Ухвала суду № 74454434, 30.05.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/1662/18

пр № 4-с/464/29/18

У Х В А Л А

30 травня 2018 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

за участю:

скаржника ОСОБА_2

представника скаржника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова скаргу ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця, стягувач ОСОБА_4,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України зі скаргою на дії державного виконавця та просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 щодо внесення ним 06.03.2018 в ОСОБА_6 державного виконавця покликання про невиконання ним «без поважних причин» рішення суду по виконавчому провадженню ВП №55924506; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Миколаївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 щодо винесення ним 06.03.2018 по виконавчому провадженню ВП № 55924506 постанови від 06.03.2018 про накладення на нього штрафу у розмірі 1700 грн. за не виконання рішення суду без поважних причин.

Скарга мотивована тим, що 03.03.2018 року державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 55924506 з виконання виконавчого листа №464/2398/16-ц, виданого 01.03.2018 Сихівським районним судом м. Львова про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у його батька ОСОБА_2 і повернення його матері ОСОБА_4.

Зазначає, що про вказане рішення йому не було відомо. 14.03.2018 до нього додому прибув старший державний виконавець Миколаївського ВДВС ОСОБА_5, начальник Миколаївського ВДВС ОСОБА_8, представник Органу опіки та піклування Миколаївського РДА ОСОБА_6, стягувачка ОСОБА_4 разом з своїм психологом та представником та троє працівників поліції задля виконання рішення суду про відібрання дитини. Недосягнувши жодної позитивної реакції зі сторони сина ОСОБА_9, державним виконавцем складено акт. Зазначає, що у вказаному акті не вказано державним виконавцем про те, що він просив свого сина ОСОБА_9 відчинити двері з метою виконання рішення суду передати його матері.

16.03.2018 він, прибувши до Миколаївського ВДВС для подання письмових пояснень з приводу виконавчих дій, які відбулись 14.03.2018, довідався, що відносно нього 06.03.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у сумі 1700 грн. за умисне невиконання без поважних причин рішення суду. Просить скаргу задоволити.

Ухвалою суду від 30 травня 2018 року виділено в окреме провадження вимогу ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу від 06.03.2018 та закрито провадження в цій частині як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, заявлену скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній та просять її задовольнити.

Державний виконавець Миколаївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про розгляд справи належним чином був повідомлений.

Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилась, надала суду письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи. Просить в задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Зважаючи на стислі строки розгляду скарги, суд розглядає скаргу за їхньої відсутності.

Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 01.03.2018 ухвалено рішення Сихівського районного суду м.Львова про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 у його батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 і повернуто його матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, 03.03.2017 старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 55924506 з виконання виконавчого листа №464/2398/16-ц, виданого 01.03.2018 Сихівським районним судом м. Львова про відібрання дитини, запропоновано боржнику виконати рішення суду протягом 3 робочих днів. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Встановлено, що 06.03.2018 державним виконавцем Марутяком О.І. при виході за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с.Дроговиж, вул..Миру, 22, встановлено, що рішення суду боржником не виконано, хвіртка зачинена, доступу до подвір»я та будинку не має, про що складено акт.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний акт державного виконавця складено у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до п.6 Розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, під час здійсненя виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.8 Інструкції, акт- документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із заначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням – повного найменування ( прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об»єднання виконавчих проваджень у зведене , а також вступної та констатуючої частини.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім»я по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутніми під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання, посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються ( надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється навпроти прізвища особи, яка відмовилась від підпису та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, акт державного виконавця не є нормативним актом та не є актом ненормативного характеру, оскільки він не породжує права і обов»язки сторони виконавчого провадження, а лише підтверджує певні встановлені факти або події.

Відтак, доводи скаржника про неправомірність дій державного виконавця при складенні спірного акту державного виконавця від 06.03.2018, про порушення його прав є безпідставними та не підтверджені жодними доказами, які відповідають критеріям належності, допустимості та достатності засобів доказування.

На переконання суду, приймаючи виконавчий лист і відкриваючи виконавче провадження державний виконавець зробив все можливе задля виконання рішення суду, як це вимагає від нього держава. До цих дій державного виконавця приводять положення Конституції України, яка встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов"язковими до виконання по всій території України та положення статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 15 травня 2013 року, якими держава гарантує виконання рішень суду. При цьому, реальне виконання рішення суду сприяє втіленню законів у життя та зміцнення їх авторитету, судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян.

Згідно ст.64 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець проводить виконавчі дії за обов»язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки та піклування. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені цим Законом.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 зазначеної норми Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Оскільки на час розгляду скарги встановлено, що рішення суду про відібрання дитини не виконано, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність дій державного виконавця, тому, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги скарги є необґрунтованими, дії державного виконавця Марутяка О.І. вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах своїх службових повноважень, перевищень яких судом не встановлено, а тому підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними не має.

На підставі ст. ст. 3, 5, 13, 14, 18, 19, 26, 28, 63, 74, 75 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 18, 447, 451 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова.

Повний текст ухвали виготовлено 04.06.2018.

Суддя О.Ю.Горбань