Постанова № 74455844, 04.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 569/16945/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: від ОСОБА_2; позивач- Пентелеєв Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "20" грудня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії , -

суддя в 1-й інстанції - Першко О.О.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Рівненської міської ради, в якому просить: скасувати рішення відповідача від 10 серпня 2017 року №3195 «Про відмову в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність позивача вільної від забудови земельної ділянки в районі вул. Костромської (біля автозаправної станції компанії «БРСМ-Нафта»)» як протиправне; зобов'язати відповідача вчинити дії - прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, у відповідності до наданого позивачем клопотання, в встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України місячний строк.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Рівненської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено.

Скасовано рішення Рівненської міської ради від 10 серпня 2017 року №3195 «Про відмову в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянинові ОСОБА_3 вільної від забудови земельної ділянки в районі вул. Костромської (біля автозаправної станції компанії «БРСМ-Нафта»)» як протиправне.

Зобов'язано Рівненську міську раду вчинити дії з надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, у відповідності до наданого ОСОБА_3 клопотання на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 жовтня 2016 року, в встановлений ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України місячний строк.

Стягнуто з бюджетних асигнувань Рівненської міської ради на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не було надано всіх необхідних документів, необхідних для прийняття рішення. Окрім того стверджує, що постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування рекомендовано відповідачу у передачі такої ділянки з огляду на те, що земельна ділянка знаходиться в зоні природних ландшафтів. Також, відповідач вказує на недопустимість втручання судом в його дискреційні повноваження та підміняти його.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з письмовим клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва (цільове призначення згідно наказу Державного комітету із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року «Про затвердження класифікації видів цільового призначення земель»: 01.05) в розмірі 0,12 га. (а.с.5).

До клопотання позивачем було долучено графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с.6).

Рішенням Рівненської міської ради від 10 серпня 2017 року № 3195 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З рішення Рівненської міської ради від 10 серпня 2017 року № 3195 «Про відмову в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність позивача вільної від забудови земельної ділянки в районі вул. Костромської (біля автозаправної станції компанії «БРСМ-Нафта»)» слідує, що відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рівненська міська рада вирішила відмовити в наданні громадянинові ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1200 м.кв. в районі вулиці Костромської (біля автозаправної станції компанії «БРСМ-Нафта») безоплатно у власність для індивідуального садівництва (для ведення садівництва) у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації (плану зонування).

В судовому засіданні представником відповідача уточнено, що відмова була прийнята через те, що земельна ділянка орієнтовною площею 1200 м.кв. в районі вул. Костромська, що в м. Рівне знаходиться в зоні Р-2, тобто в зоні природних ландшафтів. Та у зв'язку з тим, що позивачем не надано ряду інших документів, які зазвичай подаються громадянами, які бажають отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Рівненська міська рада порушила вимоги статті 118 ЗК України, вийшовши за межі своїх повноважень та прийняла необґрунтоване рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Так, відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у клопотанні від 08 жовтня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено всі необхідні дані та обґрунтовано своє бажання реалізувати право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки. До клопотання додано усі необхідні документи, у тому числі й графічні матеріали, на яких визначено територію в межах населеного пункту, де позивач бажав отримати земельну ділянку для реалізації своїх конституційних прав.

Як вбачається із аналізу змісту рішення Рівненської міської ради від 10 серпня 2017 року № 3195 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в районі вул. Костромської, підставою такої відмови є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації. Однак, жодних обґрунтувань такої відмови у рішенні не вказано.

Стосовно ж доводів відповідача наданих суду з приводу того, що знаходиться в зоні Р-2, тобто в зоні природних ландшафтів, то відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 53 цього Закону рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Отже, рішення про визнання земельної ділянки на території м. Рівне зоною природних ландшафтів має бути прийняте Рівненською обласною радою. Зазначеного рішення представником відповідача суду не надано та в судовому засіданні стверджено, що таке рішення щодо земельної ділянки, в районі вулиці Костромська не приймалося.

Докази того, що місце розташування вищевказаної земельної ділянки не відповідає вимогам містобудівної документації (плану зонування) не знайшли свого відображення в матеріалах справи та не надано їх ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Крім того, посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі рекомендацій постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування, то вказане не спростовує обставин справи щодо прийняття відповідачем невмотивованого рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не доведено обставин та не надано суду жодних доказів, з яких вбачалось наявність правових підстав, визначених статтею 118 Земельного Кодексу України.

Що стосується доводів скаржника про наявність у нього дискреційних повноважень щодо вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то колегія суддів відхиляє їх з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та постанові №820/4554/17 від 20.03.2018року.

Рекомендаціями Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Тому ці доводи апеляційної скарги суд відхиляє.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 806/2208/17 від 11.04.2018року.

Поряд із зазначеним з матеріалів справи вбачається, що позивач уже вдруге оскаржує дії суб'єкта щодо ненадання йому згоди на розроблення названого проекту землеустрою, а туму захист порушеного права позивача повинний відповідати принципу повної юридичної захищеності від свавільних неправомірних дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від "20" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "05" червня 2018 р.