Постанова № 74454297, 22.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 326/265/17 Головуючий у 1 інстанції: Каряка Д.О.

Справа № 22-ц/778/1826/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

Секретар: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не заперечуючи право позивачки на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, суд першої інстанції констатував, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, за правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України.

Призначення позовної заяви як форми позову полягає в тому, щоб довести до відома суду та осіб, які беруть участь у справі зміст вимоги позивача, який звертається із захистом свого або чужого права (інтересу).

З огляду на це закон встановлює вимоги до форми та змісту позовної заяви як процесуального документа.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначається, позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України (в редакції на час видання постанови). У зв’язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивачем не дотримано норм щодо форми та змісту позовної заяви.

Так, позов заявлений з зазначенням того, що він має розглядатися у кримінальній справі. В позові відсутні послання на конкретні обставини, які зумовили подання позову, відсутній зміст позовних вимог з зазначенням фактів та обставин, які стали підставою для висновку про порушення прав позивача.

Також в позові відсутня резолютивна частина у якій мали б бути зазначені вимоги до відповідача.

По тексту позову позивач констатує наявність кримінальних справ, вимагає призначення їй захисника та провести експертизу тощо. Вимоги про стягнення моральної шкоди не конкретизовані ані щодо розміру, ані щодо підстав виникнення.

Позивач посилалася на невизначеність розміру шкоди, але суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року, пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України 2017 року такий обов'язок покладається на позивача.

Судом першої інстанції позов був залишений без руху для усунення недоліків, в тому числі щодо викладення обставин, зазначення грошової оцінки моральної шкоди тощо.

Виправлений та приведений у відповідність до положень ст. 175 ЦПК позов наданий не був.

Позивач обмежилась листом-відповіддю на отримання ухвали про залишення позову без руху.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності поданого позову за формою та змістом вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду та не спростовують їх.

Одночасно судова колегія звертає увагу на те, що після визначення позивачем у якому (кримінальному чи цивільному) судочинстві розглядатиметься позов, та після усунення недоліків щодо змісту позову, приведення його у відповідність до положень ст. 175 ЦПК, позивач не позбавлена права на звернення до суду для вирішення питання про захист порушеного права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 5.6.2018 р.

Головуючий:

Судді: