБА_1, щоб потрапити до будинку, оскільки змінено пароль сигналізації. У Києві її зустрічала баба приїхали до м. Суми їх зустріла мама і відвезла на АДРЕСА_3. Вона у спірному будинку буває кожну суботу і неділю.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що мешкає у будинку 15 по вул. Андрія Реути у м. Суми. Приблизно рік тому перестала бачити ОСОБА_3 за місцем проживання. Відповідач мешкала у будинку у період з 1996 р. по 2015 рік, а коли перестала точно повідомити суду не змогла. Зазвичай вони бачились лише на городі, чи при виїзді на автомобілі з двору. Приблизно у літку 2017 р. відповідач разом з інспектором поліції просили у неї номер зателефонувати її рідній тітці – ОСОБА_1, оскільки не могли зайти у хвіртку.

З досліджених у судовому засіданні за клопотанням відповідача матеріалів зареєстрованих у ЖЄО Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області за зверненнями ОСОБА_3 вбачається наступне.

16.08.2017 р. ОСОБА_3 зверталася до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області з заявою у якій вказувала, що у будинку по вул. А. Реути 15/1 у м. Суми змінено замки на вхідних дверях, хоча тривають судові справи по розподілу майна з чоловіком. Вона не може потрапити до будинку. У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 на контакт з нею не іде, у її присутності потрапляти до будинку не хоче, з серпня 2017 р. у спірному будинку не проживає (матеріали ЖЄО № 42383 від 17.08.2017 р.).

13.09.2017 р. ОСОБА_3 зверталася до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області з заявою у якій вказувала, що свекор ОСОБА_16 та свекруха ОСОБА_1 не віддають речі, частина речей зникла будинку. У своїх поясненнях зазначила, що між нею та чоловіком проходять судові слухання з приводу розподілу майна подружжя, але її колишній свекор та свекруха втручаються у їхні сімейні справи, змінили замки в будинку, де вони з чоловіком мешкали близько 22 років, а речей, які підлягають розподілу на її користь немає (матеріали ЖЄО № 47254 від 13.09.2017 р.).

16.10.2017 р. ОСОБА_3 зверталася до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області з заявою у якій вказувала, що за адресою: м. Суми, вул. А.Реути, 15/1 зникло майно, яке було набуте під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 У своїх поясненнях зазначила, що у спірному будинку проживає її колишній чоловік зі своїми батьками. Вона прийшла додому до родини її колишнього чоловіка, щоб забрати речі, але його батьки не повертають речі, у зв’язку з перебуванням сина за межами України (матеріали ЖЄО № 53055 від 16.10.2017 р.).

Проаналізувавши зазначені матеріали слід дійти висновку, що відповідач звертаючись з заявами до поліції вказувала на наявність спору з приводу поділу майна подружжя, та відсутність доступу до речей, і зазначені звернення мали місце після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, проте матеріали не містять доказів створення позивачем відповідачу ОСОБА_3 перешкод у користування будинком у період перебування її у шлюбі.

З цивільної справи № 592/7115/16-ц, провадження № 2/592/105/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, дослідженої судом, вбачається, що 01.08.2016 р. син позивача ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_3 і місцем проживання останньої у позові вказав: м. Суми, вул. Андрія Реути, 15/1. У своїх заявах на адресу суду від 25.11.2016 р. ОСОБА_3 місцем проживання зазначала адресу: АДРЕСА_4. У подальшому, ОСОБА_3 та її представники ОСОБА_17 у заявах про перегляд заочного рішення, на ознайомлення з матеріалами справи, апеляційній скарзі та доповненнях, які подавалися з 14.02.2017 р. місцем проживання вказували адресу: АДРЕСА_4.

Доводи ОСОБА_3 про те, що вона вказувала адресу АДРЕСА_4, а проживала у спірному будинку на увагу не заслуговують, оскільки у заявах на ознайомлення з матеріалами справи її представник за довіреністю (у довіреності зазначена адреса місця реєстрації) зазначав саме її місце фактичного проживання.

Зазначені обставини свідчать, що ОСОБА_3 станом на 25.11.2016 р. у спірному будинку не проживала, почала звертатися до поліції лише після розірвання шлюбу та подачі позову до суду власником будинку про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позов про поділ майна подружжя на час ухвалення даного рішення ні ОСОБА_3, ні її колишнім чоловіком ОСОБА_18 до суду не подано.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України по справам № 6-709цс16 від 16.11.2016 р., № 6-2931цс16 від 15.05.2017 р.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 65/100 частки спірного житлового будинку № 15 по вулиці Андрія Реути (Крупської) у м. Суми, у якому не проживає, оскільки зареєстрована та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6; її син ОСОБА_6 перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 по 03.07.2017 р., у зв’язку із чим остання була вселена до належного позивачу спірного житлового будинку і власник цього майна надала право відповідачці користуватись ним. У спірному будинку відповідач зареєстрована з 04.03.2005 р., станом на 25.11.2016 р., тобто до припинення шлюбу з сином позивача у будинку не проживала.

Відповідач спільно з власником спірного житлового будинку не проживала, спільним побутом не була пов’язана; до розірвання шлюбу з сином позивача вибула із зазначеного житлового будинку, є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_5, за договором оренди проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що право відповідача ОСОБА_3 на користування чужим майном - спірним житловим будинком підлягає припиненню на вимогу власника цього майна ОСОБА_1 відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

При цьому Верховний Суд України по справі № 6-2931цс16 від 15.05.2017 р. дійшов висновку, що з огляду на сутність установлених правовідносин на ці правовідносини не поширюються норми статей 64, 156 ЖК УРСР, статті 405 ЦК України.

Також позивач як доказ надала конверти, які надходять за адресою: м. Суми, вул. Андрія Реути (Крупської), 15/1 від кредитних установ на ім’я відповідача ОСОБА_3 (а.с. 76 - 78) і посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 створює загрозу у настанні для неї несприятливих наслідків, які можуть полягати у виході державного виконавця з метою опису майна ОСОБА_3 за місцем її реєстрації, до складу якого може бути включено і майно ОСОБА_1

Однак, зазначені доводи суд вважає необгрунтованими, оскільки обставини щодо наявності виконавчих проваджень не підтверджені та не можуть бути підставою для припинення права користування житлом.

Відповідач ОСОБА_3 вказувала на створення їй перешкод позивачем ОСОБА_1 у користуванні спірним будинком, проте зазначені обставини належними, допустимими й достовірними доказами не підтверджені, зокрема звернення до поліції мали місце після розірвання шлюбу з сином позивача та подачі даного позову до суду.

З огляду на встановлені факти та надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити - визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком 15/1 по вулиці Андрія Реути (колишня Крупської) у м. Суми.

Судовим розглядом також встановлено, що неповнолітня ОСОБА_5 зазначена третьою особою за зустрічним позовом і за якою ОСОБА_3 просить визнати право користування спірним будинком, будь-яких перешкод щодо користування будинком не має, оскільки користується ним разом зі своїм батьком, що підтвердила будучи допитаною у якості свідка.

Щодо доводів відповідача про бажання неповнолітньої доньки сторін проживати разом з матір’ю у спірному будинку, суд зазначає наступне.

Третя особа – ОСОБА_5 досягла 17 років проживає як з матір’ю відповідачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6, так і за місцем проживання батька – у спірному будинку.

Частиною 2 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Бажання неповнолітньої дитини проживати разом з матір’ю у будинку, який належить на праві власності не члену сім’ї відповідача не є безумовною підставою для вселення у спірне житло.

Оскільки суд дійшов висновку, що право ОСОБА_3 на користування чужим майном будинком по вул. Андрія Реути, 15/1 у м. Суми підлягає припиненню на вимогу власника цього майна ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 406 ЦК України, відсутні підстави для визнання за нею права користування вказаним будинком на підставі ст. 161 ЖК України.

За наведених підстав зустрічний позов про визнання права користування житловим будинком та вселення є необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду з первісним позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 640 грн.(а.с. 2).

18.07.2017 р. ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_7 склали ОСОБА_11 № 1 про надання юридичних послуг, згідно якого виконавець надав замовнику юридичні послуги з підготовки позовної заяви, вартістю 800,00 грн. (а.с. 23), надано квитанцію на підтвердження сплати 19.07.2017 р. позивачем цих послуг (а.с. 18).

06.11.2017 р. позивач ОСОБА_1 уклала договір про надання адвокатом правової допомоги, відповідно до якого розмір гонорару адвоката становить 800,00 грн. за годину надання правової допомоги, надано розрахунок витрат часу адвоката, квитанції на підтвердження сплати послуг у розмірі 800 грн. – 13.11.2017 р. та 3200 грн. – 18.11.2017 р. (а.с. 100).

При зверненні до суду з зустрічним позовом відповідач ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 640 грн. (а.с. 44).

Однією з основних засад (принципу) цивільного судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати, пов’язані з розглядом справи понесені ОСОБА_1 640 грн. 00 коп. – витрати по сплаті судового збору та 4800 грн. 00 коп. (800+800+3200) – витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків 286211407) такою, що втратила право користування житловим будинком 15/1 по вулиці Андрія Реути (Крупської) у м. Суми.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Сумської міської ради про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право користування будинком, розташованим за адресою: м. Суми, вулиця Андрія Реути (Крупської), 15/1 та вселення у будинок - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків 286211407) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по справі: 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. – у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.06.2018 року.

Суддя М.М. Косолап