Рішення № 74458628, 23.05.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.05.2018 Єдиний унікальний номер 205/171/18

Провадження № 2/205/11591/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні і розпорядженні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку і виселення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 січня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні і розпорядженні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку і виселення.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано усунути недоліки з додержанням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 15 січня 2018 року представником позивача було надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року цивільну справу було прийнято до розгляду суду і відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2018 року клопотання відповідача було задоволено та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в своєму позові, а у ході судового засідання представник позивача, посилалися на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 грудня 2017 року позивачу належить квартира № 150 в будинку 12 на вул. Метробудівській у м. Дніпрі. В спірній квартирі на теперішній час зареєстрований та проживає відповідач, який проживав спільно з матір’ю позивача ОСОБА_3, якій за життя ця квартира належала, і після смерті якої позивач її успадкував. До кола членів сім’ї позивача відповідач не входить. ОСОБА_1 має намір у встановленому законом порядку зареєструвати своє місце проживання за адресою вказаної квартири та проживати в ній разом зі своєю родиною, а наявна реєстрація відповідача і його проживання в цій квартирі перешкоджає позивачу у здійсненні вільного користування належним йому майном. Крім того, позивач не має можливості потрапити до квартири, оскільки відповідачем було замінено замки, а дублікату ключа позивач не має. Відповідач, проживаючи в квартирі, неналежним чином здійснює оплату комунальних послуг, про що свідчать наявні заборгованості. Позивач у своєму позові, а представник позивача у ході судового засідання, просили суд позбавити відповідача права користування житловим приміщенням: квартирою № 150 в будинку 12 на вул. Метробудівській у м. Дніпрі; усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні спірною квартирою шляхом заняття відповідача з реєстраційного обліку за адресою квартири та шляхом виселення його з вказаної квартири.

Відповідач та його представник у ході судового засідання та у відзиві на позов позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що з травня 1995 року відповідач проживав зі ОСОБА_3 однією сім’єю, шлюб між ними зареєстровано не було. 12 грудня 1996 року ОСОБА_3 зареєструвала відповідача у спірній квартирі, в якій вони разом і проживали. Позивач має зареєстроване місце проживання в належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, йому на праві власності належить будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Братів Трофімових, буд. 425, в благоустрої якого відповідач також приймав участь. Разом з тим, сам відповідач іншого житла, крім спірної квартири, не має, є літньою людиною і не має фінансової можливості забезпечити себе іншим житлом. ОСОБА_3 за життя вказувала, що спірна квартира у разі її смерті залишиться відповідачу, оскільки її син, позивач по справі, має інше житло, але документально це ніяк оформлено не було, а коли вона захворіла, відповідач вважав некоректним її про це просити. Замки ним було замінено, оскільки позивач без його відома під час його відсутності вдома приходив в квартиру, в якій знаходяться усі речі відповідача. На прохання позивача дублікат ключа йому буде надано. Наявні заборгованості по оплаті комунальних послуг є поточними, заборгованостей протягом тривалого часу немає, а ті, які є, можуть бути сплачені протягом одного дня. За таких обставин, відповідач та його представник просили суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Вислухавши доводи представника позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 грудня 2017 року, яке було посвідчено державним нотаріусом Другої дніпровської держнотконтори і зареєстровано в реєстрі за № 1-699, ОСОБА_1 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3, померлої 22 вересня 2014 рокуАДРЕСА_2 в будинку 12 на вул. Метробудівській у м. Дніпрі (а.с. 7).

Згідно довідки № 1386 від 3 лютого 2015 року за адресою: АДРЕСА_3, значиться зареєстрованим ОСОБА_2 (а.с. 5), який зареєстрований та проживає за цією адресою до теперішнього часу.

Відповідач 12 грудня 1996 року був зареєстрований у спірній квартирі зі згоди ОСОБА_3, з якою проживав, вів спільне господарство з 1995 року. Зазначена обставина під час розгляду справи не заперечувалася представником позивача, тому згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

На підставі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач вважає, що проживання і реєстрація відповідача у спірній квартирі порушує його права як власника цієї квартири, оскільки він має намір зареєструвати у встановленому порядку своє місце проживання за адресою цієї квартири і проживати в ній разом зі своєї сім’єю, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Разом з тим, абз. 2 ч. 2 ст. 319 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідач правомірно набув право на користування житловим приміщенням, суд, застосовуючи принцип верховенства права, не може позбавити його права користуватися квартирою, оскільки це призведе до порушення його прав.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є людиною похилого віку, знаходиться на пенсії, іншого житла, крім спірної квартири не має (а.с. 27), у разі задоволення позовних вимог стане безхатьком, оскільки з урахуванням свого віку не має на теперішній час можливості фінансово забезпечити себе іншим житлом, навіть винаймати його в оренду.

Житло, як об’єкт цивільних правовідносин, несе специфічну соціальну функцію, зокрема, подоланню таких явищ, як бездомність, сприяє зміцненню та охороні здоров’я, як фізичного, так і психологічного.

Спірна квартира є не єдиною власністю ОСОБА_1 Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і довідки ДМБТІ № 1790 від 9 лютого 2018 року йому також належить на праві власності житловий будинок з земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Братів Трофімових, буд. 425, та на праві спільної власності – квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-30).

За таких обставин, до наміру позивача використовувати спірну квартиру для проживання власної сім’ї суд ставиться критично, оскільки ОСОБА_1 має для проживання інше житло.

Слід зазначити, що відповідач в цій квартирі проживає більше 20 років, одружений не був, дітей не має, інші родичі, з якими він міг би проживати у нього відсутні.

Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК Української РСР підстави для позбавлення права на житло.

А згідно ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

На підтвердження обставин позову представник позивача також посилався на те, що відповідачем без його згоди було замінено замки, примірка ключа позивач не має. Відповідачем було зазначено, що замки ним було замінено через те, що позивач без його згоди і за його відсутності приходив до квартири, але в ній знаходяться усі його речі. За першою вимогою позивача відповідач може надати йому примірники ключів.

Також позивач посилався на те, що з жовтня 2014 року по липень 2017 року, що підтверджується квитанціями, ним сплачувалися комунальні послуги (а.с. 66-112), згодом відповідач, проживаючи в квартирі, неналежним чином сплачував комунальні послуги, через що виникли заборгованості. Разом з тим, про наявні розміри заборгованостей по оплаті за електричну енергію, квартирну плату та вивіз сміття, на які є посилання у відповіді на відзив (а.с. 41), позивачем суду доказів надано не було, а заборгованості по сплаті за послуги теплопостачання та газопостачання, які зазначені у наданих документах (а.с. 63, 65), є поточними і незначними, тому не можуть свідчити про недобросовісне ставлення відповідача до обов’язку оплати комунальних послуг.

Що стосується посилань позивача, що відповідачем неналежним чином утримується квартира, від сусідів надходять скарги, то з цього приводу суду належних та допустимих доказів ОСОБА_1 надано не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 114 гривень 40 коп (а.с. 1, 16), також ним було понесено поштові витрати у розмірі 105 гривень 60 коп (а.с. 42, 52, 113), які з урахуванням того, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, абз. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 391 ЦК України, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141, ст. ст. 263, 264, ч.ч. 1-5 ст. 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: 49000, АДРЕСА_1) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований та проживає за адресою: 49000, АДРЕСА_3) про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні і розпорядженні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку і виселення відмовити.

Судові витрати у розмірі 2 220 гривень, які складаються з судового збору у розмірі 2 114 гривень 40 коп та поштових витрат у розмірі 105 гривень 60 коп, покласти на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: 49000, АДРЕСА_1).

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя