Постанова № 74455305, 04.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1939/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (суддя Ковальчук В.Д., м. Луцьк, повний текст складено 14.02.2018) у справі за адміністративним позовом головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

В С Т А Н О В И В :

головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пунктів 94.1, 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної чи фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.3).

Враховуючи вищезазначене, адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1 слугує виключним засобом забезпечення виконання ним обов'язку, передбаченого підпунктом 16.1.13. статті 16.1 статті 16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст вищенаведеного положення процесуального закону та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є арешт майна платника податків з підстав, передбачених пп. 94.2.3 п. 94.2 ст.94 ПК України, предметом доказування у даній справі, зокрема, є обставини щодо наявності підстав для проведення позивачем перевірки відповідача та щодо правомірності не допуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 посадових осіб податкового органу.

Крім того, апелянт зазначає, що видання Головним управлінням ДФС у Волинській області наказів про призначення перевірок не створює небезпеки інтересам фізичної особи-підприємця, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Також зазначає, що оскаржувані накази від 31.08.2017 реалізовано не було, оскільки надавали право контролюючому органу на проведення перевірок з 01.09.2017 протягом 10 діб. А тому накази, як такі, що уже втратили чинність ще до звернення платника податків до суду про їх скасування (11.09.2017), ніяким чином не могли порушити права фізичної особи-підприємця, а тому вищевказані позови носять ознаки лише «технічного» характеру та були спрямовані на перешкоджання реалізації контролюючим органом передбачених законодавством повноважень щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків як засобу впливу на платника з метою здійснення функції податкового контролю.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що накази від 31.08.2017 року №2381, №2382 про проведення фактичних перевірок прийнято з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, що було також підтверджено постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 в справі №803/1171/17, а тому наявні законні підстави для застосування адміністративного арешту у зв’язку з відмовою відповідача в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірок відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДФС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для відмови у задоволенні позову Головного управління ДФС у Волинській області відсутні.

ФОП ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в яком упросив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2017 року головним управлінням ДФС у Волинській області видано наказ №2381 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким, керуючись п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5, п.п.80.2.6 п.80.2, п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України, ст.35 Закону України «Про оплату праці» з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), наказано начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Волинській області ОСОБА_2 забезпечити проведення фактичної перевірки міні-пивоварні, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр.-т. Соборності, 26, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оплату праці», перевірку провести протягом 10 діб, починаючи з 01 вересня 2017. 31 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Волинській області видано наказ №2382 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким, керуючись п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5, п.п.80.2.6 п.80.2, п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України, ст.35 Закону України «Про оплату праці» з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), наказано начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Волинській області ОСОБА_2 забезпечити проведення фактичної перевірки бару «Аверс», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр.-т. Соборності, 28, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оплату праці», перевірку провести протягом 10 діб, починаючи з 01 вересня 2017 року. На підставі наказів були виписані направлення від 01 вересня 2017 року №2422, №2423, №2424, №2425. Після ознайомлення з вказаними наказами та направленнями на проведення фактичних перевірок власник торгових об’єктів фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовився допустити перевіряючих фіскального органу до проведення перевірок, про що складено акти відмови у допуску до проведення фактичних перевірок вищенаведених господарських одиниць №335/03-20-13-07 та №336/03-20-13-07 від 01.09.2017. У зв’язку з тим, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичних перевірок власних господарських одиниць, Головне управління ДФС у Волинській області прийняло рішення від 06 вересня 2017 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків».

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що п.п. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75.1 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.5 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 92 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (п.94.1 ст.94 ПК України).

Судом першої інстанції також з’ясовано, що не погодившись із прийнятими наказами від 31 серпня 2017 року №2381, №2382, відповідач оскаржив їх в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №803/1171/17 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі №876/11530/17 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №803/1171/17, визнано протиправними та скасовано накази Головного управління ДФС у Волинській області №2381 від 31.08.2017 року та №2382 від 31.08.2017 року про проведення фактичних перевірок. Дана постанова набрала законної сили з моменту її проголошення, а саме 04 грудня 2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість позовних вимог, оскільки як вірно вважав суд першої інстанції обов’язковою умовою для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є наявність законних підстав для проведення перевірок, а накази на їх проведення визнані судом протиправними та скасовані, тому відпали підстави для проведення фактичних перевірок господарських одиниць відповідача.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року по справі № 803/1227/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_3

Повний текст складено 04.06.2018