Ухвала суду № 74459156, 05.06.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2688/18

Провадження № 2/206/918/18

У Х В А Л А

05.06.2018року

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Кушнірчук Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення немайнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати Комунальний заклад «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» :

1) у строк п’ять днів з дати набрання цим рішенням законної сили скласти акт судово-медичної експертизи (за чинним наразі законодавством висновок судово-психіатричної експертизи) і направити його належно завірені копії йому, до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, до Уповноваженого уряду у справах ЄСПЛ;

2) надати у цьому акті відповіді на запитання постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2009 року про призначення експертизи: по перше у ОСОБА_1 будь-який психічний розлад не виявлений, діагноз «психічно здоровий», по друге й третє ОСОБА_1 усвідомлював свої дії та керував ними, згідно обов’язковими для експертизи обставинами, встановленими постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2007 року;

3) за власний рахунок оприлюднити в тримісячний строк вказані відповіді в основному джерелі, не викладені неправдиві відомості щодо наявності сумнівів у його психічному здоров’ї у вигляді офіційного перекладу рішення ЄСПЛ від 26.02.2015 року в Офіційному віснику України із зазначенням, що цими відповідями спростовуються вказані сумніви вказаного рішення;

4) керуючись ст. 263 ЦПК України стягнути на його користь завдану немайнову шкоду в розмірі 10 000 000 грн.

Однак вказана заява не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не містила:

-відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися,

-відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися,

-підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав

-документу, що підтверджує сплату судового збору.

У зв’язку з чим, ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано у встановлений строк до 04 червня 2018 року, але не пізніше 10 днів із дня отримання ним копії ухвали усунути вказані недоліки.

На виконання ухвали суду ОСОБА_1 надіслав пояснення, запит, клопотання, в якому, зокрема зазначив про відсутність вжиття заходів досудового врегулювання спору та заходів забезпечення доказів або позову, підтвердив відсутність ним подання такого ж позову.

Щодо судового збору, то просив встановити, що державна експертна установа КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» є у спірних правовідносинах внаслідок проведення нею його експертизи не стільки «закладом» і «лікарнею», скільки «державною установою», що є підставою для застосування ст. 3 Закону України «Про судовий збір». При принциповій неможливості для суду зазначеного вище застосування застосувати вимоги ст. 5 цього ж Закону щодо звільнення його від сплати судового збору у справах за позовами про завдання шкоди, завданої злочином (факт незаконності позбавлення позивача свободи) та шкоди завданої незаконними діями правоохоронних органів і суду.

Отже, вищевикладене свідчить, що недоліки, перелічені у вищезгаданій ухвалі, усунуті частково, а саме позивачем залишилась не усунутою лише вимога про надання документу, що підтверджує сплату судового збору.

Разом з цим, не додаючи документ про сплату судового збору позивач просить суд звільнити його за даним позовом від його сплати .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя ( справа «Креуз проти Польщі»), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.

Це пов'язано з тим, що, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа «Шишков проти Росії»).

Так, в ухвалі від 18 травня 2018 року вже було зазначено з відповідним мотивуванням, що цей позов не підпадає під категорію справ передбачених п.13. ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за якими судовий збір не справляється, оскільки Комунальний заклад «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» не є органом державної влади та не наділений владними повноваженнями у розумінні вимог діючого законодавства

Щодо нового посилання позивача на п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то дійсний позов не підпадає під застосування цієї норми, оскільки вона передбачає звільнення позивачів у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а як вбачається з матеріалів справи позовна заява позивача таких вимог не містить.

Разом з цим, звертаю увагу позивача, що його клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути вирішено відповідно до діючих норм ЦПК України.

Так, ч. ч. 1 ,3 ст.136 ЦПК України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Проте, матеріали позовної заяви, як і саме клопотання не містять ніяких відомостей щодо майнового стану позивача, що позбавляє можливості розв’язати по суті питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Отже виходячи з викладеного та враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не повністю виконано вимоги ухвали суду від 18 травня 2018 року про усунення недоліків позовної заяви, не надано документ про сплату судового збору за чотири немайнові вимоги в сумі 2819,20 грн. (за кожну вимогу по 704,80 грн.), а натомість подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, вважаю за необхідне продовжити строк для усунення недоліків.

Частиною 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, виходячи з наведеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, а позивачу - продовжити строк для усунення недоліку (надання відомостей щодо майнового стану), попередивши, що в разі невиконання даної ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута відповідно до вимог ст.185 ЦПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 127, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення немайнової шкоди залишити без руху, продовжити позивачу строк для усунення недоліку, - до 14 червня 2018 року, але не пізніше 10 днів із дня отримання ним копії ухвали.

Роз’яснити позивачу, що у разі не усунення недоліку позовної заяви у строк, встановлений судом, така позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Р.О. Кушнірчук