Ухвала суду № 74454478, 01.06.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9002/14-ц

У Х В А Л А

01 червня 2018 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі:

головуючого – судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Трипалюк А.Б.

скаржника ОСОБА_1

представника оскаржуваної особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові скаргу ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника, -

В С Т А Н О В И В :

скаржник звернулася до суду із скаргою на постанови державного виконавця, покликаючись на те, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 листопада 2017 року та постанову про арешт майна боржника від 02 листопада 2017 року, однак вважає, що виконавчий документ, який пред'явлено стягувачем не відповідає вимогам до виконавчого документу щодо дати прийняття рішення, оскільки рішення судом не приймалось рішення 27 лютого 2017 року. Крім того, дердавним виконавцем накладено арешт на її майно, однак стягувачем не зазначено ніякого майна та виконавцем такого майна не виявлено. Вважає, що такі постанови не відповідають вимогам закону. Просить визнати скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02 листопада 2017 року та постанову про арешт майна боржника від 02 листопада 2017 року, а також зобов'язати державного виконавця зняти обмеження відчуження нерухомого та рухомого майна боржника.

Скаржник у судовому засіданні скаргу підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним у скарзі, просить її задовольнити.

Представник оскаржуваної особи у судовому засіданні скаргу заперечив, пояснив, що державним виконавцем прийнято до виконання виконавчий лист, пред’явлений стягувачем та відповідно до такого документа вчинено усі необхідні і передбачені законом заходи для належного виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах скарги, суд вважає, що скаргу слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що Залізничний районний суд м. Львова видав виконавчий лист №462/9002/14-ц від 04 жовтня 2017 року, згідно з яким Залізничний районний суд м. Львова 27 лютого 2017 року розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним вирішив стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5368,49 грн. судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ.

Відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 березня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання юридичних послуг № 125/7-2013 від 19 січня 2013 року задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором про надання юридичних послуг № 125/7-2013 від 19 січня 2013 року в розмірі 165178,20 грн., 144114,40 грн. інфляційних витрат, 3 % річних від суми боргу в розмірі 12598,80 грн., 157742,91 грн. пені, а всього – 479634,31 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5368,49 грн. судових витрат.

З огляду на наведене, державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання юридичних послуг № 125/7-2013 від 19 січня 2013 року, однак рішення Залізничним районним судом м. Львова ухвалено 01 березня 2017 року, а відтак, такий виконавчий документ не відповідав вимогам п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, на переконаня суду, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02 листопада 2017 року та постанову про арешт майна боржника від 02 листопада 2017 року слід скасувати.

Однак, суд вважає, що у задоволенні вимог щодо зобов'язання зняття обмеження про відчуження майна боржника ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю, оскільки скаржником не вказано у якому саме виконавчому провадженні накладено такі обмеження та у випадку наявості арешту майна боржника ОСОБА_1 у інших виконавчих провадження, внаслідок задоволення вимог скаржника щодо зняття даних обмежень, буде наявна можливість відсутності забезпечення реального виконання рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження.

Керуючись ст.ст. 450, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження серії ВП №55045981 від 02 листопада 2017 року.

Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника серії ВП №55045981 від 02 листопада 2017 року.

У задоволенні вимог щодо зобов'язання зняття обмеження про відчуження майна - відмовити за безпідставністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05 червня 2018 року.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Копія вірна.

Суддя: Ліуш А.І.