Постанова № 74459335, 31.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/104/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

31 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_2 статусу інваліда війни та зобов'язати надати статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року у зазадоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнитив в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дачу, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матералами справи, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А №073944 (а.с.9).

Відповідно до довідки МСЕК серії ПВД №008864, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).

Також, зв'язок хвороби ОСОБА_2 з наслідками роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується Експертним заключенням Львівської регіональної міжвідомчої експертної ради №7 від 16.05.1996 року по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та їх професійного характеру (а.с.11).

За таких обставин, після неодноразового звернення позивача до Департаменту праці та соціального захисту населення, 26.12.2017 останній звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повторно розглянути заяву щодо надання йому статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення.

Проте, листом №р2-1134 від 09 січня 2018 року відповідачем надано відповідь, що у зв'язку із відсутністю розпорядчого документу щодо залучення ОСОБА_2 до робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони, який був відряджений в Поліський район Київської області в архівних документах управління цивільного захисту населення Чернівецької облдержадміністрації, надати статус інваліда війни немає законних підстав.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано будь-яких документів (наказів, листів, довідок тощо) на підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, а тому відмова відповідача у наданні ОСОБА_2 статусу інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є правомірною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положенням про Цивільну оборону (ЦО) СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976р. №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975р. №90, формування ЦО, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

При цьому, згідно із ст. 9 Закону України Про Цивільну оборону України - силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про Цивільну оборону України - невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 12 Закону України "Про Цивільну оборону України" - для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.

Колегія суддів зауважує, що обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так, наявними в матеріалах справи документами, дійсно, підтверджується участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення йому у зв'язку з цим групи інвалідності.

Однак, надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому підстави для поширення на позивача дії п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відсутні.

Разом з тим, посилання апелянта на те, що за змістом нормативно-правових актів на час виникнення аварії на ЧАЕС, формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а тому громадяни, в тому числі і позивач, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи, залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №279/12162/15-а.

Отже, колегія суддів зазначає, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не брав участі у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є обгрунтованим.

Отже, за відсутності доказів залучення позивача до складу саме формувань Цивільної оборони у відповідача були відсутні підстави для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4