Рішення № 74457550, 15.05.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5128/17

Провадження № 2/210/567/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"15" травня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Куксенко О.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

свідків ОСОБА_3,ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади в особі виконкому Криворізької міської ОСОБА_4, виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на квартиру в порядку успадкування за законом, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі виконкому Криворізької міської ОСОБА_4, виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на квартиру в порядку успадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначив, що 04.10.2010 року померла його мати – ОСОБА_6, та 25.03.2012 року помер батько – ОСОБА_7. На день смерті матері, батько був зареєстрований з нею за однією адресою: АДРЕСА_1, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини, але юридично такого права не оформив. Заяву про відмову від спадщини не подавав. Після смерті батька відкрилася спадщина на належну йому вище зазначену квартиру. Право власності на квартиру було втрачено, але відповідно інформації КП ДОР «Криворізьке БТІ» зазначено, що спірна квартира належить ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, інша частина квартири належить –ОСОБА_6. Постановою нотаріуса, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спірну квартиру, оскільки між батьками не підтверджено факт родинних відносин, як чоловіка та дружина, а також відсутні документи, що підтверджують право власності на спадкове майно. На сьогодні свідоцтво про одруження батьків не збереглось, їх шлюб зареєстровано в Туркменістані, що унеможливлює отримати таке свідоцтво в органах РАЦС. Тому вимушений звернутись до суду з позовом, та просить суд встановити факт родинних відносин, як чоловіка та дружини його батьків – ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та факт володіння за життя на праві приватної власності ними квартирою за адресою: АДРЕСА_2. А також, просить суд визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_7, який фактично прийняв, але не оформив свої спадкові права після смерті дружини ОСОБА_6.

Представник позивача ОСОБА_2, яка була присутня в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. Не заперечувала проти ухвалення розгляду справи у відсутності представників відповідачів, та проведення заочного розгляду справу.

Представник відповідача територіальної громади в особі виконкому Криворізької міської ОСОБА_4 до судового засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Причину неявки суду не повідомляв.

Представник відповідача виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради до судового засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Причину неявки суду не повідомляв.

Суд, вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності представників відповідачів на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що з 1988 року вона проживала поряд з ОСОБА_6, та підтвердила факт, що вони дійсно вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засідання зазначив, шо ОСОБА_6 знає з 1973 року, вони переїхали з Туркменістану, а ОСОБА_5 був його однокласником.

Суд, вислухавши думку представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, розгляд справи продовжено за нормами ЦПК в редакції від 15.12.2017 року.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності, з яких 1/2 частина квартири належить ОСОБА_7 та 1/2 частини частина квартири належить ОСОБА_6 (а.с.12).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» вулицю «ХХІІ Партз’їзду» перейменовано на вулицю «Віталія Матусевича».

З копій паспортів ОСОБА_7 та ОСОБА_6. насторінці «сімейний стан» у кожного наявний штамп про реєстрацію шлюбу 15.02.1969 року, з яких вбачається, що ОСОБА_7 одружився на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_6 вийшла заміж за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15,16).

Тобто, з огляду на вище викладене, а також з пояснень свідків, які найшли своє підтвердження в даних правовідносинах та взято їх до уваги, суд приходить висновку про те, що дійсно ОСОБА_7 та ОСОБА_6. є чоловіком та дружиною, а тому й встановлює про це факт родинних відносин.

Що ж, стосується вимоги позивача про встановлення факту володіння за життя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 квартирою за адресою: АДРЕСА_1, то суд приходить до наступних висновків.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що дійсно ОСОБА_7 на праві приватній спільній сумісні власності належить 1/2 частина вище зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності № Дз-966, 22.06.1994 року, Управління житлово-комунального господарства Криворізької міської ради, розпорядження № Дз-758 від 03.06.1994 року. До того ж, 1/2 частина даної квартири належить також ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № Дз-966, 22.06.1994 року, Управління житлово-комунального господарства Криворізької міської ради, розпорядження № Дз-758 від 03.06.1994 року (а.с.11).

Статтею 41 ч.4 Конституції України, статтею 321 ч.1 ЦК України передбачена непорушність права власності, в тому чисті те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно дост. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5«Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди вправі розглядати справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, виданоїПриватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_5 відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_7, оскількиміж померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не підтверджено родинні відносини, та у спадкоємця відсутні документи, що підтверджують право власності на спадкове майно (а.с.13).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що метою встановлення факту родинних відносин чоловіка та жінки, а також встановлення факту володіння квартирою на праві приватної власності,є отримання спадщини, тому суд приходить до висновку, що позивачобґрунтовано звернувся до суду з даними вимогами.

Разом з цим, з свідоцтва про народження позивача ОСОБА_5 слідує, що ОСОБА_7 є його батьком, а ОСОБА_6. є його матір’ю, актовий запис № 400, видане 24.05.1969 рокуміськ ЗАГС м. Красноводськ ТРСР, серії ІІ-СЯ №150017 (а.с.14).

04.10.2010 року померла ОСОБА_6, актовий запис № 950, що підтверджено свідоцтвом про смерть виданого Дзержинським відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.7).

25.03.2012 року помер ОСОБА_7, актовий запис № 270, що підтверджено свідоцтвом про смерть виданого Дзержинським відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.8).

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до листа виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради відділу реєстрації місця проживання громадян від 08.11.2017 року № 2369 вбачається, що на момент смерті ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, дійсно бувзареєстрований ОСОБА_7 (а.с.9).

З ч. 3 ст. 1268 ЦК України, слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як визначено ч. 1ст. 1261 ЦК України,у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 23постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відтак, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи, що право позивача ОСОБА_5. на спадкове майно не визнається, позивачу відмовленоу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно в нотаріальному порядку, що свідчить про наявність порушеного права, суд, з метою захисту порушених та невизнаних прав позивача, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі та визнанні права власності на квартиру в порядку спадкування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 1216, 1218, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до територіальної громади в особі виконкому Криворізької міської ОСОБА_4, виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на квартиру в порядку успадкування за законом задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_9, який помер 25 березня 2012 року у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, та ОСОБА_6, померлою 04 жовтня 2010 року в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, як між чоловіком та дружиною.

Встановити факт володіння за життя на праві приватної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_6 трикімнатною квартирою загальною площею 57,6 кв.м., житловою – 43,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Визнати за ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_1 право власності на квартиру загальною площею 57,6 кв.м., житловою – 43,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 в порядку успадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 померлого 25 березня 2012 року, який фактично прийняв, але не оформив своїх спадкових прав після смерті дружини ОСОБА_6, яка померла раніше 04 жовтня 2010 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24 травня 2018 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко