Постанова № 74455215, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13631/15 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.07.2015р. №№21026552209, 21326552209, 20926552206, 21226552209.

Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не в повній мірі з'ясовано обставини справи та не взято до уваги твердження та аргументи відповідача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, податковим органом проведено перевірку ТОВ «Кіровоградська нафтова компанія» за результатами якої 18.06.2015р. складено акт №117/26-55/22-09-30708038 «Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.».

Актом перевірки встановлено порушення: п.п. 135.5.9 п. 135.5 статті 135, п. 137.4 статті 137 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 275 086,00грн. за 2014 рік; порушення п. 188.1 статті 188, п. 187.1 статті 187 ПК України в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) в розмірі 305652грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 70142грн. та серпень 2014 року на суму 235510грн.; порушення ст. 212, п. 215.3 статті 215, п. 216.1 статті 2016, абз. 3 п. 46.1 статті 46 ПК України, в результат чого встановлено заниження акцизного податку на суму 193 386,33грн.; порушення п.п. «е» 164.2.17 п. 164.2 статті 162, п. 171.2 «а» статті 171, п. 167.1 статті 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у період, що перевірявся на загальну суму 1660,00грн., у тому числі: ІІ квартал 2014 року - 1531,75грн., ІІІ квартал 2014 року - 128,25грн.; порушення ст.ст. 241, 242, 249 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по екологічному податку за ІІІ квартал 2014 року у розмірі 5734,85грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 02.07.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення: №21226552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний збір» у сумі 243 263,00грн., у тому числі основний платіж - 193 386,00грн. та штрафні санкції - 49 877грн.; №21326552209, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 305 652,00грн. за липень та серпень 2014 року; №21026552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343 858,00грн., у тому числі за основним платежем - 275 086,00грн. та штрафні санкції - 68 772,00грн. та №20926552206, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 8 602,28грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 5734,85грн. та штрафні санкції - 2867,43грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 р. протиправними, та такими, що винесені з порушенням вимог податкового законодавства, такими, що порушують законні права позивача, останній звернувся із позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи є належними доказами виконання умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Натомість, посадовиви особами податкового органу не було ґрунтовно та в повному обсязі вивчено порядок та здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Айслаг», не доведено правильність податкового обліку, а також не доведено факти заниження грошових зобов'язань. Крім того, Акт перевірки містить висновки щодо порушення позивачем ст.ст. 241, 242, 249 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по екологічному податку за ІІІ квартал 2014 року у розмірі 5734,85грн., однак, сам Акт перевірки не містить інформації, що відповідачем проводилась така перевірка.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових реєстрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1 п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого Мінюстом від 05.06.95р. за № 168/704.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, надані до перевірки Позивачем первинні документи відповідають встановленим вимогам статті 9 Закону України від 16.07.99 №996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складені під час здійснення господарської операції. Первинні документи мають обов'язкові реквізити : назву документа ( форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також первинні документи Позивача, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідають вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 05.06.95р. за № 168/704, де зазначено, що первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання. Зміст господарської операції та її вимірники у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999р. №996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування складу податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Позивачем було укладено договір № ЛГФ 11 від 29.07.2014 року з ПП «Айслаг» на поставку фракції лігроїно-газойлевої.

Згідно поданої заявки від 28 липня 2014р № 01-03/224 та наданої довіреності № 826305 серія 12ААД від 29.07.2014р. на поставку фракції лігроїно- газойлевої Позивачем було відвантажено фракцію лігроїно-газойлеву, що підтверджено первинними документами: видаткова накладна № РН-0000227 від 30.07.2014 р. де зазначена фракція лігроіно-газойлева 23.460т на загальну суму 327267,00 грн. та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) серія 01АААА № 344851 від 30.07.2014р.

