Постанова № 74455670, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/879/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолінії Поділля" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (головуючий суддя Томчук А.В.) у справі №802/879/18-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолінії Поділля" до Державної служби України з безпеки на транспорті про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолінії Поділля" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії.

На стадії підготовчого провадження у даній справі відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви ТОВ "Автолінії Поділля" без розгляду в зв'язку з пропуском строку, встановленого для звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Обгрунтовуючи підставність заявленого клопотання, відповідач посилався на те, що звернувшись з позовною заявою до суду, позивач просить ввести в дію рішення, прийняте за результатами конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, проведеного 28.12.2015 року, в той час, як згідно пункту 51 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2008 року №1081, рішення конкурсного комітету вводяться в дію наказом (постановою або іншим розпорядчим документом) організатора протягом не більш як 30 робочих днів з дня проведення конкурсу.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами відповідача та визнавши заявлене клопотання обгрунтованим, ухвалою від 11 квітня 2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолінії Поділля" залишив без розгляду.

Позивач, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, оскаржив їх в апеляційному порядку. Зокрема, посилаючись на безпідставність доводів суду першої інстанції апелянт зазначає, що скористався правом на судовий захист своїх прав лише після використання всіх можливих заходів досудового врегулювання спору, що підтверджується листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.02.2018 року.

Відповідач, скориставшись правом подання письмових заперечень, надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини справи зазначає, що позивач, як безпосередній учасник та переможець конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських маршрутах загального користування, які виходять за межі території області, не був позбавлений права звернутись до відповідача та безпосереднього оскаржити його бездіяльності щодо не введення в дію рішення конкурсного комітету від 28.12.2015 року через 30 днів з дня проведення конкурсу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи призначено та здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу положень статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тобто, законодавцем чітко визначений порядок дій судової інстанції в ході зверненні особою до суду поза межами встановленими для подання позовної заяви та не заявлення при цьому клопотання про їх поновлення.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач, обгрунтовуючи відсутність факту пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою зазначив, що попередньо Товариством вживались заходи досудового врегулювання спору і лише в результаті отримання відповіді Укртранбезпеки №1120/02/15-18 від 08.02.2018 року їм стало відомо, що термін введення в дію рішення конкурсного комітету Укртранінспекції від 28.12.2015 року, встановлений пунктом 51 Порядку, закінчився 10.02.2016 року.

На переконання судової колегії, позивач правомірно скористався наданим йому законом правом вибору порядку та способу оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, в контексті ситуації, що є предметом розгляду у даній справі, судова колегія зауважує, що пропуск строку наданого особі для захисту її прав саме в судовому порядку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

При цьому, на думку суду, звернення позивача до відповідача в порядку досудового врегулювання спору є альтернативним способом захисту своїх прав.

За перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції за результатами розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви позивача без розгляду дійшов висновку про обгрунтованість останнього та зважаючи на відсутність відповідного клопотання щодо поновлення пропущеного строку від самого позивача, дійшов висновку, що останнім пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин.

На переконання судової колегії, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ТОВ "Автолінії Поділля" без розгляду через відсутність клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не врахував ч. 1 ст. 123 КАСУ.

Тобто, в даному випадку, суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху та надати позивачу час для подання вказаного клопотання та зазначення інших підстав для поновлення строку і лише у разі не виконання вказаного, залишити позовну заяву без розгляду. На разі ж, суд першої інстанції, надавши перевагу виключно доводам відповідача, допустив порушення законодавчо встановленого обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не в повному обсязі дослідивши питання про можливість поновлення пропущеного позивачем процесуального строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ст. 5 КАС України).

Окрім того, колегія суддів апеляційного суду, в ході розгляду даної справи, зважає на положення Конвенції про захист прав людини і основних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, підсумовуючи встановлені обставини справи, в розрізі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судова колегія вбачає всі підстави для скасування ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолінії Поділля" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолінії Поділля" до Державної служби України з безпеки на транспорті про зобов'язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3