Постанова № 74455523, 29.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 532/1884/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.03.2018, суддя Омельченко І.І., вул. Шевченка, 16/25, м. Кобеляки, Кобеляцький, По,олтавська, 39200, повний текст складено 16.03.18 по справі № 532/1884/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та недійсним п. 137 протоколу №38 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року щодо відмови в розгляді документів про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, та повернення їх на доопрацювання; зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, як інваліду з 23 квітня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до п. б ст.16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до п. б ст. 16- 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Полтавським обласним військовим комісаріатом було направлено до Міністерства оборони України всі необхідні документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Комісія Міністерства оборони України розглянувши подані документи, прийняла рішення (п. 137 протоколу засідання комісії № 38 від 03.06.2017 року) про повернення документів до Полтавського обласного військового комісаріату без розгляду на доопрацювання. Позивач вважає, що дії відповідача неправомірні, оскільки поданих до комісії документів достатньо для прийняття рішення про призначення і виплати йому одноразової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності, а тому рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 03.06.2016 року про повернення документів не відповідає вимогам Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.03.2018 вказаний позов задоволено. Визнано протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом №38 від 03.06.2016 року, в частині повернення документів відносно ОСОБА_1 (Полтавський ОВК, дата звільнення 27.11.1966 року, дата встановлення інвалідності - 13.01.2014 року) номер в списку 137, на доопрацювання до Полтавського обласного військового комісаріату. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, як інваліду з 23 квітня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до п. б) ч. 1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Крім того, позивач заявив клопотання про проведення апеляційного розгляду справи без його участі.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв’язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 06.11.1987 по 11.02.1989 проходив військову службу в обмеженому контингенті військових сил в республіці Афганістан, що підтверджується записом у військовому квитку позивача серії НУ №8703481 від 04.05.1985.

Позивачу за результатами первинного огляду МСЕК встановлена ІІ група інвалідності з 23.04.2016 на строк до 01.05.2018, причиною якої є травма, поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Згідно копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв №1097 від 14.03.2016 у рядового у відставці ОСОБА_1, наявні множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох рук, обох ніг, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 588/Ж від 14.03.2016 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, та які у подальшому призвели до розвитку: «Стійких віддалених наслідків перенесеної ЧМТ у вигляді посттравматичної енцефалопатії ІІ ст., з стійким цефалічним, вести було-атактичним, астеноневротичним синдромами, двобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю, центральної вестибулярної дисфукції ІІІ ст., помірними когнітивними, мне стичними розладами ІХС: дифузного кардіосклерозу. СН І. ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., 2 ст., ризик 2», що підтверджено обліковими та медичними документами. Поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

05 травня 2016 року позивач звернувся до військового комісара Кобеляцького районного військового комісаріату із заявою для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.

Тимчасово виконуючий обов’язки військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату ОСОБА_2 12.05.2016 року за №10/831 направив Директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок, в якому вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а також копії підтверджуючих документів.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №38 від 03.06.2016 року, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, у тому числі відносно ОСОБА_1 (Полтавський ОВК, дата звільнення 09.05.1989 року, дата встановлення інвалідності - 23.04.2016 року) номер в списку 137, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду для захисту своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження про необхідність надання позивачем документа про причини та обставини поранення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято ОСОБА_3 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - ОСОБА_3 № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону № 2011-ХІІ).

У відповідності до ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону № 2011-XII пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання (в тому числі поранення, контузії), що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

За результатами первинного огляду МСЕК позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 23.04.2016 на строк до 01.05.2018, причиною якої є травма, поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на підстави встановлення позивачу інвалідності, оскільки позивачу встановлено інвалідність через поранення, що мало наслідком захворювання, пов'язане з виконання обов'язків військової служби

Щодо доводів Міністерства оборони України про надання неповного пакету документів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (далі - Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 не встановлено форму, зміст документа, що свідчить про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не визначено коло осіб, уповноважених видавати такий документ. В свою чергу, пунктом 4.7 "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом МО України № 530 від 14.08.2014 встановлено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності подаються серед іншого наступні документи: копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Аналіз зазначених норм у сукупності з ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII дає підстави для висновку про те, що вимога п. 11 Порядку № 975 стосовно необхідності надання документа, що свідчить причини про обставини поранення (контузія, травма або каліцтва) стосується лише осіб, поранення (контузія, травма або каліцтва) яких, що призвело до інвалідності - не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Як вбачається із витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв №1097 від 14.03.2016 у рядового у відставці ОСОБА_1 поранення (контузія), захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 19 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного чи резервіста є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Зазначеним Порядком № 975 не передбачено підстави для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги через подання неповного пакету документів.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не застосував пункт 11 Порядку № 975 та пункт 4.7 Положення № 530, якими визначено необхідність надання для розгляду питання про призначення допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, оскільки задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того що відповідачем не було у встановленому порядку розглянуто заяву позивача та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги. Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що суд при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16.03.2018 по справі № 532/1884/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 04.06.2018.