Постанова № 74455273, 30.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1001/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта - Хамардюк В.В., Жукова О.С. (довіреність від 29.05.2018р.),

позивача - ОСОБА_4

розглянувши в порядку відеоконференції у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом до Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13 січня 2017 року його звільнено з військової служби в Державній прикордонній службі України в Херсонському прикордонному загоні в/ч 2161 у запас у зв'язку з закінченням контракту.

При звільнені з військової служби в січні 2017 року його військова вислуга складала 13 років 02 місяці 18 днів та загальний стаж 29 років 09 місяців 11 днів.

Відповідно до наказу начальника 79 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ від 13.01.2017 року № 20-ос при звільненні ОСОБА_4 мав право на пенсію за вислугою років за п.«б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Через зволікання посадових осіб Держприкордонслужби документи для призначення пенсії за вислугою років направлені до ПФ України лише в червні 2017 року.

Одноразова грошова допомога передбачена вимогами ст.9 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за 12 років вислуги йому до теперішнього часу не виплачена.

При звільнені позивача з військової служби (з УСБУ в Херсонській області) в 2003 році одноразова грошова допомога передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не виплачувалась.

В січні 2017 року Херсонським прикордонним загоном позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільнені у сумі 3301,69 грн. із розрахунку 50% грошового забезпечення за 1 рік служби.

Заборгованість Херсонського прикордонного загону з виплати одноразової грошової допомоги складає: 13 років - 1 рік =12 років х 3301,69 грн. = 39 620,28 грн.

Позивач просить суд, з урахуванням змін до позовної заяви, зобов'язати Херсонський прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу при звільнені у сумі 39 620,28 грн.

У судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України по відмові у нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано Херсонський прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу при звільнені у сумі 39 620,28 грн.

На вказане рішення Херсонський прикордонний загін Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 у повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 проходив військову службу в Службі безпеці України з 23.11.1993 року по 19.05.2003 року, при звільненні одноразова грошова допомога не була виплачена, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 був звільнений за пп.«е» п.67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Служби безпеці України.

Позивач на момент звільнення з органів Служби безпеки України та на момент зарахування до списків особового складу прикордонного загону, мав вислугу років 11 років 8 місяців 21 день.

ОСОБА_4 був призваний по мобілізації Херсонським ОМВК відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» 09 липня 2015 року та був зарахований до списків особового складу прикордонного загону з 09 липня 2015 року наказом № 295-ос від 09.07.2015 року.

08.07.2016 року ОСОБА_4 підписав контракт строком на 6 місяців (наказ начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 09.07.2016 року №250-ос).

Наказом № 20-ос від 13 січня 2017 року майора ОСОБА_4 (У-321809), начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Херсон» II категорії (тип А), звільнено з військової служби у запас за пунктом «ж» (які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абз.2 ч.3 ст.23 Закону) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у запас без права носіння військової форми одягу, з 13 січня 2017 року. Підставою для звільнення ОСОБА_4 з військової служби був його рапорт про відсутність наміру укладати новий контракт.

Відповідно до наказу № 20-ос від 13 січня 2017 року розрахунок вислуги років позивача станом на 13 січня 2017 року становив:

календарна: 13 років 02 місяці 18 днів;

пільгова: 00 років 04 місяці 00 днів;

трудовий стаж: 16 років 06 місяців 23 днів;

загальний трудовий стаж: 29 років 09 місяців 11 днів.

На військовий облік позивача направлено до Херсонського ОМВК у м. Херсон.

Відповідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 виплатити грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 01 повний календарний рік служби.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 вводиться в дію Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Як зазначено у розділі I «Загальні положення» цю Інструкцію розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строків служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Військовослужбовцям, звільненим і військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується».

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги виникає при звільненні військовослужбовців (окрім військовослужбовців строкової служби), а чи виплачується одноразова грошова допомога чи ні, залежить безпосередньо від підстави звільнення. Так, при звільненні за службовою невідповідністю ця допомога не виплачується, хоча право на неї військовослужбовець набував.

Тому, з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачу при звільненні з органів Служби безпеки України одноразова грошова допомога виплачена не була, але право на виплату одноразової грошової допомоги позивач набув саме при звільненні з органів Служби безпеки України.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служб, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Таким чином, з урахуванням приписів даної статті колегія суддів вважає, що позивачу була виплачена одноразова грошова допомога за один повний календарний рік, зважаючи на те, то вислуга років ОСОБА_4 за час проходження служби у Херсонському прикордонному загоні, становила 1 рік 10 місяців 4 дні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на вимоги ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, згідно вимог даної статті, у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зазначену норму закону тлумачить наступним чином: «одноразова грошова допомога виплачується тим особам, які при попередньому звільненні не отримували одноразову грошову допомогу».

Проте, законом передбачено: «тим особам, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги». Тобто, в даному випадку суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «виплата одноразової грошової допомоги» та «набуття права на одноразову грошову допомогу», та не врахував, що позивач повторно звільнявся з військової служби, і застосуванню підлягає норма закону, яка регламентує порядок виплати одноразової грошової допомоги при повторному звільненні, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що, виходячи зі змісту норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога не виплачується при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, тобто тим військовослужбовцям, які допускали порушення військової дисципліни, внаслідок чого і були звільненні з військової служби.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вірно витлумачена ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Щодо вимог апелянта про покладення всіх судових витрат на позивача, колегія суддів зазначає, що підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст.317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року скасувати, ухвалити у справі №821/1001/17 нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.06.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.