Постанова № 74455113, 31.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1690/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 813/7391/13-а (рішення ухвалено в м. Львові, в складі головуючої судді Крутько О.В., повне рішення складено 05.02.2018) за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 ДАБК у Львівській області 01.10.2013 звернулася в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, в якому просила зобов’язати ОСОБА_4 за власні кошти знести об’єкти самочинного будівництва – гараж розміром 5,74х3.63 м та прибудову до приміщень першого поверху індивідуального житлового будинку на вул. Лаврівського,38 у м.Львові.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року адміністративний позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_4 за власні кошти знести об’єкти самочинного будівництва – гараж розм. 5,74х3,63 м та прибудову до приміщень першого поверху індивідуального житлового будинку (збудовану на місці ганку) на вул.Лаврівського, 38 у м.Львові.

16.01.2018 протокольною ухвалою суду проведено заміну відповідача на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6-Е. М. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт, зокрема вказує, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Окрім цього, зазначає, що вказана справа належить розгляду в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, здійснивши перевірку підстав для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 09.04.2013 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил по вул.Лаврівського, 38 у м.Львові.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що гр.ОСОБА_7 самовільно здійснив будівництво господарських будівель за адресою: м.Львів, вул.Лаврівського, 38., а саме 2005 – 2008 р.р. здійснено будівництво гаража розміром 5,74х3,63 м та будівництво прибудови до приміщень першого поверху на місці ганку без виготовлення проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт та відповідно складено акт про проведення перевірки №30/04-з від 09.04.2013, припис №30/04-з від 09.04.2013.

02.08.2013 посадовими особами ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено позапланову перевірку виконання вимог припису №30/04-з від 09.04.2013, в результаті якої встановлено, що припис ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області відповідачем не виконано.

У зв’язку з не виконанням даного припису позивач звернувся до суду із даним позовом про знесення об’єкта самочинного будівництва.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Залізничного районного суду від 25.11.2016 у справі №462/8108/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.02.2017 відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні його позову про визнання права власності на самочинне будівництво.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-6 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно з підп. 1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Відділ ДАБК є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно п.п. «а» п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 був затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.п. 1, 3 п. 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.

Отже, виходячи з наведених норм закону, позовні вимоги про знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування можуть бути пред'явлені ОСОБА_5 до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису.

Судом встановлено, що відповідач самовільно без документу на право виконання будівельних робіт та відповідних дозвільних документів провів будівництво за адресою: м.Львів, вул.Лаврівського, 38., а саме у 2005 – 2008 р.р. здійснено будівництво гаража розміром 5,74х3,63 м та будівництво прибудови до приміщень першого поверху на місці ганку.

Проведення такого самочинного будівництва не заперечується відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6-Е.М. звертався з позовом до ОСОБА_8, Львівської міської ради, з участю третіх осіб: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради. Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. ОСОБА_5 державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання права власності на самочинне будівництво.

Рішенням Залізничного районного суду від 25.11.2016 у справі №462/8108/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.02.2017, відмовлено позивачу у визнанні права власності на здійснене ним самочинне будівництво.

Відтак, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Посилання скаржника на те, що вказана справа належить розгляду в порядку цивільного судочинства не береться судом до уваги, оскільки в даному випадку дії органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються ним як суб'єктом владних повноважень послідовно в чітко визначеному порядку. Зокрема такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил.

Об'єктами цивільних прав відповідно до ст. 177 ЦК України є речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 179, 181 ЦК України).

За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) - (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Отже, метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої палати Верховного суду від 11 квітня 2018 року №161/14920/16-а.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, а саме необхідності зобов'язання ОСОБА_4 за власні кошти знести об’єкти самочинного будівництва - гараж розміром 5,74x3,63м та прибудову до приміщень першого поверху індивідуального житлового будинку (збудовану на місці ганку) на вул. Лаврівського, 38 у м.Львові.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 813/7391/13-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_9 судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повне судове рішення складено 04.06.2018