Постанова № 74455250, 31.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1625/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І..,

за участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2018 року у справі № 607/14175/17 (рішення ухвалено в м.Тернополі, в складі головуючої судді Сливка Л.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 14.11.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Тернопільської міської ради, в якому просив витребувати від відповідача офіційну інформацію про причини зміни проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. М. Паращука, 2 ОСОБА_2» для внесення останнього на розгляд 19 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради 24.10.2017 на проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. М. Паращука, 2 (гр. ОСОБА_3 та інші)», який і був внесений на розгляд цієї ж сесії та визнати протиправними дії Тернопільської міської ради від 24 жовтня 2017 року на 19 сесії 7 скликання щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. М. Паращука, 2 (гр. ОСОБА_3 та інші)».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Тернопільської міської ради сьомого скликання на дев’ятнадцятій сесії міської ради від 24 жовтня 2017 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. М. Паращука, 2 (гр. ОСОБА_3 та інші)», за результатами голосування якого одного з передбачуваних Законом рішень по даному питанню не прийнято.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до п. 17.1 Регламенту Тернопільської міської ради, міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесії міської ради складаються з пленарних засідань і засідань постійних депутатських комісій. З огляду на те, що дії з надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинні виконуватися колегіальним органом та залежать від результатів голосування цього органу, відтак депутати міської ради при розгляді заяви ОСОБА_2, діяли в межах норм визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України та відповідно до вимог Регламенту Тернопільської міської ради, затверджений рішенням міської ради від 24.11.2015, №7/2/15.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 є власником гаража по вул. М.Паращука,2 в м.Тернополі, що підтверджується Витягом за № 319700023 від 09 листопада 2011 року з державного реєстру речових прав, номер запису 5744 в книзі 32 Товариства з обмеженою відповідальністью «Міське бюро, технічної інвентаризації» (м. Тернопіль ), підстава виникнення права власності - рішення від 12 жовтня 2011 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 09 листопада 2011 року.

31.07.2017 позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання йому дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0015 га для обслуговування індивідуального гаража по вул.М.Паращука, 2 в м.Тернополі, до якої додав копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали та копію документу, що посвідчує право власності.

Листом від 15.08.2017 виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача про те, що підготовлено проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.М.Паращука, 2 в м.Тернополі» на відповідні погодження та розгляд сесії міської ради у встановленому законом порядку.

21.08.2017 на офіційному сайті Тернопільської міської ради було опубліковано проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул.М. Паращука (гр. ОСОБА_3 та інші)». У вступній частині проекту вказано про врахування висновків постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань природокористування, приватизації, продажу, оренди землі.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань містобудування від 22 вересня 2017 року за №14 при розгляді питання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул.М.Паращука, 2 в м.Тернополі» рішення не прийнято.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі від 02 жовтня 2011 року при розгляді питання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул.М.Паращука, 2 в м.Тернополі» прийнято рішення про проведення виїзного засідання комісії з даного питання.

24.10.2017 на дев’ятнадцятій сесії Тернопільської міської ради сьомого скликання щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. М. Паращука, 2 (гр. ОСОБА_3 та інші)», будь - якого рішення з даного питання не прийнято.

Згідно витягу з протоколу дев’ятнадцятої сесії від 24.10.2017 та поіменного голосування від 24.10.2017 встановлено результати голосування: за -13, проти-0, утрималось -9, проте рішення прийнято не було.

Листом за №12102/08 від 08 грудня 2017 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив ОСОБА_4, який також звертався до Тернопільської міської ради із аналогічною заявою «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.М.Паращука, 2 в м.Тернополі», що 24 жовтня 2017 року за результатами голосування міської ради будь-якого рішення з даного питання не прийнято та роз’яснено, що результат голосування в даному випадку не є відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та заявники вправі звернутись із такою заявою повторно. Щодо проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою..» зазначають, що вказаний проект рішення завізований юридичною особою та профільним заступником голови ради, зауважень щодо невідповідності даного проекту вимогам чинного законодавства не має.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачено прийняття іншого рішення при вирішенні питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою окрім як надання дозволу чи відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянам здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Пунктом «д» частини 1 статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва індивідуального гаража - не більше 0,01 га.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 120 ЗК України, позивач, як власник гаражу має право на земельну ділянку для його обслуговування.

Підставою для набуття права на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Отже, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними.

З матеріалів справи видно, що 31.07.2017 позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. М. Паращука, 2 (гр. ОСОБА_3 та інші)», пройшов відповідні походження юридичної особи та відповідними посадовими особами міської ради, а тому був переданий на розгляд постійних профільних комісії 22 вересня та 02 жовтня 2017 року та на розгляд пленарного засідання сесії міської ради 24 жовтня 2017 року.

Проект рішення виносився на засідання сесії міської ради 24 жовтня 2017 року із всіма додатками, висновками постійний комісії, без жодних зауважень та відповідав вимогам зазначеним в Регламенті.

24.10.2017 на сесії Тернопільської міської ради при розгляді проекту даного рішення, будь-якого рішення з даного питання не прийнято, у зв’язку із недостатньою кількістю голосів під час голосування за даний проект рішення.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 08.12.2017 №12102/08 та те, що жодного рішення міською радою не прийнято, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі дії відповідача законом не передбачені, а отже є незаконними.

Таким чином, в даному випадку позивач вправі повторно звернутись із відповідною заявою, оскільки Тернопільська міська рада не відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії Тернопільської міської ради сьомого скликання на дев’ятнадцятій сесії міської ради від 24 жовтня 2017 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою вул. М. Паращука, 2 (гр. ОСОБА_3 та інші)», за результатами голосування якого одного з передбачуваних ст. 123 ЗК рішень по даному питанню не прийнято є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Колегія суддів також бере до уваги, що не було прийнято рішення у зв’язку з відсутністю необхідної кількості голосів під час голосування, що заява позивача не розглянута та жодного із передбачених Законом рішень по даному питанню не прийнято.

При цьому, після неприйняття рішення з даних підстав, міська рада повторно даний проект рішення на голосування сесії міської ради з власної ініціативи не вносить та позивач змушений повторно звертатись до міської ради із заявами про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, що суттєво порушує його права та суперечить вимогам Закону.

Разом з тим, відповідач сам підтверджує той факт, що вказаний проект рішення завізований юридичною особою та профільним заступником голови ради, зауважень щодо невідповідності даного проекту вимогам чинного законодавства не має. На розгляд пленарного засідання проект рішення виносився із всіма додатками, висновками постійної комісії, без жодних зауважень та відповідав вимогам зазначеним в Регламенті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості даного позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2018 року у справі № 607/14175/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 04.06.2018