Згідно поданої заявки від 05 серпня 2014р № 01-03/254 та наданої довіреності № 826333 серія 12ААД від 07.08.2014р. на поставку фракції лігрф'но- газойлевої Позивачем було відвантажено фракцію лігроїно-газойлеву, що підтверджено первинними документами: видаткова накладна №РН-0000244 від 07.08.2014р. де зазначена фракція лігроіно-газойлева 23.340т на загальну суму 345432,00 грн. та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) серія 01АААА № 344843 від 07.08.2014р.

Згідно поданої заявки від 13 серпня 2014р № 01-03/264 та наданої довіреності № 826342 серія 12ААД від 15.08.2014р. на поставку фракції лігроїно- газойлевої Позивачем було відвантажено фракцію лігроїно-газойлеву, що підтверджено первинними документами: видаткова накладна №РН-0000267 від 15.08.2014р. де зазначена фракція лігроіно-газойлева 23.340т на загальну суму 353340,00 грн. та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) серія 01АААА № 344872 від 15.08.2014р.

Згідно поданої заявки від 27 серпня 2014р № 01-03/268 та наданої довіреності № 826618 серія 12ААД від 27.08.2014р. на поставку фракції лігроїно- газойлевої Позивачем було відвантажено фракцію лігроїно-газойлеву, що підтверджено первинними документами: видаткова накладна №РН-0000288 віл 29.08.2014р. де зазначена фракція лігроіно-газойлева 23.660т на загальну суму 397488,00 грн. та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) серія 01АААА Лг° 362571 віл 29.08.2014р.

Розрахунки за відвантажену фракцію лігроїно-газойлеву ПП «Айслаг» були проведені в безготівковому порядку, що підтверджено виписками банку: від 31.07.2014р - 327267.00 грн; від 13.08.2014р.-345432.00 грн.; від 15.08.2014р.-105000.00грн.; від 18.08.2014 -50000грн.; від 21.08.2014р.-294547,99 грн.; від 01.09.2014р.-135000.00грн.; від 03.09.2014р. -50000.00грн.; від 04.09.2014р.-116280.01грн.;

Крім того, Позивачем виписані податкові накладні з яких вбачається, що ними сплачені податки на додану вартість.

Під час судового засідання встановлено, що податковий орган не ставить під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу на те, що в Акті перевірки зазначено, що первинні документи були надані по даним операціям та порушень по їх оформленню не виявлено. Це свідчить про те що вказані документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, на переконання суду, Відповідачем безпідставно в акті документальної планової перевірки прийнято рішення про те, що відбулась поставка іншого Товару, ніж лігроіно-газойлева фракція, яка зазначена в усіх бухгалтерських документах.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що визначення об'єкта оподаткування акцизним податком має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підставою для донарахування грошових зобов'язань стала перекласифікація товару лігроїно-газойлевої фракції у «світлі нафтопродукти». Такий висновок Відповідач зробив , як зазначено в акті перевірки, на підставі того, що в товаро-транспортних накладних зазначено м. Луцьк, вулиця Львівська 91-А.

У відповідності до Договору поставки нафтопродуктів № ЛГФ 29/7/14-1 від 29 липня 2014 року, а саме п.2.3., п.2.5 товар поставляється автомобільним транспортом на умовах самовивозу з нафтобази ТОВ «Кіровоградська нафтова компанія» с. Шостаківка, кінцевий пункт прибуття автотранспорту зазначає Покупець, та до того куди поставляється цей Товар, чи є пункт зазначений в товаро-транспортних накладних кінцевим пунктом, чи товар там перевантажується Позивачу не відомо та і не повинно бути відомо.

У відповідності до умов договору Товар вважається поставленим після завантаження Товару в автоцистерну та надання всіх необхідних документів на Товар. В пункті 2.8 вищезазначеного договору зазначено, що датою поставки Товару вважається дата зазначена в товаро-транспортній накладній.

Крім того, п.6.1 розділу 6 Договору поставки нафтопродуктів № ЛГФ 29/7/14-1 від 29 липня 2014 року визначено, що Покупець провадить приймання Товару по кількості і якості відповідно до «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустки й обліку нафти й нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» від 02.09.2008р., затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансу України 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, відповідно до діючого законодавства України, а також з умовами даного договору і додаткових угод до нього.

Також ТОВ «Кіровоградська нафтова компанія» при відвантаженні товару в обов'язковому порядку надає документ, якій підтверджує якість товару, а саме паспорт якості.

Відповідачем неправомірно визначено інший товар, ніж товар поставлений в межах договору № ЛГФ 11 від 29.07.2014 року.

У той же час, представник відповідача не надав доказів, що ТОВ «Кіровоградська нафтова компанія» реалізувало світлі нафто продукти на АЗС, а також не надав доказів, що відповідач направив до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС України для проведення експертизи щодо віднесення (не віднесення) зазначеної вище продукції до підакцизної групи товарів, як зазначено на арк. 13 Акту перевірки.

Крім того, Акт перевірки містить висновки щодо порушення позивачем ст.ст. 241, 242, 249 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по екологічному податку за ІІІ квартал 2014 року у розмірі 5734,85грн., однак, сам Акт перевірки не містить інформації, що відповідачем проводилась така перевірка.

Також, суд зазначає, що відповідачем неправомірно визначено інший товар, ніж товар поставлений в межах договору № ЛГФ 11 від 29.07.2014 року. Відповідач навіть не зазначає що це за товар, а зазначає лише світлі нафтопродукти. Суду не зрозуміло звідки взявся акцизний податок 128 євро за 1000 кг. по курсу 16,096633грн. Будь-яких пояснень представник відповідача до суду не надав. Крім того, відповідач не зазначає і код товару на який ним було нараховано акцизний податок.

На думку суду, контролюючим органом здійснено перекласифікацію товару неправомірно та з порушенням норм діючого законодавства.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві не було ґрунтовно та в повному обсязі вивчено порядок та здійснення господарських операцій TOB «Кіровоградська нафтова компанія» та ПП «Айслаг», не доведено неправильність податкового обліку, а також не доведено факти заниження грошового зобов'язання за платежем: акцизний збір на суму 243263,00грн., в тому числі 193386,00грн. за основним платежем, 49877,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податок на прибуток на загальну суму 343858,00грн., в тому числі за основним платежем 275086грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 68772 грн.; екологічний податок на загальну суму 8602,28грн., в тому числі за основним платежем 5734,85грн. та за штрафними санкціями 2867,43 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі: 305652,00 грн., в тому числі 70142,00 грн. за липень 2014р., 235510,00 грн. за серпень.

Згідно зі ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що жодним законом не передбачено право органів фіскальної служби самостійно визнавати що був поставлений інший товар, ніж товар зазначений в договорі. Висування не передбачених законодавством підстав для нарахування акцизного збору, за товар, який Позивачем не поставлявся, нарахування податку на прибуток підприємств, та твердження про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту можна розцінювати як додаткові протизаконні обмеження права платника податку на самостійне ведення податкового обліку.

Крім того, на сторінці 13 Акту перевірки Відповідачем було зазначено, що з метою підтвердження фактів, встановлених під час проведення перевірки ТУ «Суміш вуглеводнів. Лігроїно - газойлева фракція» та ТУ «Суміш вуглеводнів. Бензино - лігроїнова фракція» будуть направлені до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС України для проведення експертизи щодо віднесення (не віднесення) зазначеної продукції до підакцизної групи товарів.

В той же час Відповідачем не було надано жодних доказів до матеріалів справи, що Позивач реалізував світлі нафтопродукти на АЗС, а також Відповідач не надав доказів, про те що ним було направлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС України для проведення експертизи щодо віднесення (не віднесення) зазначеної вище продукції до підакцизної групи товарів, як зазначено на арк. 13 Акту перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено « 04» червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма