Постанова № 74455746, 29.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/24555/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

29 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в м. Хмельницькому, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління 56" про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до управління Пенсійного фонду в м. Хмельницькому, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління 56" про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.02.2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду старшого майстра Джанкойського дорожньо-експлуатаційної ділянки з 01.04.1981 року та звільнений 14.04.1981 року на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із призивом до Радянської армії.

З 25.04.1981 року по 23.05.1983 року ОСОБА_2 проходив службу у лавах Радянської армії. З 11.08.1983 року позивач прийнятий на посаду майстра по мостам ДЕД №647, з 11.10.1984 року переведений майстром ДРП №5, з 16.06.1986 року переведений на посаду старшого майстра ДРП -1, 9 червня 1988 року звільнений у зв’язку із переводом у ДРБУ 51 на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. З 10.06.1988 року прийнятий на посаду виконроба (прораба) по переводу з ДЕД 647. 26.02.1993 року звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. З 09.03.1993 року прийнятий на посаду начальника ДБУ звільнений 17.05.1994 року за власним бажанням. З 22.11.1994 року прийнятий на посаду виконавця робіт ПРУ 1 з 2 січня 2002 року переведений начальником планово-виробничого відділу. Відповідні обставини підтверджуються записами у трудовій книжці.

14.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся до УПФ у м. Хмельницькому із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Списку №2.

УПФ України у м. Хмельницькому листом від 23.11.2017 року повідомило ОСОБА_2 про те, що не було зараховано періоди роботи з 16.06.1986 року по 09.06.1988 року в ДП "Хмельницький облавтодор" філія "Хмельницька ДЕД", оскільки позивач переведений на посаду старшого майстра. Період роботи з 22.08.1992 року по 26.02.1993 року та з 22.11.1994 року по 02.01.2002 року не зарахований з тих підстав, що висновком експертизи умов праці Департаменту управління праці та зайнятості населення №05.03-9735 від 20.10.2017 року під час перевірки підприємства встановлена відсутність первинних документів (карт умов праці, протоколів санітарно-гігієнічних досліджень шкідливих виробничих факторів, листів спостереження індивідуальної фотографії робочого дня) атестації виконаної у 1994 році (наказ про атестацію робочих місць №16 від 01.02.1994 року). З огляду на викладене стаж роботи на пільгових умовах становить 7 років 17 днів.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду підтверджено право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 даного Порядку встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 10 Порядку застосування визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Шляхово ремонтно-будівельного управління №56 №16 від 02.02.1994 року було затверджено списки робочих місць із шкідливими умовами праці після проведення атестації. До списку робочих місць віднесена і посада, яку займав ОСОБА_2 "виконроб".

Згідно довідки про відповідність даних про стаж та/або заробітну плату первинним документам, що надані для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списками №1 і №2 від 23.10.2017 року №1305 складеною Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підтверджено, що первинні документи, використані при перевірці достовірні і надані в повному обсязі, особова картка за період з 1994 року по 2002 рік, накази про призначення та переведення, особові рахунку за 1988 -2002 роки, де посада заявника була зазначена виконавець робіт, прораб.

20.02.2017 року ОСОБА_2 було надано довідку про підтвердження наявного трудового сажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема було зазначено що позивач обіймав посаду виконавця робіт повний робочий день, яка передбачена списком №2 ХХVІІ розділом "Будівництво", підставою є накази по особовому складу за 1988 -2002 роки, відомості про нарахування заробітної плати, особова картка.

Згідно із статтею 101 Закону N 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Так, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2017 року.

Положеннями ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що даних, які містяться в трудовій книжці позивача та архівних довідок, достатньо для зарахування до пільгового трудового стажу позивача періодів роботи з 22.11.1994 року по 02.02.1999 року.

Вірним є також висновок суду першої інстанції, щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії період служби в армії з 25.04.1981 року по 23.05.1983 року, зазначаючи наступне.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначено Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (Закон №2011-XII).

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як вбачається із запису у військовому квитку цивільна спеціальність ОСОБА_2 технік будівельник, освіта будівництво і експлуатація автомобільних доріг.

Так, позивач перед службою в армії працював на посаді старшого майстра ДРП 28, відповідно до ОСОБА_4 Міністрів РСР №1173 від 22.08.1956 року "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах" в розділі ХХІХ передбачена посада інженерно-технічного працівника майстер.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що найменування займаної позивачем посади старший майстер не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи ОСОБА_2 періоду строкової військової служби.

А тому, колегія суддів зазначає, щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії період строкової військової служби з 25.04.1981 року по 23.05.1983 року.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в м. Хмельницькому залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6