Постанова № 74455087, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 745/905/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Стельмах А.П. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Сосницького районного суду Чернігівської області з позовом до Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.08.2017 року позивач звернувся до відповідача, подавши заяву та документи для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 13.09.2017 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, мотивуючи відмову тим, що в нього недостатньо стажу для призначення пенсії.

Відповідач відмовився приймати до підрахунку стажу роботи з 16.07.1990 р. по 06.10.2000 р. тренером в Сосницькій дитячо-юнацькій спортивній школі, з 16.10.2000 р. по 08.12.2010 р. та з 20.03.2012 р. по 28.08.2014 р. тренером-викладачем в ОУ «ЦАМК ДОСААФ России» і з 01.09.2014 р. по 28.08.2017 р. в комунальному закладі «Сосницький навчально-реабілітаційний центр» на посаді вихователя.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до відповідача із заявою та документами для призначення пенсії за вислугою років спеціальний стаж позивача, визначений Кабінетом Міністрів України, згідно вказаної норми закону становить 27 років 3 місяці, а тому останній мав необхідний стаж для призначення пенсії відповідно до п.«е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII внесено зміни до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та викладено в такій редакції: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 25 грудня 2015 року № 911-VIIІ, який набрав чинності з 1 січня 2016 року, внесено зміни до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та викладено в такій редакції: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати , зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. N 909.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 дитячо-юнацькі спортивні школи віднесені до позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

При цьому, відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів відносяться до категорії педагогічних працівників.

Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 прийнята пізніше постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, розширює перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників та не суперечить ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п.1 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 року №993 (далі - Положення №993), дитячо-юнацька спортивна школа є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Згідно п. 28 Положення №993 учасниками навчально-тренувальної та спортивної роботи в спортивній школі є тренери-викладачі.

Отже, період роботи з 16.07.1990 по 06.10.2000 (10 років 2 місяці 21 дні) - тренером в Сосницькій дитячо-юнацькій спортивній школі, слід віднести до спеціального стажу роботи за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації №1 по м. Москві та Московській області №1737/02 від 08.09.2017 року позивач займав посади тренера-викладача по мотокросу в період з 16.10.2000 р. по 30.08.2004 р., далі був переведений на посаду тренера-викладача по спідвею на льоду, яку займав до 08.12.2010 р. в ОУ «ЦАМК ДОСААФ России». В період з 20.03.2012 р. по 28.08.2014 р. займав посаду тренера-викладача по мотокросу в ОУ «ЦАМК ДОСААФ России». Посада тренера-викладача дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно законодавства Російської Федерації.

Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р., учасницями якої є України та Російська Федерація, зокрема ч. 1, ч. 2 ст. 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Отже, стаж роботи з 16.10.2000 р. по 08.12.2010 р. та з 20.03.2012 р. по 28.08.2014 р. (12 років 7 місяців) - тренером-викладачем в ОУ «ЦАМК ДОСААФ России», слід віднести до спеціального стажу роботи за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України і має бути врахований при призначенні пенсії за вислугою років на підставі п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сосницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.