Постанова № 74455434, 23.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2094/17

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання – Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН» на постанову Одеського окружного адміністративного суду, яка прийнята 21 листопада 2017 року у складі суду судді: Єфіменко К.С. в місті ОСОБА_1 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про продовження строку розгляди скарги та про розгляд скарги платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень ДФС України № 4950/6/99-99-11-01-01-25 про продовження строку розгляди скарги та від 14.04.2017 року № 8018/6/94/-99-11-01-01-25 про розгляд скарги платника податків.

В обґрунтування позову зазначено, що ДФС України був пропущений 20-ти денний строк на прийняття рішення по суті поданої скарги платником податків або на продовження строків її розгляду, так як рішення ДФС України № 4950/6/99-99-11-01-01-25 було здано на поштове відділення не 17.03.2017 року, а лише 23.03.2017 року з пропуском цього строку, окрім того рішення ДФС України від 14.04.2017 року № 8018/6/94-99-11-01-01-25 про розгляд скарги платника податків не відповідає вимогам ПК України, оскільки платник податків не пропустив строк на оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області, внаслідок чого цю скаргу не можливо було залишати без розгляду.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування й доведення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що рішення про продовження строку розгляду скарги ДФС України, відповідно до якого вирішено продовжити розгляд скарги до 27.04.2017 року, було надіслано з пропущенням встановленого п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу 20-денного строку, що підтверджується відомостями Українського підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», згідно яких дане рішення було надіслано 23.03.2017 року, а кінцевою датою відправки в рамках 20 днів було 22 березня 2017 року.

Окрім того, апелянт вказує на невідповідність прийнятого ДФС рішення про розгляд скарги № 8018/6/99-99-11-01-25 від 14.04.2017 року нормам чинного законодавства та протиправності дій відповідача щодо процедури розгляду самої скарги. В обґрунтування такої позиції, позивач вказує на те, що висновок про порушення ТОВ «ШИППІНГ- ЛАЙН», передбаченого Податковим кодексом 10-ти денного строку на скарження отриманих податкових-повідомлень рішень, ДФС України робить відраховуючи строк з 09.02.2017 року, при цьому, самі рішення №0000101403, №0000091403 датовані 10.02.2017 року, що в свою чергу суперечить вимогам законодавства. Зокрема, апелянт зазначив, що рішення №0000101403, №0000091403 надійшли до відділення поштового зв’язку ОДЕСА 09 лише 15.02.2017, після чого були отримані Позивачем.

Також Позивач, в своїй апеляційній скарзі наголошує на тому, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок про те, що оспорюванні рішення, прийняті ДФС, не вносять будь-яких змін у майнове чи правове становище позивача платника податків, так як, начебто, є неостаточними. Апелянт вказує, що згідно прийнятих рішень, на нього буде накладено грошове зобов’язання у сумі 6634311 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1658578 грн., сплата яких суттєво змінить його майновий стан. Окрім чого, оспорюванні в суді рішення є остаточними, так як подальше оскарження дій Відповідача законодавством можливе лише в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ШИППІНГ- ЛАЙН» з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 13.02.2015 року по 31.12.2015 року та податку на додану вартість за період з 13.02.2015 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.12.2016 року №6392/15-53-14-03/39640539.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеської області складено податкові повідомлення-рішення від 10.01.2017 року № НОМЕР_1 про сплату 6634311 грн. ПДВ та 1658578 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № НОМЕР_2 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 129142 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, платником податків оскаржено їх у адміністративному порядку до Головного управління ДФС в Одеській області.

За результатами розгляду первинної скарги, поданої до Головного управління ДФС в Одеській області від 16.01.2017 року б/н (вх. №116/10/15-32 від 18.01.2017), рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 06.02.2017 року №397/10/15-32-10-01-07 скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеської області від 10.01.2017 року №0000031403 та №0000041403.

Надалі, на підставі акта перевірки від 19.12.2016 року №6392/15-53-14-03/39640539, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги від 06.02.2017 року №397/10/15-32-10-01-07, Головним управлінням ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2017 року №0000101403, №0000091403.

Позивач оскаржив рішення Головного управління ДФС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 06.02.2017 року №397/10/15-32-10-01-07 до ДФС України.

ДФС України отримала скаргу ТОВ «ШИППІНГ-ЛАЙН» вх. №4558/6 від 27.02.2017 року, з доповненнями вх. №7850/6 від 06.04.2017 року.

Згідно повідомлення про вручення №0405034948615 17.03.2017 року відповідачем було направлено на адресу скаржника рішення про продовження строку розгляду скарги від 13.03.2017 року № 4950//6/99-99-11-01-01-25.

Окрім цього, рішенням ДФС України від 14.04.2017 року №8018/6/94-99-11-01-01-25 про розгляд скарги платника податків була залишена без розгляду скарга позивача від 27.02.2017 року, оскільки ним був пропущений строк на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області.

