Рішення № 74460886, 31.05.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1007/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року смт.Овідіополь

Овідіопольського районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Бокоч С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2

до

Одеської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання незаконними та скасування постанов про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2018 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування постанов про порушення митних правил у якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Одеською митницею Державної фіскальної служби України Постанову в справі про порушення митних правил від 28.02.2018 року №1974/50000/17 та Постанову в справі про порушення митних правил від 28.02.2018 року №1975/50000/17, і закрити провадження у справах про порушення митних правил №1974/50000/17, №1975/50000/17.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив порядок складення протоколів про порушення митних правил, які стали підставою для винесення оскаржених постанов, не було дотримано строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, визначених ч.1 ст.467 МК України, відсутній склад адміністративного правопорушення.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але звернувся до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримав та просить суд його задовольнити, справу просить розглядати справу у його відсутність,

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав Відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав та послався на те, що ОСОБА_2 був обізнаний про складання протоколів оскільки надав особисті пояснення від 31.10.2017 року та під час надання цим пояснень він був ознайомлений з правами передбаченими ст.498 МК України, строки накладення адміністративних стягнень не є порушеними, оскільки правопорушення є триваючим, наявність складу адміністративного правопорушення доводиться документами, які були надані митними органами Болгарії, за якими здійснювалось митне оформлення при вивезенні товарів з Болгарії та інформацією отриманою від перевізника ТОВ «Гемблюк-Євротранс».

Дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Листом від 08.12.2017 року №13274/10/15-70-20-01 відповідач повідомив позивача про те, що 14.12.2017 року о 10.00 годин відбудеться складання протоколу про порушення митних правил.

Як вбачається з стікеру, який міститься на поштовому конверті, відповідач надіслав позивачу пропозицію прибути для складання протоколу про порушення митних правил рекомендованим листом, який має поштовий ідентифікатор 65007805933550.

Лист від 08.12.2017 року №13274/10/15-70-20-01 позивач отримав тільки 28.12.2018 року, що підтверджується даними з сайту Укрпошти, сервіс відстеження поштових відправлень. Крім того, як вбачається з даних з сайту Укрпошти, сервіс відстеження поштових відправлень, лист від 08.12.2017 року №13274/10/15-70-20-01 був зданий відповідачем на пошту тільки 21.12.2017 року. Доказів, які б спростовували ці обставини відповідач суду не надав.

Між тим, 14.12.2017 року відповідач вже склав відносно позивача ОСОБА_3 про порушення митних правил №1974/50000/17 та ОСОБА_3 про порушення митних правил №1975/50000/17.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що буцімто позивач був обізнаний про складання протоколів оскільки надав особисті пояснення від 31.10.2017 року та під час надання цим пояснень він був ознайомлений з правами передбаченими ст.498 МК України.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач заперечував факт надання особистих пояснень від 31.10.2017 року та ознайомлення його з правами передбаченими ст.498 МК України.

Відповідач не надав суду засвідчених копій особистих пояснень ОСОБА_2 від 31.10.2017 року.

Також не надано належних та допустимих доказів роз’яснення ОСОБА_2 прав передбачених ст.498 МК України.

Також суд звертає увагу, що відповідач під час прийняття оскаржених постанов не посилався на пояснення ОСОБА_2 від 31.10.2017 року, а тому під час судового розгляду справи відповідач не має права використовувати пояснення ОСОБА_2 від 31.10.2017 року як доказ (абз. другий ч.2 ст.77 КАС України).

Суд вважає хибним твердження відповідача, що він має право скласти протоколи за відсутності особи, відносно якої такий протокол складається, оскільки це передбачено ч.3 ст.494 МК України. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України і суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2- 4 ОСОБА_3 № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Крім того, особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Необхідність застосування у справах про порушення митних правил також прямо передбачена п.3 ч.1 ст.8 МК України.

Відповідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних норм права можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Саме з урахуванням наведених положень законодавства суд має застосовувати норми ч.3 ст.494 МК України, згідно якої протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Тобто, ч.3 ст.494 МК України не надає право органу владних повноважень складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення без повідомлення особи, відносно якої такий протокол має бути складений. Норма ч.3 ст.494 МК України лише встановлює наслідки нез’явлення належним чином повідомленої особи для складання протоколу. Між тим, на орган владних повноважень покладається обов’язок повідомити особу про дату, час та місце складання протоколу, що забезпечує право на захист та справедливий баланс інтересів та інших принципів, дотримання яких є необхідним згідно ч.2 ст.2 КАС України.

Саме таке застосування ч.3 ст.494 МК України відповідає вимогами як ст.6 ЄКПЛ та ст.2-4 ОСОБА_3 №7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, так і ч.5 ст.494 МК України, відповідно до якої у разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

Відповідно до ст.498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАСУ, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Неналежне виконання відповідачем обов’язку щодо повідомлення позивача про дату, час та місце складання протоколів про порушення митних правил, а саме відправлення такого повідомлення вже після того, як протоколи були складені, є безумовною підставою для визнання таких протоколів недопустимими доказами.

