Ухвала суду № 74452634, 03.06.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6131/18 1-кс/335/4106/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., за участю секретаря Барсукової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого, відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 Андраніка Артавадзі, ІНФОРМАЦІЯ_1, вірмен, громадянина ОСОБА_3, тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_1, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, раніше не судимий – з його слів,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження прокурора Ворони М.В., слідчого Клименко С.В., підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4, перекладача ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

Відділ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080000000161 від 02.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 червня 2018 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «BMW 330», реєстраційний номер JZN 971 (литовська реєстрація), здійснював рух по проїзній частині вул. Прибережної магістралі в м. Запоріжжі, з боку вул. Української в напрямку вул. Лермонтова, зі швидкістю понад 100 км/год, що перевищує допустиму швидкість руху в населеному пункті. В цей же час по правому тротуарі, по ходу руху автомобіля в зустрічному йому напрямку рухались пішоходи ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Під час руху, поблизу стовпа ЛЕП № 220, водій ОСОБА_2 перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки та перешкод іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок руху вліво скоїв наїзд на бордюрний камінь зліва по ходу його руху, після чого допустив занос керованого автомобіля, виїхав на праве узбіччя по ходу руху, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та малолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Своїми діями водій ОСОБА_2, порушив вимоги п.п. 10.1., 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами № 136 від 06.03.2013, відповідно до яких: п.10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». п.12.4:» У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год», п. 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 ПДР В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_6 була доставлена до лікарні, де цього ж дня померла. Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб. 03 червня 2018 року, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході проведення якого зафіксовано подію ДТП, слідову інформацію, розташування автомобіля, його пошкодження та стан проїзної частини в місці події; показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_12, які пояснили механізм дорожньо-транспортної пригоди та вказали всі обставини пригоди. протоколами впізнання зі свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_12 ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, а згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Слідчий відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Запорізької області Вороною М.В., про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на те, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за який кримінальним законом, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк до 10 років, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недоцільним.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні та пояснили, що підозра обґрунтована, підозрюваний громадянин іншої держави, не має постійного місця проживання на території м. Запоріжжя, вчинив тяжкий злочин після якого наступили тяжкі наслідки (смерть двох потерпілих, одна з потерпілих малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3), також підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Разом з ОСОБА_2 в автомобілі під час скоєння ДТП з негативними наслідками, знаходились двоє громадян ОСОБА_3, які є його друзями та на яких він може незаконно впливати. Після скоєння ДТП підозрюваний та вказані громадяни ОСОБА_3 зникли з місця скоєного.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри, вважають недоведеними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні, також пояснили, що підозрюваний вказує, що за кермом автомобіля була інша особа, вказує на порушення прав підозрюваного, оскільки не з’ясовані всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, також не встановлено, хто знаходився за кермом в момент скоєння, просить відмовити у задоволені клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_2 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні. Заяв в порядку ст. 206 КПК України від сторони захисту в ході розгляду клопотання не надійшло.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018080000000161 від 02.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

03.06.2018 року ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, що підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.06.2018 року, додатком до протоколу ОМП, протоколоами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2018 року.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих, свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків (крім ризика переховування), слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Дійсно, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, є громадянином іншої держави, постійного місця проживання на території України не має, свідки, тобто особи, які перебували з ним у автомобілі є його друзями, на яких він може впливати, постійного джерела доходу не має, що дає достатньо підстав вважати, що більш м’який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Доводи захисника, що він має дружину та дітей, лікувався від туберкульозу, слідчий суддя не приймає до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі.

Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється. На теперішній час йому повідомлено підозру у вчиненні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинив загибель двох осіб, застосування більш м’яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 02.08.2018 включно.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.

Керуючись ст.ст. 22, 177, 178, 183, 193 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого, відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 Андраніка Артавадзі, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 03 червня 2018 р. до 02 серпня 2018 р. включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя І.А.Крамаренко