Рішення № 74457743, 24.05.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2068/17

Провадження №2/173/216/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

За участю: позивача - ОСОБА_1,

Представника позивача ОСОБА_2

Представника відповідача – ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» про відшкодування моральної шкоди.,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1, з позовом про відшкодування моральної шкоди до відповідача КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» .

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.01.2018 року.

10.01.2018 року відповідачем подані письмові заперечення на позовну заяву.

19.01.2018 року в судовому засіданні оголошена перерва для виклику свідків. Розгляд справи призначений на 01.03.2018 року.

01.03.2018 року в судовому засіданні оголошена перерва. Розгляд справи призначений на 13.03.2018 року.

13.03.2018 року справа не розглядалась в зв'язку з хворобою судді. Справу призначено до розгляду на 24.05.2018 року

Сторонам та учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

У судовому засіданні 24.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить: стягнути з відповідача КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» на її користь 19200 грн,, на відшкодування спричиненої моральної шкоди

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона працювала на посаді соціального працівника КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» на протязі останніх 9-ти років по 27.07.2017 року

В жовтні 2014 року вона тяжко захворіла. Їй проведено операцію та встановлено другу групу інвалідності.

Керівництво закладу та весь колектив з порозумінням відносились до неї та підтримували її як в роботі так і в побуті, що позитивно впливало на стан її здоров'я. та з 15.02.2017 року їй було змінено групу інвалідності з П групи на Ш трупу інвалідності.

З січня по березень місяць 2017 року вона перебувала у черговій відпустці та на амбулаторному лікуванні.

В цей час у закладі змінилось керівництво.

23.03.2017 року вона прибула на роботу та приступила до виконання своїх обов'язків. Близько 10 години до її кабінету зайшов в.о. директора та в категоричній формі і порушуючи норми спілкування керівника з підлеглими, почав вимагати від неї виконання своїх обов'язків ставлячи завищені вимоги до роботи та натякав на подальше звільнення з роботи в зв'язку з професійною непридатністю. В той же день у неї погіршився стан здоров'я їй було викликано швидку допомогу та в подальшому вона змушена була тривалий час лікуватись.

Проте, 23.03.2018 року було складено наказ № 67 про відміну надбавку за складність та напруженість в березні 2017 року, який мотивний неналежним виконанням нею своїх посадових обов'язків

04.04.2017 року після тривалого лікування вона вийшла на роботу. І в той же день наказом директора КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» № 28-к від 04.04.2017 року до неї застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Таке відношення до неї знову вплинуло на стан її здоров'я і вона знову змушена була проходити лікування.

В подальшому наказом № 40-к від 03.05.2017 року були внесені зміни до вищевказаного наказу, та до неї застосована догона, як дисциплінарне стягнення.

Так як вона вважала дані накази незаконними, вона звернулась із позовом до суду про їх скасування.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року визнано вищезазначені накази незаконними та скасовано.

Після ухвалення даного рішення тиск на неї зі сторони керівництва закладу посилився. Керівництво вказувало, що вона не буде працювати в закладі та посилювало психологічний тиск на неї, що негативно впливало на стан її здоров'я. Тому 27.07.2017 року вона була змушена звільнитись з роботи так переживала за стан свого здоров'я.

11.10.2017 року ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області, апеляційну скаргу КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року було відхилено та рішення залишене без змін.

Судами було встановлено, що притягненням її до дисциплінарної відповідальності її права були порушені. Дії відповідача, які полягали в незаконному притягненні її до дисциплінарної відповідальності, та в наслідок яких вона була змушена звільнитись з роботи, спричинили їй моральну шкоду та фізичні страждання, що виразилось у приниженні її престижу та ділової репутації серед колективу закладу. У порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Крім того за станом здоров'я вона опинилась у складній життєвій ситуації, що призвело до погіршення стану її здоров'я, та призвело до необхідності лікування.

Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює 19200 грн., виходячи із мінімальної місячної заробітної плати, яку б вона могла отримувати протягом шести місяців, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному об'ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також позивач в судовому засіданні пояснила, що в результаті застосування до неї психологічного тиску вона змушена було проходити додаткове лікування, так як має складне захворювання. Проте навіть перебуваючи на лікуванні керівництво закладу продовжувало чинити на неї психологічний тиск. Так була створена комісія з метою перевірки її перебування у медичному закладі, так як говорили про те, що вона не проходить лікування. Коли комісія прийшла до медичного закладу, вона в той час була вдома, так як в лікарні було холодно та їй необхідно було пройти гігієнічні процедури, про що були складені акти. Все це призвело до значного хвилювання і вона була переведена для подальшого лікування до обласної лікарні так як стан здоров'я її погіршився.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що керівництвом закладу проводились розмови з позивачкою в спокійній обстановці. Після цих розмов позивач почувала себе добре та перебувала на робочому місці. Лікування позивач проходила, яке їй потрібно було для відновлення здоров'я, а не в результаті спричиненого на позивача тиску з боку керівництва закладу. Крім того позивач розпочала лікування через декілька днів після розмови керівника з нею, а не в той же день. В лікарні позивач відвідувалась працівниками закладу, а не здійснювались перевірка її перебування в медичному закладі та проходження лікування. Крім того позивачу надавалась матеріальна допомога в зв'язку із станом її здоров'я. В свою чергу позивач була звільнена з роботи за згодою сторін, а не з ініціативи керівництва закладу. До самої позивачки та стану її здоров'я ставились з порозумінням в колективі, тому будь-яких доказів того, що позивачу спричинена моральна шкода в результаті неправомірних дій керівництва закладу позивач не надає, відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні позивач працювала на посаді соціального працівника КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» 03.11.2008 року по 27.07.2017 року, що підтверджується даними трудової книжки.

В період роботи в КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» позивач дійсно захворіла, часто проходила лікування, та їй була встановлена П група інвалідності, яка згодом була змінена на Ш групу інвалідності, що підтверджується виписками з історії хвороби, копіями лікарняних листів, довідками МСЕК.

Також судом встановлено, що наказом директора КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» № 28-к від 04.04.2017 року до позивачки застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. До даного наказу наказом від 03.05.2017 року були внесені зміни, та до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що підтверджується копіями наказів.

Дані накази були оскаржені позивачем та рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року зазначені вище накази були визнані незаконним та скасовані. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.10.2017 року.

Таким чином рішеннями суду було встановлено, що були порушені права позивачки та її незаконно було притягнено до дисциплінарної відповідальності. Дані обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Так як згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України - Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому при оскарженні позивачам наказів щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності позивач не ставила вимоги про стягнення спричиненої їй моральної шкоди.

В подальшому позивач була звільнена з роботи 27.07.2017 року за ч. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

При цьому судом встановлено, що в результаті незаконного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позивачу була спричинена моральна шкода, так як дії відповідача з цього приводу визнані незаконними та скасовані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. При цьому скасування наказів відбулось не в результаті порушення процедури їх винесення, а в результаті відсутності в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення.

Посилання позивача на те, що подальше застосування до неї психологічного насилля керівництва закладу, призвело до того, що вона змушена була звільнитись, будь-якими доказами недоведено. Так як звільнення позивачки відбулось за згодою сторін. І доказів того, що до позивача застосовувались будь-які інші незаконні дії зі сторони керівництва закладу, що мало наслідком її звільнення суду не надано.

Відповідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України - Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкодипрацівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що в результаті незаконного притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, остання зазнала моральних страждань, так як в результаті застосування до позивачки дисциплінарного стягнення, стан здоров'я позивачки погіршився та вона в короткий термін часу була госпіталізована до лікарні. Так згідно виписки з історії хвороби № 1265/195 зазначається, що після стресової ситуації на роботі різко посилились вищеперераховані скарги ( головний біль, шатка хода, слабкість. Втомлюваність) Госпіталізована до НВ ЦРЛ. Термін лікування з 23.03.2017 року по 03.04.2017 року. Аналогічні записи містяться у виписці з історії хвороби № 1526/238, згідно якої позивач перебувала на стаціонарному лікування з 11.04.2017 року по 21.04.2017 року, а також у виписці з історії хвороби № 1873/297 - перебування на лікуванні з 12.05.2017 року по 23.05.2017 року, що підтверджується виписками з медичної карти.

Таким чином факт спричинення позивачу моральної шкоди та погіршення стану здоров'я позивачки в результаті стресової ситуації на роботі знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Виходячи з чого суд не приймає як пояснення представника відповідача про те, що з позивачем поводились доброзичливо, до неї не застосовувалось психологічне насилля та розмова керівництвом закладу проводилась спокійно та в діловій обстановці. Так і пояснення свідків ОСОБА_4, та ОСОБА_5

Так свідок ОСОБА_4, надавала суду пояснення, що у позивачки будь-яких відносин в трудовому колективі не було так як вона постійно хворіла та перебувала на лікарняному. А мати позивача вела кадрову роботу та прикривала свою доньку.

Свідок ОСОБА_5А,. в судовому засіданні пояснювала, що відносини колективу та керівництва закладу до позивачки були нормальними. Ніхто на неї голос не підвищував. Кабінет директора вона покинула в нормальному стані. А свої посадові обов'язки позивач виконувала неналежно.

Так як дані доводи спростовуються наданими позивачем виписками із історій хвороби, в яких вказується на погіршення стану здоров'я позивачки відбулось в зв'язку зі стресовими ситуаціями на роботі.

Згідно роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення. тощо)та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації. час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи той факт, що позивачка має тяжке захворювання, а також ступінь, глибину, тривалість понесених позивачкою моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 3000 грн., (три тисячі грн.) на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем частково, так як позовні вимоги позивачки задоволені частково. Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 705 грн.

. Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: м. Верхньодніпровськ вул. Упорна, 1а Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03188234) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - 3000 (три тисячі) грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Стягнути з комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: м. Верхньоднірповськ вул.. Упорна, 1а Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03188234) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 705 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 03.06.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 04.06.2018

Оприлюднене: 05.06.2018

Дата набрання законної сили: 04.07.2018