Не погоджуючись із наведеними рішеннями ДФС України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН» звернулось до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та залишаючи заявлені вимоги позивача без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв оспорюванні рішення – правомірно, згідно вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, ДФС України 13.03.2017 було прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги ТОВ «ШИППІНГ-ЛАЙН» на податкові-повідомлення рішення від 10.02.2017 року (а.с.83). Вказане рішення було прийнято до відділення поштового зв’язку «Укрпошта» 17.03.2017 року, що зазначено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.63), та в подальшому зареєстровано й надіслано позивачу 23.03.2017 року., що підтверджується відомостями Українського підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» (а.с.85).

Таким чином, відповідно до змісту вимог п. 56.16 та п. 56.8 ст. 56 ПК України скарга позивача була відправлена 24.02.2017 року, отримана ДФС України – 27.02.2017 року, та прийняте щодо неї рішення про продовження строків розгляду - надіслане 17.03.2017 року, що узгоджується із вказаними вимогами чинного законодавства.

Стаття 56 ПК України визначає порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.2 ст. 56 ПК України, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 ПК України визначено, що скарга на рішення контролюючого органу подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 56.6 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

З аналізу матеріалів справи слідує, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ШИППІНГ - ЛАЙН» з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 13.02.2015 року по 31.12.2015 року та податку на додану вартість за період з 13.02.2015 року по 30.09.2016 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт перевірки від 19.12.2016 року № 6392/15-53-14-03/39640539, на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеської області складено податкові-повідомлення рішення від 10.01.2017 року №0000031403 про сплату 6634311,00 грн. ПДВ та 1658578,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0000041403 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 129142,00 грн.

Керуючись нормами пп. 56.1-56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ «ШИППІНГ-ЛАЙН» оскаржено податкові-повідомлення рішення в адміністративному порядку до Головного Управління ДФС в Одеській області.

За результатами розгляду первинної скарги, поданої до Головного управління ДФС в Одеській області від 16.01.2017 року б/н (вх. №116/10/15-32 від 18.01.2017), рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 06.02.2017 року №397/10/15-32-10-01-07 скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеської області від 10.01.2017 року №0000031403 та №0000041403 на підставі відсутності повноважень у податкової інспекції приймати ці рішення, без змін розміру грошових зобов’язань, що ними визначені, що прямо встановлено у рішенні ГУДФС в Одеській області.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення п. 56.6 ПК України, відповідного до яких у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Також вирішуючи спірне питання колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 21.04.2015 року у справі №21-69а15, від 15.04.2014 року у справі № 21-63а14, від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14.

Враховуючи положення законодавства, а саме п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України під індивідуальним актом слід розуміти - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк, тобто це офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Таким актом у спірних правовідносинах, який може породжувати будь-які наслідки чи вносити зміни у права та обов’язки позивача по справі є рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків.

Відповідно до п.п. 56.1, 56.2, 56.10 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. В разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого в межах здійснення ним владної компетенції у відносинах з певним платником податків, до вищестоящого органу чи посадової особи є одним з елементів у системі захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з суб'єктами владних повноважень, що є альтернативним судовому захисту, який спрямований на виявлення порушення закону з боку підпорядкованих органів та посадових осіб при прийнятті ними адміністративних актів.

Колегія суддів зазначає, що процедура адміністративного оскарження за своєю суттю є досудовим порядком вирішення спору, що виник між позивачем та суб'єктом владних повноважень. Досудове врегулювання спірних правовідносин має на меті відновлення прав та інтересів юридичної чи фізичної особи, що були порушені оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень.

В той же час, рішення вищестоящого органу чи посадової особи, прийняте за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги фізичної чи юридичної особи, містить оцінку законності рішення (дії чи бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта владних повноважень, є похідним від такого рішення (дії чи бездіяльності), але не має самостійного значення, адже є опосередкованим, безпосередньо не визначає обсягу прав та обов'язків фізичної чи юридичної особи.

Згідно з вищевказаними нормами права, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення ДФС України №4950/6/99-99-11-01-01-25 про продовження строку розгляди скарги та від 14.04.2017 року №8018/6/94-99-11-01-01-25 про залишення без розгляду скарги платника податків не підлягають задоволенню, так як ці рішення не породжують для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушують охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зміну майнового положення позивача породжують самі податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 10.02.2017 року №0000101403, №0000091403, які мають безпосередній вплив на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН», за захистом яких останній може звернутися до суду із відповідним адміністративним позовом.

Таким чином, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про невідповідність висновків суду першої інстанції щодо позиції не порушення прав позивача оспорюваними рішеннями відповідача, вимогам чинного законодавства.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовуються.

Тому, на підставі вищезазначених обставин та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про продовження строку розгляди скарги та про розгляд скарги платника податків – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Повний текст постанови буде складено протягом десяти днів.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець