Постанова № 74455362, 31.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/140/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник А. В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 року (суддя Сагайдак В.В.) по справі № 820/140/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл"

до Волинської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (далі – ТОВ «Саноіл», позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА205020/2017/000007/2 від 07.11.2017 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205020/2017/00020 від 07.11.2017 р. Волинської митниці ДФС .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА205020/2017/000007/2 від 07.11.2017 р. Волинської митниці ДФС.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205020/2017/00020 від 07.11.2017 р., Волинської митниці ДФС.

Волинська митниця ДФС (далі – відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначив, що надані позивачем документи під час митного оформлення містили розбіжності щодо вартості товару, на вимогу митного органу позивачем не надано документів на усунення цих недоліків, а тому рішення митного органу є законним та обґрунтованим.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. В обґрунтування зазначив, що підприємством надано всі необхідні документи та пояснення щодо заявленої митної вартості товару, а тому рішення митного органу є не законним.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача до суду не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.09.2017 року ТОВ "Саноіл" (в якості покупця) та Компанією "Ткахім В.V." (в якості продавця) укладено контракт №UA/Sanoil/1хХF/27.09.2017ІВ (а.с.28-31), згідно якого покупець купив один новий тягач DAF ХF 480 FТ.

Згідно з п. 2 контракту загальна сума контракту становить 73950 євро.

Декларування зазначеного товару здійснювалося ТОВ «Ламарін» ( декларант) на підставі договору доручення №LA-PP-018/16 на надання послуг декларанта з ТОВ "Саноіл" ( довіритель) від 07.06.2016 р. (а.с.44-46).

06.11.2017 року до митного оформлення декларантом надано: митну декларацію UA205020/2017/013197, рахунок-фактура (інвойс) від 25.10.2017 р. №152-2017/25101702, автотранспортна накладна від 31.10.2017 р. №0008173, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/н від 27.10.2017 р., платіжне доручення в іноземній валюті №1126 від 19.10.2017 р., платіжне доручення в іноземній валюті №1140 від 06.11.2017 р., документ що підтверджує вартість перевезення товару №6112017 від 06.11.2017 р., контракт №UA/Sanoil/1хХF/27.09.2017ІВ від 27.09.2017 р., специфікація UA/SO/1хХF/27.09.2017ІВ від 27.09.2017 р., договір доручення №LA-PP-018/16 від 07.06.2016 р., інформація №1600169, сертифікат відповідності виробника б/н від 21.10.2017 р., документ б/н від 06.11.2017 р.

Позивачем визначено митну вартість товару - за першим методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За наслідками перевірки наданих документів, 06.11.2017 року відповідачем запропоновано декларанту надати додаткові документи:

- договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов’язані із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угодою, контрактом);

- виписки з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи, що підтверджують митну вартість товару імпортованого товару за бажанням декларанта.

На вимогу митного органу TOB «Саноіл» листом від 07.11.2017 року №07112017 надало додаткові документи : лист-роз’яснення банку від 07.11.2017 року №2509/04-2-01, комерційну пропозицію угодоутримувача від 25.09.2017 року та лист DAF Trucks N.V. від 07.11.2017 року.

07.11.2017 р. складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 205020/2017/00020 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № ІМ205020/2017/000007/2.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст. ст. 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 1, 2, 5, 6, 7 ст. 54 кодексу).

З системного аналізу статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

З наведених правових норм випливає, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи є лише наявність, передбачених законодавцем обставин, а саме у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В якості наявності обґрунтованих сумнів митний орган посилається на подання позивачем документів, які містять розбіжності та неточності, а саме:

- зазначена в договорі загальна вартість товару 73 950 Євро не відповідає статистичній вартості заявленій у копії митної декларації країни відправлення від 26.10.2017р. - 74 050 євро.

- до митного оформлення подано банківський платіжний документ від 19.10.2017р. № 1126, який містить інформацію про платіж на умовах ОUR (комісійні витрати сплачує платник), що не включено до митної вартості за МД № UA205020/2017/013197,

-платіжний документ не виконує умову п.5 договору поставки від 27.09.2017р. яким передбачено першу передплату до 18.10.2017р.

Судом першої інстанції надано оцінку зазначеним зауваженням митного органу.

Щодо доводів апеляційної інстанції про різності ціни товару зазначеної в договорі та митній декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у Єдиному адміністративному документі – Керівництво на час перехідного періоду Регламенту (ЄС) №952/2013 Європейського парламенту та Ради від 9 жовтня 2013 р. про прийняття Об’єднаного митного кодексу, прийняте Генеральною дирекцією оподаткування та митного союзу Європейської комісії (23.04.2016, Брюсель) під час розрахунку статистичної вартості на умовах поставки «EXW» до вартості товару (суми інвойсу) додається вартість доставки товару до кордону експортуючої держави та витрати на страхування. Отже, за таких умов статистична вартість товару завжди є вищою, ніж вартість, вказана в договорі (контракті).

З урахуванням наведеного продавцем визначено статистичну вартість товару у розмірі 74050 євро, тобто шляхом додавання до вартості товару (73950 євро) ще й вартості доставки товару до кордону експортуючої держави.

Таким чином, посилання відповідача на умови поставки «EXW» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати є безпідставними, оскільки такі правила не звільняють продавця від обов’язку виконувати вимоги законодавства ЄС.

Стосовно доводів апеляційної скарги про не включення позивачем до митної вартості за вищевказаною МД комісії банку, що сплачена в національній валюті колегія суддів зазначає, наступне.

Суд першої інстанції виходив з того, що комісійні витрати відповідно до ч.10 ст.58 МК України не додаються до ціни товару при визначені митної вартості.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Платіжні документи від 19.10.2017 р. №1126 та від 06.11.2017р. № 1140 містять інформацію про платіж на умовах ОUR (комісійні витрати сплачує платник) на суму 3697,50 та 70252,50 євро відповідно, передбачають комісію українському банку, що сплачена в національній валюті, за переказ коштів в іноземній валюті для закупівлі товару . Загальна сума за цими платіжними дорученнями становить 73950 євро, що відповідає вартості імпортованого товару, вказаного в контракті від 27.09.2017р., специфікації та інвойсі від 25.10.2017р.

Позивачем, на вимогу митного органу було надано лист роз'яснення банку від 07.11.2017р. , в якому зазначено, що комісійні ПАТ " Банк "Гран", є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів, та банків - нерезидентів за переказ коштів в іноземній валюті сплачуються ТОВ "Саноіл" у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Таким чином, зазначені витрати відповідно до ч.10 ст.58 МК України правомірно не враховані позивачем під час визначення митної вартості.

Щодо доводів апеляційної скарги про не відповідність платіжного документу умовам п. 5. договору поставки від 27.09.2017 р., яким передбачено першу передплату до 18.10.2017 р., колегія суддів зазначає, що дата внесення покупцем передплати не вплинула на виконання договору поставки від 27.09.2017р. та на ціну товару , зазначеного в ньому. Отже, виявлена відповідачем розбіжність ніяким чином не впливає на ціну оцінюваного товару, а тому висновки митного органу про помилкове визначення вартості товару за ціною договору є необґрунтованими.

Щодо твердження апелянта про те, що декларант не скористався правом на випуск товару у вільний обіг в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 МК України, колегія суддів зазначає, що зазначене не свідчить про не вірне визначення позивачем митної вартості товару.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем в ході судового розгляду справи. Документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.243, 250, 310, 315, 316, 321,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 по справі № 820/140/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 05.06.2018 року