Постанова № 74454938, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 357/16327/15-а Судді першої інстанції: Кармазін О.А., Катющенко В.П., Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - ОСОБА_1,

представника відповідача: - Полтєва Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про перерахунок одноразової грошової допомоги у разі інвалідності та скасування пункту протоколу,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про перерахунок одноразової грошової допомоги у разі інвалідності та скасування пункту протоколу, в якому просив:

- визнати незаконним пункт 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10 березня 2015 року № 9, в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 в сумі 439 грн. 92 коп.;

- зобов'язати Міністерство оборони України виконати постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 30.09.2014 р. по справі № 357/10212/14-а (2-а/357/280/14) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України «Про визнання неправомірним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби» у частині призначення та виплати мені одноразової грошової допомоги, виходячи з розмірів 30-місячного грошового забезпечення на момент настання інвалідності, відповідно до ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи з відповідних сум визначених на момент призначення інвалідності з відрахуванням виплаченого.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2016 року справу №357/16327/15-а за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання неправомірним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії передано до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має право (відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2014 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року) на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру грошового забезпечення, обчисленого станом на дату виникнення у нього права на вказану допомогу, тобто станом на момент встановлення йому інвалідності.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги в порядку статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зобов'язати відповідача призначити та забезпечити виплату цієї допомоги у розмірі, визначеному законом.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, у справі 357/10212/14-а позов задоволено:

- визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 в порядку статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язано Міністерство оборони України призначити та забезпечити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 в порядку статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10 березня 2015 року № 9, у зв'язку з набранням чинності вищенаведеним судовим рішенням, позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеному на день звільнення з військової служби в сумі 439,92 грн.

26 жовтня 2015 року позивач звернувся з інформаційним запитом до Міністерства оборони України щодо надання копії протоколу від 10 березня 2015 року № 9, довідки про розмір його грошового забезпечення із розбивкою по видам, а також надання даних про перерахунок коштів та розміру перерахованих сум.

За результатами розгляду звернення Міністерство оборони України, листом від 05 листопада 2015 року №248/3/6/3259 повідомило, що, зокрема, розмір одноразової грошової допомоги визначено виходячи з грошового забезпечення позивача на день звільнення з військової служби, що становить 432,92 грн. та надало відповідний розрахунок і витяг з протоколу від 10 березня 2015 року № 9.

Вважаючи такі дії відповідача щодо нарахування одноразової грошової допомоги в меншому ніж встановлено законодавством розмірі протиправними, ОСОБА_3 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені частиною п'ятою статті 17 та статтею 46 Конституції України, а також Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема частиною 1 статті 9 та частиною 2 статті 16.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на час ухвалення постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2014 року) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж: через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 було затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок). Вказаною постановою КМУ, було закріплено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюються згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 вказаного Порядку в редакції станом на 28 травня 2008 року, особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам другої групи, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Із диспозицій ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 та за закріпленого нею Порядку (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моментом настання підстав для отримання цієї допомоги.

Даний висновок також зазначений в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року.

За приписами статті 124 Конституції України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Натомість, відповідачем, в порушення норм чинного законодавства та всупереч рішенню суду, що набрало законної сили, проте із зазначенням у протоколі засідання комісії що саме на його виконання, прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеному на день звільнення з військової служби в сумі 439,92 грн., що, на переконання колегії суддів є протиправним.

Щодо порушення позивачем встановленого адміністративно-процесуальним законодавством строку звернення за захистом своїх прав, варто зазначити наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початком перебігу строку звернення до суду визнається день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що позивач не міг дізнатись, про порушення його прав до моменту залишення без задоволення його звернення за нарахуванням і виплатою відповідної допомоги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній постанові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 05 червня 2018 року.