Ухвала суду № 74455583, 04.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

04 червня 2018 р.Справа № 820/3812/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом підприємства «Ресурс» Харківської обласної ради (регіонального осередку) всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановила:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року задоволено адміністративний позов підприємства «Ресурс» Харківської обласної ради (регіонального осередку) всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Головного управління ДФС у Харківській області (подалі – ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

25 квітня 2017 року означене судове рішення повторно оскаржено ГУ ДФС у Харківській області в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на принесення апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у задоволенні заявленого клопотання відмовлено й ухвалою цього ж суду від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області залишено без руху, скаржнику наданий 10-денний строк з часу отримання ухвали для усунення її недоліків, - зазначення інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Ухвали отримані скаржником засобами рекомендованого поштового зв’язку 23 травня 2018 року.

29 травня 2018 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 травня 2018 року, до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі № 820/ 3812/ 17.

В обґрунтування інших поважних причин, що обумовили пропуск строку на подання апеляційної скарги заявник зазначає, що 21 березня 2018 року відповідачем було частково сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення, що підтверджується платіжним дорученням, яке додавалось до апеляційної скарги.

У зв’язку з тим, що судовий збір сплачено частково (в розмірі 14892,70 грн) за ставкою 110 відсотків у редакції ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-УІ, яка діяла на час винесення постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, ГУ ДФС у Харківській області чекало додаткового фінансування з метою сплати залишку недоплаченого судового збору у розмірі 5415,50 грн. На даний час залишок судового збору доплачений, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 953 від 15 травня 2018 року.

Скаржник зазначає, що у справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі «Bellet V. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки відповідач не втратив процесуального інтересу до розгляду справи і цей факт підтверджується доплатою судового збору за подання апеляційної скарги, ГУ ДФС у Харківській області просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 820/3812/17 та поновити ГУ ДФС у Харківській області процесуальний строк на принесення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи убачається, що повний текст постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року отриманий відповідачем ГУ ДФС у Харківській області засобами рекомендованого поштового зв’язку 17 листопада 2017 року /а.с. 144/.

17 листопада 2017 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /а.с. 146-149/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області залишена без руху, скаржнику надано строк для усунення її недоліків шляхом направлення оригіналу квитанції про сплату судового збору протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали /а.с. 152-153/. Зазначена ухвала отримана скаржником 29 листопада 2017 року /а.с. 155/.

08 грудня 2017 року, тобто в межах строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 листопада 2017 року, до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДФС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення по справі № 820/3812/17 /а.с. 156-157/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у задоволенні означеного клопотання відмовлено, апеляційна скарга повернута відповідачу /а.с. 167-168/. Ухвала разом із апеляційною скаргою та доданими матеріалами отримана відповідачем 26 грудня 2017 року /а.с. 171/.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, яка набрала законної сили, та виконавчий лист по справі отриманий представником позивача 16 січня 2018 року /а.с. 173/.

25 квітня 2018 року на рішення суду першої інстанції ГУ ДФС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу, до скарги надано оригінал платіжного доручення № 684 від 21 березня 2018 року про сплату судового збору за подання скарги у розмірі 14892,70 грн.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Так, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкривала стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов’язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов’язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб’єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (подалі – ЄСПЛ) як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ у пункті 39 справи «Устименко проти України», принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії». Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Також, у пункті 74 Рішення у справі «ОСОБА_1 проти Хорватії» і пункті 70 Рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов’язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «ОСОБА_1 проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Не спростовують наведене й обставини звернення ГУ ДФС України у Харківській області з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею ч. 1 ст. 295 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 820/198/16, відповідно до якого, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Харківській області, колегія суддів враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем подано 25 квітня 2018 року, тобто більш як через п’ять місяців після її первісного повернення судом апеляційної інстанції; при цьому, доказів наявності непереборних обставин, а також інших поважних причин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, - скаржником не наведено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні від 29 травня 2018 року про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі № 820/3812/17, та відмовляє у його задоволенні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 3 ст. 243, ч.2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі № 820/3812/17 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання, і на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3