Постанова № 74455721, 04.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/936/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря Єфремової О.С.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "22" лютого 2018 р. про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненської обласної державної адміністрації, Рівненської обласної ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій ,

суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т.О.,

час постановлення ухвали - не зазначено,

місце постановлення ухвали - м.Рівне,

дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ

13.02.2018р ОСОБА_2 подав до Рівненського окружного адміністративного суду заяву про роз'яснення постанови Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2017 року, просив роз'яснити, яким чином Рівненська обласна державна адміністрація повинна здійснювати контроль в частині встановлення/зміни тарифів на послуги з автотранспортних перевезень загального користування на приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від "22" лютого 2018 року відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог процесуального законодавства, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просив суд скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "22" лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про роз'яснення постанови суду від 17.07.2017 року.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що незрозуміло встановлення тарифів на підставі методики розрахунку економічно обґрунтованих витрат за тарифними зонами (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку №1175 від 17.11.2009 року), оскільки, тарифи на проїзд можуть переглядатись якщо вартість паливно-мастильних матеріалів зросла на 10%, а відтак невідомо, чи підлягають перегляду тарифи на проїзд якщо вартість паливно-мастильних матеріалів зменшилась на 10%.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Частиною першою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

З аналізу вказаної норми вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим дана правова норма не містить, а із її змісту вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення від 17.07.2017р зазначено, що згідно до пункту 8 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів.

Згідно статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень покладається, зокрема: на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за території області (внутрішньо обласні маршрути), - на обласні державні адміністрації; на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації.

Враховуючи викладене, у відповідних обласних та районних державних адміністрацій наявні повноваження та функції контролю за перевізниками, які здійснюють обслуговування пасажирів на маршрутах загального користування на відповідних територіях.

Колегія суддів зазначає, що до введення в дію постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015р №240 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р №1548" (далі Постанова №240), тарифи на перевезення пасажирів автобусами, що працюють у звичайному режимі руху, перебували в державному регулюванні, а саме: тарифи на перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху на приміських та міжміських автобусних маршрутах, встановлювались обласними державними адміністраціями.

Отже, після прийняття Постанови №240, державне регулювання вартості послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування було відмінено, та у такий спосіб перевізники отримали право на встановлення тарифів з перевезення пасажирів автобусами, які працюють в звичайному режимі руху на приміських та міжміських автобусних маршрутах.

Разом з тим, сама відміна державного регулювання тарифів на послуги з перевезення пасажирів не позбавила відповідні державні органи контрольних функцій в питанні ціноутворення на ці послуги та не відмінила необхідність забезпечення обґрунтованості таких тарифів.

Згідно статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Враховуючи, що вартість проїзду повинна затверджуватися як частина паспорта маршруту і, крім того, є істотною умовою договору про перевезення, під умовами організації перевезень, які встановлюються у договорах про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що укладаються між державними адміністраціями та перевізниками, слід розуміти також і ціну (вартість) перевезення пасажирів, тим більше, що перевізники під час проведення конкурсу для визначення відповідного перевізника на автобусних маршрутах загального користування мають змагатися між собою, у тому числі за допомогою пропозиції встановлення відповідної ціни (вартості) послуг перевезення.

У такий спосіб відповідні органи влади, які є організаторами пасажирських перевезень на відповідній території, повністю відповідають за організацію належного перевезення пасажирів, визначення на конкурсних умовах перевізників, укладення договорів з такими перевізниками та контролю за дотриманням вказаними перевізниками відповідних умов перевезень і державних соціальних стандартів.

Отже, органи влади мають здійснювати контроль за виконанням умов договорів укладених із автомобільними перевізниками, у тому числі і в частині формування та зміни тарифів як невід'ємної частини цих договорів.

Колегія суддів дійшла висновку, що органи влади здійснюють контроль в частині формування та зміни тарифів перевізниками як під час укладення договорів з останніми, так і в ході виконання умов укладених договорів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст судового рішення, зокрема, щодо способу здійснення контролю за тарифами на перевезення, є чітким та зрозумілим і додаткового роз'яснення не потребує.

Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "22" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "04" червня 2018 р.