Постанова № 74453711, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/896/18 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, повний текст складено 27 березня 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час несення служби на нижче оплачуваній посаді, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 12 січня 2018 року № 6 о/с в частині призначення ОСОБА_3 заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - начальником слідчого відділення, установивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, посадовий оклад у розмірі 3000 гривень, звільнивши з посади начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

2) поновити позивача на посаді начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 12 січня 2018 року, з розміром посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 різницю в грошовому забезпеченні за час несення служби на нижче оплачуваній посаді, за період з 12 січня 2018 року по день винесення судового рішення.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України.

З 18 серпня 2017 року наказом ГУНП в Чернігівській області № 211 о/с позивача призначено на посаду начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області.

Однак, наказом ГУНП в Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» його звільнено з посади начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та призначено заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП- начальником слідчого відділення.

Проте, на думку позивача посада, яку він обіймав, і посада, на яку його переміщено за спірним наказом, не є рівнозначними, оскільки посадовий оклад, функціональні обов'язки і підпорядкування, є різними.

Крім того, відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника, що не було враховано відповідачем.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що наказом ГУНП в Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с позивач без його ініціативи переміщено на нерівнозначну посаду, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

При цьому, грошове забезпечення позивача на новій посаді є значно нижчим, ніж на попередній, що суттєво порушує його права на працю, передбачені статтею 43 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що Закон України «Про державну службу» не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, Закон України «Про Національну поліцію» розмежовує статуси осіб, які мають службово-трудові відносини з органами Національної поліції на: поліцейських, державних службовців та працівників.

Крім того, відповідачем зазначено, що з інформації, отриманої в управлінні кадрового забезпечення ГУНП в області, виходячи з положень наказу Національної поліції від 04.12.2015, посади начальника відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в області і начальника слідчого відділення Варвинського ВП Прилуцького ВП ГУНП за штатом (штатним розписом) передбачають однакове спеціальне звання - майор поліції, а отже є рівнозначними.

Разом з тим, оскільки позивач за новою посадою має рівноцінний розмір грошового забезпечення, в тому числі за рахунок надбавки за службу в умовах режимних обмежень (більший її розмір), але не подав відповідні документи, що на поточний час унеможливлює проведення відповідного встановлення цього виду грошового забезпечення.

При цьому, законодавством чітко врегульовано, що переміщення поліцейських для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби здійснюється за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Наказом ГУНП в Чернігівській області від 18.08.2017 № 211 о/с ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП, установивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, посадовий оклад у розмірі 3100 гривень (а.с. 27).

У подальшому, наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_3 призначено заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП-начальником слідчого відділення, установивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, посадовий оклад у розмірі 3000 гривень, звільнивши з посади начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП (а.с.28).

Підставою для прийняття вказаного наказу слугував висновок ГУНП від 11.01.2018 про необхідність переміщення поліцейського для більш ефективної служби (а.с.33).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи наказ ГУНП Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання протиправним та скасування такого відсутні.

Крім того, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП з 12.01.2018 та стягнення різниці в грошовому забезпеченні за час несення служби на нижче оплачуваній посаді, за період з 12.01.2018 по день винесення судового рішення, задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від першої вимоги, в задоволенні якої відмовлено.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 (далі - Закон України № 580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом частини першої статті 59 Закону України № 580-VІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

При цьому, порядок та умови переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції регламентуються статтею 65 Закону України № 580-VІІІ.

Згідно частини першої статті 65 Закону України № 580-VІІІ встановлено, що переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.

Таким чином, підстави переміщення поліцейських по службі врегульовані спеціальним Законом України № 580-VІІІ.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Проте, Закон України № 580-VIII, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття «рівнозначна посада».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» 10.12. 2015 № 889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно з п. 17 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Як свідчать матеріали справи, позивача переміщено на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальника слідчого відділення відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-УІІІ для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Підставою для прийняття спірного наказу слугував висновок, затверджений начальником ГУНП в Чернігівській області від 11.01.2018 про необхідність такого переміщення (а.с.33).

Так, у вказаному висновку від 11.01.2018 зазначено, що протягом тривалого часу посада начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальника слідчого відділення залишається вакантною, що негативно впливає на стан розслідування кримінальних проваджень даного відділення поліції.

Враховуючи показники роботи слідчого відділення Варвинського ВП ГУНП в Чернігівській області за 12 місяців 2017 року, позитивну характеристику позивача, для укріплення ланки вказаного відділення, забезпечення контролю за виконанням поставлених завдань, для більш ефективної служби, виходячи із інтересів служби, ГУНП в Чернігівській області вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальника слідчого відділення.

На підтвердження вказаних доводів, відповідачем надано до суду додаток №1 до висновку від 11.01.2018, довідку про стан укомплектованості посад відділення Варвинського ВП ГУНП в Чернігівській області, з показниками роботи слідчого відділення Варвинського ВП ГУНП в Чернігівській області за 12 місяців 2017 року (а.с. 36, 61, 62).

Як вірно відзначено судом першої інстанції, начальник відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості, крім повноважень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, координує діяльність відділу та оперативних підрозділів (карного розшуку, інших підрозділів) щодо досудового розслідування кримінальних правопорушень з моменту внесення до ЄРДР відомостей про їх учинення. Забезпечує ефективне використання слідчими оперативної інформації при досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування. Організовує та забезпечує взаємодію слідчих з оперативними підрозділами при здійсненні ними слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а також з органами, що здійснюють експертну діяльність, органами прокуратури і суду (а.с.77-80).

Аналогічні обов'язки визначено і у начальника слідчого відділення-заступника начальника Варвинського відділення поліції (а.с. 84-88).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 КПК України керівник органу досудового розслідування - це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Отже, начальник відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та заступник начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальник слідчого відділення, - це керівники органу досудового розслідування.

Завданням керівника органу досудового є організація роботи очолюваного ним слідчого підрозділу відповідно до повноважень, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відтак, доводи апелянта про те, шо функціональні обов'язки начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальника слідчого відділення, є різними, колегія суддів вважає помилковими.

Твердження апелянта про те, що його переміщено на не рівнозначну посаду, без його рапорту та згоди, колегія суддів вважає помилковими, зважаючи на таке.

Відповідно до частини другої статті 65 Закону № 580-VІІІ, посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Таким чином, переміщення поліцейського на рівнозначну посаду, можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.

Частиною другою статті 80 цього Закону визначено, що граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.

Згідно витягу із штатного розпису (штату), затвердженого наказом Національної поліції від 24.10.2016 № 1055 (а.с.89-100), посада начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП відноситься до середнього складу поліції.

Аналогічне визначено за посадою заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальника слідчого відділення, на яку позивача переміщено.

Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області від 22.02.2018 №504/124/20/01-2018 відповідно до положень наказу Національної поліції №142-2015 «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних звань», граничні звання за посадами заступник начальника відділення поліції та начальник відділу (у складі управління чи відділу поліції) рівнозначні - майор поліції (а.с. 64).

Отже, позивача було переміщено на рівнозначну посаду із дотриманням чинного законодавства України.

При цьому, відповідно до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VІІІ поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особливих якостей.

Частиною восьмою статті 65 Закону № 580-VІІІ визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Як вже зазначалось, підставою для прийняття спірного наказу слугував висновок, затверджений начальником ГУНП в Чернігівській області від 11.01.2018 про необхідність такого переміщення (а.с.33).

Таким чином, підставою для переведення позивача повинен бути не рапорт позивача, а у зв'язку з більш ефективною службою, виходячи з інтересів служби - ініціатива прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідач, приймаючи наказ ГУНП Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання протиправним та скасування такого відсутні.

При цьому, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП з 12.01.2018 та стягнення різниці в грошовому забезпеченні за час несення служби на нижче оплачуваній посаді, за період з 12.01.2018 по день винесення судового рішення, задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від першої вимоги, в задоволенні якої відмовлено.

Щодо розміру грошового забезпечення позивача, яке він отримував до прийняття Наказу від 12.01.2018 № 6 о/с, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 Закону України «Про державну службу» посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.

З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Постановою Кабінет Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, згідно з якою грошове забезпечення, складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до додатку 7 до Постанови № 988 посада начальника відділу слідчого управління ГУНП в області та посада заступника начальника відділення - начальника слідчого відділення ВП ГУНП в області належать до однієї групи оплати праці, з урахуванням юрисдикції державного органу.

Так, у даному випадку територіальним державним органом є ГУНП в Чернігівській області з кодом ЄДРПОУ 40108651, з юрисдикцією на всю Чернігівську область.

При цьому, за вказаними посадами передбачений однаковий розмір надбавки та премії.

Крім того, з довідки Управління фінансового забезпечення ГУНП в Чернігівській області про розмір грошового забезпечення поліцейського ОСОБА_3 від 13.03.2018 № 487/124/21/01-2018 вбачається, що грошове забезпечення позивача станом на 11.01.2018 складається із посадового окладу 3100 грн, окладу за спеціальне звання 2200 грн, надбавки за стаж служби в поліції (40%) 2120 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) 310 грн, щомісячної премії (5,366 %) 414 грн 79 коп. (а.с.105).

При цьому, згідно вказаної довідки, грошове забезпечення поліцейського ОСОБА_3 станом на 12.01.2018 складається із посадового окладу 3000 грн, окладу за спеціальне звання 2200 грн, надбавки за стаж служби в поліції (40%) 2080 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%), щомісячної премії (5,366%) 390 грн 64 коп. (а.с.105).

Таким чином, розмір грошового забезпечення позивача не зменшено, відтак, права його не порушені.

При цьому не нарахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень у відповідному (більшому) розмірі, відбулося не з вини відповідача, оскільки позивач не подав документи для здійснення відповідних виплат.

Твердження апелянта про те, що оскільки посадовий оклад позивача станом на 11.01.2018 складав 3100 грн, а посадовий оклад позивача станом з 12.01.2018 складав лише 3000 грн, тому грошове забезпечення є значно меншим, ніж було, колегія суддів вважає помилковими, оскільки до складу грошового забезпечення, як вже зазначалось, у відповідності до Постанови № 988 входить не лише один посадовий оклад, а оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії та одноразові додаткові види грошового забезпечення, тощо.

Доводи апелянта щодо недотримання відповідачем при прийнятті спірного наказу положень КЗпП України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відтак, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17.02.2015 (справі №21-8а15).

Враховуючи те, що порядок переміщення поліцейських по службі, врегульовано спеціальним Законом України «Про Національну поліцію», тому до спірних правовідносин положення КЗпП України застосуванню не підлягають.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 05 червня 2018 року.