Оскільки протоколи про порушення митних правил є недопустимими доказами, а оскаржені постанови були винесені саме на підставі цих протоколів, то це робить оскаржені постанови також незаконними і є самостійною підставою для задоволення позову.

Стосовно строків накладення адміністративних стягнень, суд виходить з того, що це питання вже було предметом судового розгляду у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України. За наслідками судового розгляду постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.11.2016 року у справі №509/3882/16-а, яка була залишена в цій частині без змін, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 року у справі №509/3882/16-а, та не оскаржувалася в касаційному порядку, було встановлено, що згідно ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

В теорії адміністративного права під триваючими адміністративними проступками розуміють проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, що припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. В переважній більшості випадків ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Аналізуючи зміст наведених вище положень ст. 485 МК України, суд приходить до висновку, що названа стаття Кодексу фактично визначає декілька складів адміністративних правопорушень, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також на ухилення від сплати митних платежів. При цьому лише окремі з цих порушень є триваючими порушеннями митних правил.

Як вбачається зі змісту протоколів про порушення митних правил…, позивача за ст.485 МК України визнано винним в тому, що ним, як керівником ПП «ПРОСТІР-С», при митному оформленні товару «побутові холодильники та морозильники» надано документи, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 264 Кодексу, зокрема, встановлено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Дата та час подання митної декларації фіксується органом доходів і зборів шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Орган доходів і зборів не має права відмовити в реєстрації митної декларації.

На підставі ч.5 ст.255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Таким чином, передбачене статтею 485 МК України порушення митних правил, яке полягає в заявлені у митній декларації або в інших документах, що надані контролюючому органу, неправдивих відомостей з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 255 МК України, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.

Із врахуванням викладеного, зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, оскільки воно припиняється із поданням митної декларації контролюючому органу та/або документів, що містять неправдиві відомості, а відтак, на підставі наведених вище положень ч.1 ст.467 МК України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року по справі № 21-260а11.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У оскаржених постановах зазначено, що позивач вчинив таке порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України – надав для митного оформлення документи, які містять неправдиві данні для визначення митної вартості товарів.

Але, як вже зазначалося, надання документів це дія яка вчиняється один раз, та закінчується моментом подання документів, тобто це є не є триваючим порушення митних правил.

За таких обставин, строк накладання адміністративного стягнення має бути визначений як за разове порушення митних правил, а саме з дня подання документів.

Згідно Постанови в справі про порушення митних правил від 28.02.2018 року №1974/50000/17, документи були надані 07.08.2015р, а згідно Постанови в справі про порушення митних правил від 28.02.2018 року №1975/50000/17, документи були надані 14.05.2015р.

Таким чином, станом на 28.02.2018 року, тобто на дату прийняття оскаржених рішень про застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил, строки накладення адміністративних стягнень закінчилися.

За таких обставин, відповідач ухвалюючи оскаржені постанови в справі про порушення митних правил, порушив вимоги ч.1 ст.467 МК України, щодо строків притягнення до відповідальності.

Також суд встановив відсутність дій, які утворюють склад правопорушення передбаченого ст.485 МК України, а саме - надання для митного оформлення документи, які містять неправдиві данні для визначення митної вартості товарів.

Як вбачається зі змісту оскаржених постанов, єдиною підставою для висновку про порушеннями митних правил є лист ДФС №28009/7/99-99-19-02-02-17, разом з яким відповідач отримав відповідь митних органів Болгарії з копіями документів, за якими здійснювалось митне оформлення при вивезенні товарів з Болгарії.

Відповідач, разом з Відзивом на позов, надав суду копії документів, які надійшли від митних органів Болгарії, з їх перекладом на українську.

Оцінюючи усі зібрані у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ПП «Простір-С» уклало прямий контракт на поставку товарів № AU.DB-1230 від 17/01/2013 року з компанією «AURORA SOLUTIONS LIMITED», яка в свою чергу є офіційним дистріб’ютером продукції компанії «LIEBHERR Export AG».

Згідно умов цього контракту компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED» взяла на себе обов’язок поставляти ПП «Простір-С» непродовольчі промислові товари, а ПП «Простір-С» зобов’язалося оплачувати вартість цих товарів (п.1.1 контракту).

На виконання умов контракту компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED» продавала товари ПП «Простір-С», за цінами узгодженими сторонами у інвойсах, які були надані під час митного оформлення товарів.

Як вбачається з цих документів, виробником та відправником цих товарів була компанія «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» (республіка Болгарія).

Але, усі розрахунки щодо купівлі-продажу зазначених товарів проводилися виключно між ПП «Простір-С» та компанію «AURORA SOLUTIONS LIMITED» у розмірах та строках відповідно до умов контракту.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ПП «Простір-С» мало юридичні стосунки з компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD», або з компанією «LIEBHERR Export AG», укладало з цими юридичними особами контракти щодо постачання товарів, отримувало рахунки на оплату товарів, погоджувало ціни на такі товари з цими компаніями, та сплачувала на користь цих компаній кошти за постачання товарів.

Документи, які надійшли від митних органів Болгарії не доводять факту надання ПП «Простір-С» для митного оформлення документів, які містять неправдиві данні для визначення митної вартості товарів.

Так, рахунок від 11.05.2015 року №1001055645 та рахунок від 06.08.2015 року №1001058505 були виставлені болгарською компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» для оплати компанією «LIEBHERR Export AG» (Щвейцарія), а не ПП «Простір-С».

Тобто, у ПП «Простір-С» не виникло зобов’язань щодо оплати товарів за цінами, які були визначені у рахунку від 11.05.2015 року №1001055645 та рахунку від 06.08.2015 року №1001058505.

Таким чином, відповідач не довів, що ціни, за якими здійснювалося постачання товарів від компанії «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» (республіка Болгарія) на адресу компанії «LIEBHERR Export AG» (Щвейцарія) є цінами, за якими ПП «Простір-С» придбало такі товари у компанії «AURORA SOLUTIONS LIMITED» (Об’єднані Арабські Емірати).

Також суд приймає до уваги, що у листі компанії «LIEBHERR Export AG» від 28.04.2016 року, зазначено, що дістріб’ютери продукції компанії «LIEBHERR», яким є компанія «AURORA SOLUTIONS LIMITED», мають можливість продавати продукцію по цінам нижче, ніж їх покупна вартість.

Оскільки ПП «Простір-С» мало контракт на поставку товарів компанії «LIEBHERR» з компанією «AURORA SOLUTIONS LIMITED», яка є дістриб’ютером продукції компанії «LIEBHERR Export AG», то закупівля товарів за цінами, які є меншими, а ніж ціни відвантаження «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD», цілком відповідає ділової практиці компанії «LIEBHERR» та не свідчить про порушення ПП «Простір-С» митних правил.

Ці факти були встановлені постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.11.2016 року у справі №509/3882/16-а, та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 року у справі №509/3882/16-а, у справ за участю ОСОБА_2 та Одеської митниці Державної фіскальної служби України, а тому, згідно ч.4 ст.78 КАС України, не доказуються при розгляді цієї справи.

Твердження відповідача про те, що буцімто ПП «Простір-С» долучила посередника компанію «AURORA SOLUTIONS LIMITED» (Об’єднані Арабські Емірати) з метою заниження митної вартості товару не підтверджено жодними доказами.

Безпідставним також є посилання відповідача на інформацію від ТОВ «Гемблюк-Євротранс», яке здійснювало перевезення вантажу, оскільки ПП «Простір-С» не укладав з ТОВ «Гемблюк-Євротранс» жодних договорів та не сплачував коштів за перевезення.

Як вбачається з наданих відповідачем копій Заявки-договору на перевезення вантажу автотранспортом №07/05 від 07.05.2015 року, виписки за особовим рахунком ТОВ «Гемблюк-Євротранс» за 26.05.2015 року, та пояснень директора ТОВ «Гемблюк-Євротранс», перевезення товарів було замовлено та сплачено ОСОБА_4, а не ПП «Простір-С».

Таким чином, відповідач не довів, що перевезення товару з Болгарії до України здійснювалося не за рахунок продавця товару, а за рахунок покупця - ПП «Простір-С».

В ухвалі ВАС України від 02.06.2016 року у справі №607/15960/15-а, зверталося увагу на те, що диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб'єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог пункту 8 частини 1 статті 4 та частини 8 статті 264 Митного кодексу України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Однак, у оскаржених постановах не наведено доказів наявності прямого умислу у діях позивача та доказів наявності у позивача спеціальної протиправної мети. Відповідачем не надано жодних доказів обізнаності ані ПП «Простір-С», ані особисто ОСОБА_2 про ціни за якими здійснювалися розрахунки між компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» на адресу компанії «LIEBHERR Export AG».

Відповідно до ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.245 КАСУ, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, суд має право скасувати постанову і закрити справу.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що позов повністю задоволений, 1409,60 грн. сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.264, 467, 485, 523, 526, 529, 531 МК України, ст.ст.2, 5, 6, 77, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Одеською митницею Державної фіскальної служби України (65078, м.Одеса, вул.Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ 39441717) Постанову в справі про порушення митних правил від 28.02.2018 року №1974/50000/17 та Постанову в справі про порушення митних правил від 28.02.2018 року №1975/50000/17.

Закрити провадження у справах про порушення митних правил №1974/50000/17, №1975/50000/17.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (65078, м.Одеса, вул.Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_2 (67806, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків э1878601293) у відшкодування судових витрат 1409,60 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.І.Бочаров