Постанова № 74455889, 14.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 569/16848/16-а

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

іменем України

"14" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження з ініціативи суду питання про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про призначення йому пенсії за вислугою років у розмірі 81 відсотку; зобов'язати відповідача провести обчислення пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 23 березня 2010 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку.

Постановою Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду 12.03.2018 року переглянуто рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, щодо визнання неправомірним рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про призначення йому пенсії за вислугою років у розмірі 81 відсотку та зобов'язання відповідача провести обчислення пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 23 березня 2010 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку, та залишено без змін.

В іншій частині позовних вимог постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року по справі № 569/16848/16-а - апеляційним судом не переглянуто (щодо визнання неправомірним рішення відповідача відносно встановлення 64 відсотків пенсії від суми щомісячного заробітку).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на вищезазначене Житомирським апеляційним адміністративним судом з власної ініціативи розглядається питання щодо ухвалення додаткової постанови в частині вимог про визнання неправомірним рішення відповідача відносно встановлення 64 відсотків пенсії від суми щомісячного заробітку.

Як вже встановлено апеляційним судом у даній справі, при призначенні позивачу пенсії до стажу його роботи, який дає право на призначення пенсії відповідачем обґрунтовано зараховано 16 років 7 днів прокурорсько-слідчої роботи, 2 роки 13 днів строкової військової служби та 9 місяців 28 днів державної служби на посадах з вищою юридичною освітою.

Загальний розмір стажу, який відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в редакції, чинній на день його звернення за призначенням пенсії (далі Закон №1789-ХІІ) давав право позивачу право на призначення пенсії за вислугою років складав 18 років 10 місяців 18 днів.

Такий стаж надав право позивачу на отримання пенсії в розмірі 72% (80х18:20).

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач також мав загальний стаж роботи в розмірі 34 повних років

Частиною 4 ст.50-1 вищеназваного Закону передбачалось, що за кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Таким чином загальний розмір пенсії позивача мав складати 81%. Саме у такому розмірі відповідачем і була призначена пенсія як свідчать матеріали справи.

Судом вже було вказано, що такі дії щодо призначення пенсії позивачу пенсії у вказаному розмірі від заробітної плати були правомірними.

Як свідчать матеріали, розпорядженням №814957 від 09.06.2016 року розмір пенсії позивача переглянуто та визначено її як 64% від заробітної плати. У новому розмірі пенсія стала виплачуватися з 01.07.2016 року (а.с.9-17).

В обґрунтування законності таких дій відповідач вказує на те, що з 01.10.2011 року скасовано норму про збільшення відсоткового розміру пенсії за понад 25 років. Крім того, внесено інші зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Також позивач вказує, що ним помилково включено до стажу роботи позивача 9 місяців 28 днів державної служби на посадах з вищою юридичною освітою.

Суд вже надавав оцінку правомірності включення стажу державної служби на посадах з вищою юридичною освітою і зазначав, що такі дії відповідача ґрунтувалися на положеннях чинного законодавства на момент призначення позивачу пенсії.

Відтак подальше виключення цього стажу роботи з вислуги років, яка давала позивачу право на пенсію не ґрунтується на вимогах закону, а тому є протиправним.

Щодо виключення понаднормового стажу, то такі дії відповідач обґрунтовує набранням чинності закону "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 роз'яснив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

У мотивувальній частині свого рішення Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Правилами статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на викладене, ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в новій редакції підлягала застосуванню виключно до осіб, яким пенсія ПРИЗНАЧАЛАСЬ ПІСЛЯ НАБРАННЯ нею чинності.

Позивачу пенсія правомірно призначена відповідно до норм ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" у попередній редакції в розмірі 81% його заробітної плати, а тому перегляд цієї розрахункової величини в бік її зменшення є протиправним.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача зі встановлення йому пенсії в розмірі 64% є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а відповідне розпорядження скасуванню.

Матеріали справи свідчать, що відповідне розпорядження введено відповідачем в дію з 01.07.2016 року, а тому саме з цієї дати слід відновити право позивача на виплату пенсії у попередньому розмірі.

При цьому суд враховує, що позивач до суду звернувся в грудні 2016 року, тобто з дотриманням строків звернення до суду.

Як свідчить постанова Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року зазначеним судом зазначена вимога не розглядалася, а суд обмежився виключно розглядом позовних вимог позивача в частині правомірності врахування окремих видів стажу при призначенні стажу та не розглянув по суті одну з позовних вимог.

Таке порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову згідно ст.317 КАС України.

Керуючись ст.ст. 252, 311, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалити у справі № 569/16848/16-а додаткову постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "28" листопада 2017 р. скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягали у зменшенні пенсії ОСОБА_3 з 81% заробітної плати до 64% заробітної плати, протиправними.

Скасувати розпорядження Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №814957 від 09.06.2016 року.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити виплату позивачу ОСОБА_3 пенсії в розмірі 81% від заробітної плати, починаючи з 01.07.2016 року, здійснивши відповідні перерахунки.

В решті позовних вимог відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "14" травня 2018 р.