Постанова № 74455102, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14011/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпраці у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна», у якому просило суд застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинки робіт, а саме: заборонити експлуатацію посудин працюючих під тиском, зокрема: чотирьох парових стерилізаторів ВК-75-01 зав. №775, №77, №475 та №1008 та парового стерилізатора ВК-78-01 зав. №294 до усунення порушень та отримання у встановленому порядку рішення на відновлення робіт.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу від 23.06.2016 №1111 та направлення на проведення планової перевірки від 15.08.2016 №5.5/408, позивачем проведено планову перевірку ТОВ «Сінево Україна» щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами якої складено акт від 26.08.2016 №5.5/109/411.

В акті перевірки зазначено,що роботодавець не отримав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, а саме: відсутній дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (на експлуатацію посудин працюючих під тиском: 4 одиниці парових стерилізаторів ВК-75-01 заводські №775, 77, 475, 1088 та 1 одиниця парового стерилізатора ВК-78-01 заводський №294. Порушено вимоги п. 6. Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (затверджений постановою Кабінету Міністрів України 26.10.2011 №1107).

У зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями, які є підставою для негайного зупинення робіт (виробництва), позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведеної перевірки ТОВ «Сінево Україна» виявлено порушення вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю і здоров'ю працівників, які не усунуті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Частиною четвертою ст. 4 Закону визначено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Частиною сьомою ст. 7 Закону передбачено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Частина перша статті 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Відповідно до частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних положень законодавства, контролюючий орган повинен звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування відповідних заходів реагування шляхом зупинення роботи підприємства на підставі виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання порушень вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Загроза життю та здоров'ю працівників, згідно із п. 1.4 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 №826, - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.

Згідно пункту 63 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15.02.2005 за №232/10512, випробування та обслуговування парових і водогрійних котлів, економайзерів, паропроводів, трубопроводів гарячої води, пароперегрівників, теплообмінників, тепломеханічного устаткування, посудин, що працюють під тиском відноситься до робіт з підвищеною небезпекою.

Зважаючи на те, що під час проведення вказаної перевірки було виявлено порушення вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю і здоров'ю працівників, які не усунуті, колегія суддів погоджується з тим, що позовні вимоги Головного управління Держпраці у Київській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта полягають у тому, що Товариством не здійснюється випробування та обслуговування парових стерилізаторів, такі роботи забезпечуються спеціалізованою організацією - ТОВ «Укрреммедтехніка» на підставі договору №161.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції звертає увагу на те, що вказаний договір №161, наданий відповідачем, не містить дату його укладення.

Окрім того, згідно пункту 1 договору №161, виконавець - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрреммедтехніка» приймає на себе виконання послуг з технічного опосвідчення стерилізаторів ВК-75-5.

Проте, матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено порушення не до стерилізатора ВК-75-5, а до парових стерилізаторів ВК-75-01 зав. №775, №77, №475 та №1008 та парового стерилізатора ВК-78-01 зав. №294.

Що стосується Акту приймання надання послуг за 2016 рік, які на твердження апелянта, свідчать про те, що Виконавець (ТОВ «Укрреммедтехніка») надав послуги апелянту з технічного опосвідчення стерилізаторів ВК-75-01 №0775, 0077, 0294, 0475, 1088, то колегія суддів зазначає, що він також не містить дати складення. Паровий стерилізатор ВК-78-01 зав. №294 також не входить до зазначеного Акту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.