Рішення № 74460335, 23.05.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2829/17

Провадження № 2/500/1043/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя Швець В.М.,

при секретарі Кузьменко О.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, просить стягнути заборгованість в сумі 29983грн. 88коп. Представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 7 травня 2013 року відповідачка отримала кредит у розмірі 23000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 30 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В зв’язку з невиконанням відповідачкою зобов’язань станом на 27 квітня 2017 року заборгованість складає 29983грн. 88коп., яка складається з 17655грн. 81коп. заборгованості за кредитом, 9924грн. 08коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 500грн. заборгованість за пенею, 500грн. штраф (фіксована частина) та 1403грн. 99коп. штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також стягнути витрати на оплату судового збору в сумі 1600грн.

Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що вважає, що надана Банком анкета-заява не містить істотних умов договору, на тарифах та умовах Банку немає підпису відповідачки, а тому їй було не відомо, якій відсоток встановлений за користування кредитом та яка встановлена винагорода та неустойка за користування кредитом, також вважає, що позивачем не надано доказів про відкриття карткового рахунку, про отримання кредитної картки, а тому вважає, що позивач позовні вимоги не довів.

У відповідності зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н у вигляді анкети-заяви від 7 травня 2013 року відповідачка отримала кредит у розмірі 23000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 30 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, був повідомлений про зміст цих умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті Банку, про що зазначено в самій анкеті. Відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 з Умов та Правил надання банківських послуг, приєднаний до позовної заяви, відрізняються від змісту відповідних Умов та Правил, розміщений на офіційному сайті Банку у редакції, яка була чинною на момент підписання анкети-заяви. Згідно з положеннями статей 634, 638 ЦК України, відповідачка, підписавши анкету-заяву, прийняла пропозицію позивача та приєдналася до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній анкеті-заяві (Постанова Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі № 751/5977/17, провадження № 61-560св17).

З наданих банком розрахунків вбачається, що відповідачка порушила умови договору, не сплачувала нараховані банком відсотки, не погашала взяту суму кредитного ліміту, у наслідок чого у позичальника виникла заборгованість станом на 27 квітня 2017 року заборгованість складає 29983грн. 88коп., яка складається з 17655грн. 81коп. заборгованості за кредитом, 9924грн. 08коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 500грн. заборгованість за пенею, 500грн. штраф (фіксована частина) та 1403грн. 99коп. штраф (процентна складова).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК). Відповідно до ст.ст.526,530,610, ч.1 ст.612 ЦК зобов’язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У ст.599 ЦК встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно ст.1050 ЦК України – якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, а також відповідно до ст.550 ЦК України сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачка не надала суду жодного доказу належного, допустимого та достовірного у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України щодо заперечень проти позову, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачка не спростувала.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 р. у справі № 6-1374цс17).

Таким чином, із боржника на користь кредитора підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, окрім штрафів, а тому суд доходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані на нормах закону і повинні бути задоволені частково.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України, та відносить до них витрати на сплату судового збору в сумі 1600грн., які підлягають стягненню на користь Банку з відповідачки.

Керуючись ст.ст.525,526,530,549,550,599,610,611,612,625,634,638,1050,1054 ЦК України, ст.ст.11-13,76-81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» 17655грн. 81коп. заборгованості за кредитом, 9924грн. 08коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 500грн. пені та 1600грн. судових витрат, а разом 29689 (двадцять дев’ять тисяч шістсот вісімдесят дев’ять)грн. 89коп.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) на загальну суму 1903грн. 99коп. – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 1 червня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_3