Постанова № 74459276, 30.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2128/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року (прийняте у м. Тернополі суддею Шульгачем М.П. о 11 год. 23 хв.) в адміністративній справі № 819/3/18 за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – Тернопільське ОУПФУ) щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов’язати Тернопільське ОУПФУ здійснити перерахунок та виплату його щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90%, з включенням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу працюючого судді, починаючи з 20 грудня 2016 року, згідно довідки апеляційного суду Тернопільської області № 7660/17 від 26.10.2017, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що виходячи з системного аналізу Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються до заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Проте, при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання йому неправомірно не була врахована матеріальна допомога на оздоровлення, з якої було сплачено страхові внески.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, його оскаржило Тернопільське ОУПФУ, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що управління здійснило призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до діючого законодавства, що дає право на відставку, з урахуванням довідки про суддівську винагороду, яка не включає матеріальної допомоги на оздоровлення, так як така не відноситься до складових суддівської винагороди.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 № 3111/0/15-16 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області у відставку, у зв’язку з поданням заяви відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

Наказом голови Апеляційного суду Тернопільської області від 16.12.2016 № 263 ОСОБА_2 звільнено з посади. Стаж судді на момент звільнення становив 31 рік 10 місяців та 22 дні, що давало йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Уповноваженою особою Апеляційного суду Тернопільської області підготовлено та подано до Тернопільського ОУПФУ пакет документів для призначення довічного грошового утримання та разом з цим була додана довідка № 01-17/120/2016 від 16.12.2016, згідно якої заробітна плата позивача станом на грудень 2016 року складала 29 920,00 грн.

30.11.2017 позивач звернувся до Тернопільського ОУПФУ із довідкою № 7660/17 від 26.10.2017, відповідно до якої допомога на оздоровлення становила 15 950,00 грн, та просив перерахувати раніше призначену йому щомісячну довічну допомогу грошового утримання з 20 грудня 2016 року, з включенням суми допомоги на оздоровлення.

Листом за № 1982/05 від 12.12.2017 Тернопільське ОУПФУ повідомило ОСОБА_2 про відмову у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку із тим, що подана довідка № 7660/817 від 26.10.2017 про суму виплаченої позивачу допомоги на оздоровлення не відповідає встановленій формі довідки, яка подається для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому провести перерахунок із врахуванням долучених до звернення довідок немає можливості.

Вважаючи цю відмову неправомірною, ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що суми виплат, які отримувала застрахована особа і з яких були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються до заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії, а оскільки з матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 15 950.00 грн, що була виплачена ОСОБА_2 в 2016 році, були нараховані та сплачені страхові внески, то дану суму також необхідно врахувати до заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з таких підстав.

Відповідно до частин другої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі – Закон № 1402) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із частиною третьою статті 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з тим, пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до частини першої статті 133 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною другою статті 133 Закону № 1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З наведеного видно, що спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, яким чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Частиною четвертою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи вищенаведене, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, то і підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає.

Посилання позивача на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди, є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також безпідставним є застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20.02.2012 № 21-430а11, від 06.11.2013 № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується до заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в цьому випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, враховується до заробітку (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом – Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про правомірність дій відповідача та необґрунтованість позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 738/1343/17, від 20 березня 2018 року в справі № 749/951/17 та від 20 березня 2018 року в справі № 736/964/17.

Колегія суддів також зазначає, що довідка Апеляційного суду Тернопільської області за № 7660/17 від 26.10.2017, на підставі якої позивач вважає за необхідне перерахувати йому довічне утримання і в якій зазначено матеріальну допомогу на оздоровлення, не відповідає Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 2 00/14891, із змінами, внесеними згідно з постановою Пенсійного фонду № 5-1 від 20.03.2017.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року в адміністративній справі № 819/3/18 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова в повному обсязі складена 04 червня 2018 року.