Постанова № 74453860, 04.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1123/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради (представник Гончар Ю.Г. довіреність №05-06 від 02.01.2018 року), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови у реєстрації місця проживання та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови у реєстрації за місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1, зобов'язання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.8).

22.02.2018 ОСОБА_3 звернулась до Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання до якої додала наступні документи:

1) свідоцтво про народження;

2) договір міни (копія);

3) талон про реєстрацію місця проживання в Україні;

4) будинкову книгу (оригінал);

5) квитанції про сплату адміністративного збору;

6) копії паспортів батьків заявника;

7) інші документи - копію заяви ОСОБА_3, що підтверджується описом №14337-РМП (а.с.13).

22.02.2018 Управлінням з питань державної реєстрації Департаменту Черкаської міської ради відмовлено у реєстрації місця проживання, з підстав не подання необхідних документів, а саме відсутній паспорт громадянина України, відповідно до ст. 21 Закону України №5492 (а.с.14).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими народними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, є Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-ІV(надалі - Закон №1382).

У відповідності до ч. 1ст. 2 Закону №1382, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в країні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

У свою чергу, на виконання положень Закону №1382 та з метою визначення процедури реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі по тексту Правила).

Відповідно до ст. 6 Закону №1382, для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників) (п.18).

Судом встановлено, що для реєстрації місця проживання були подані такі документи:

1) свідоцтво про народження;

2) договір міни (копія);

3) талон про реєстрацію місця проживання в Україні;

4) будинкову книгу (оригінал);

5) квитанції про сплату адміністративного збору;

6) копії паспортів батьків заявника.

Крім того, мати ОСОБА_3 ОСОБА_2 надала згоду на її реєстрації в належному їй житлі (а.с.14).

Орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п.11 Правил № 207).

Щодо посилання представника відповідача на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" суд зазначає, що в ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" зазначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство У країни.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що зміни до даного Закону, зокрема до статті 21 внесені 14.07.2016, тобто тоді коли ОСОБА_3 ще не виповнилось 14 років

Втім, суд звертає увагу, що Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним законом, що регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, а тому саме його необхідно застосовувати до спірних правовідносин, в той час як Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. (ч.2 ст. 29 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що при вирішенні питання про застосування нормативного акту, який підлягає застосуванню у спірних відносинах, необхідно зважати також на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими цим законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_3 суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист. Окрім того, відсутність реєстрації місця проживання дитини створює перешкоди для отримання паспорту громадянина України по досягненню 14-річного віку, оскільки видача паспорту згідно п. 1.2-1.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України від 13.04.2012 року №320 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) здійснюється територіальними підрозділами ДМСУ за місцем проживання громадянина або за місцем перебування безпритульного.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов є обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку