Постанова № 74459224, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15522/16 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Державного концерну «Ядерне Паливо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Державний концерн «Ядерне паливо» (далі - ДП «Ядерне паливо», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2016 №0041261204, яким на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 128434,00 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 12843,40 грн.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2016 №0041261204.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не в повній мірі з'ясовано обставини справи та не взято до уваги твердження та аргументи відповідача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2013 ДП «Ядерне паливо» подано до контролюючого органу податкову декларацію №9086436082 з податку на прибуток за 2012 рік, відповідно до якої нараховано за результатом останнього календарного кварталу звітного періоду податку на прибуток у сумі 170644,00 грн. (рядок 16 податкової декларації).

При складанні зазначеної декларації позивачем помилково завищено розмір об'єкту оподаткування (рядок 07 податкової декларації) у розмірі - 2228519,00 грн. та відповідно завищено суму податкового зобов'язання (рядок 16 податкової декларації) у розмірі - 170644,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 19.02.2013 №1456 позивачем сплачено податок на прибуток за 2012 рік у сумі - 170644,00 грн.

17.07.2013 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію №9087691050 з податку на прибуток за 2012 рік, в якій вказано правильне значення об'єкту оподаткування (рядок 07 податкової декларації) у розмірі - 641990,00 грн. та зменшено суму податкового зобов'язання (рядок 16 податкової декларації) у розмірі - 47473,00 грн. У рядку 26 декларації вказано виправлення помилки, а саме: зменшено податкове зобов'язання на 142053,00 грн.

Водночас відповідачем було зазначено, що станом на 17.07.2013 в інтегрованій картці податку на прибуток позивача проведено нарахування задекларованої суми податку на прибуток в розмірі 255154,00 грн. Окрім того, станом на 17.07.2013 в зазначених інтегрованих картках рахувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 106719,60 грн. В результаті проведеного нарахування 17.07.2013 в інтегрованих картках нараховувався борг у розмірі 128434,40 грн.

16.08.2012 позивачем подано повторно до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію №9087710309 з податку на прибуток за 2012 рік, яку складено з урахуванням дій відповідача за результатами опрацювання поданої уточнюючої декларації 17.07.2013. В зазначеній уточнюючій декларації позивач визначив зменшення податкового зобов'язання (рядок 26 податкової декларації) на суму 265224,00 грн.

У свою чергу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток ДП «Ядерне паливо», за результатами якої складено акт від 18.05.2016 №815/26-50-12-04-23, відповідно до висновків якого встановлено, що ДП «Ядерне паливо» порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно погашено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 128 434,00 грн. (із затримкою 30 днів).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0041261204, яким на підставі п.126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 128 434 грн. 00 коп. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 12 843,4 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, отримавши уточнюючу податкову декларацію не привів у відповідність податковий облік, а застосував штрафні санкції відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, а отже діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Разом з тим, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п. 126.1 ст. 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Враховуючи вищевикладене, відповідальність за виправлення інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку із виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. В разі ж завищення податкових зобов'язань в податкових деклараціях та фактичної сплати суб'єктом господарювання податків в розмірах, визначених Податковим кодексом України, відповідальність платника податків не наступає.

Так, з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку сума узгодженого зобов'язання по податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету становить 47473,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 19.02.2013 №1456 на суму 170645,00 грн., позивачем було повно та своєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2012 рік.

У даному випадку, при виявленні помилки мало місце завищення податкового зобов'язання в податковій звітності внаслідок помилки, при фактичній сплаті податку на прибуток в повному обсязі та своєчасно.

Отже, позивач, виконав приписи наведених вище норм Податкового кодексу України, виявивши помилку в раніше поданій ним податковій декларації, самостійно надав уточнюючі розрахунки до них, однак відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції платнику податку на прибуток, який в повному обсязі та вчасно сплатив податок на прибуток за 2012 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено « 04» червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма