Постанова № 74452258, 31.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2322/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Лапій С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківводоканал» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року, Вишгородська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі - позивач, Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківводоканал» про стягнення податкового боргу у сумі 1 624 340, 39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з результатами фінансово - господарської діяльності станом на 01.06.2017 року за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 624 340, 39 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Комунальне підприємство Іванківської районної ради «Іванківводоканал» перебуває на обліку як платник податків у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

За результатами фінансово-господарської діяльності станом на 01.06.2017 за підприємством рахується податкова заборгованість у розмірі 1 624 340, 39 грн.

Податковий борг складається з нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та самостійно визначених зобов'язань з ПДВ у 2015 - 2017 роках.

Відповідачем самостійно задекларовано податок на додану вартість з квітня 2015 - по листопад 2015 на суму - 355 380, 00 грн., з яких сплачено 6 763, 27 грн.

Заборгованість за 2015 рік складає 348 616, 73 грн., за період з січня по листопад 2016 - 483 466, 00 грн., за січень, лютий 2017 - 63 210, 00 грн.

Крім того, за відповідачем рахується залишок несплаченої пені у розмірі 579 453, 31 грн.

У червні 2016 року до відповідача було застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 149 594,35 грн.

Відповідачем податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Отже, заборгованість відповідача складає 1 624 340,39 грн.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, керуючись Порядком направлення податковим органом податкової вимоги платникам податків, відповідачу було направлено податкову вимогу від 05.06.2002 за № 1/314 на суму 86 697, 04 грн. та податкову вимогу від 19.09.2004 за № 2/357 на суму 97 119, 24 грн.

Оскільки у добровільному порядку відповідачем заборгованість не сплачується, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеного боргу.

Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі ПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон №1797), який набрав чинності з 01.01.2017 (за виключенням окремих статей) були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено ст. 19-3 та викладено в новій редакції підпункти 19-1.1.1 пункту 19-1.1 ст. 19-1, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.

Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно - перевірочної роботи закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.34 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум, передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 19-3 ПК України державні податкові інспекції: 19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків; 19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; 19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; 19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Вказаними правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням лише функцій сервісного обслуговування платників податків.

Згідно підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 ст. 14 ПК України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Відповідно до статті 41.1 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За правилами підпункту 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що з 01.01.2017 державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності, зокрема і щодо звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу за наслідками реалізації контрольної функції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 (справа №815/891/17).

Відтак, функції щодо звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини з 01.01.2017 покладені у даному випадку на Головне управління Державної фіскальної служби в Київській області.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів вказує, що Вишгородська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області звернулась до суду з вказаним позовом поза межами повноважень, визначеними Податковим кодексом України, що є підставою для відмови в даному випадку в задоволенні позовних вимог.

Та зазначає, що обґрунтовуючи свою скаргу позивач вказує на те, що відповідачу було виставлено податкові вимоги № 1/314 від 05.06.2002 року та № 2/357 від 19.09.2004 року та згідно з результатами фінансово-господарської діяльності станом на 01.06.2017 року за комунальним підприємством рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 624 340, 39 грн.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Абзацом першим п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

Відповідно до п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків, власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані, як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В свою чергу відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги. Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення - рішення.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 21976709 від 31.05.2016 р. та Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № ГУС_03-14/232 від 25.03.2016 року Комунального підприємства Іванківської районної ради «Іванківводоканал» належить до комунальної власності.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові вимоги, на які посилається позивач, від 05.06.2002 року та від 19.09.2004 року не стосуються податкового боргу відповідача, який виник за 2015-2017 p.p., оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2002 та 2004 році відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати.

Отже, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітний період 2015-2017 років повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.

Аналогічна правова позиція викладена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 року по справі № К/800/16273/13.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляни на те, що контролюючим органом було здійснено всі заходи спрямовані для погашення податкової заборгованості, однак вищевказані дії не призвели до повного погашення податкового боргу.

Так, порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК України.

У відповідності до п.95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. Проте, як вже зазначалось вище позивачем не надано до суду першої чи апеляційної інстанції податкової вимоги яка б відповідала вимогам Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 21976709 від 31.05.2016 р. та Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № ГУС_03-14/232 від 25.03.2016 року КПІРР «Іванківводоканал» належить до комунальної власності.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області передчасно звернулась з позовною заявою про стягнення податкового боргу, оскільки Податковим кодексом України передбачений окремий порядок застосування заходів стягнення податкового боргу із певної категорії боржників, який викладений у ст. 96 цього Кодексу.

Згідно п. 96.1 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пп. 96.1.1); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пп. 96.1.2); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.1.3); прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (пп. 96.1.4).

Пунктом 96.2 ст. 96 ПК України регламентовані наступні дії контролюючого органу, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено: контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3); виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4).

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно (п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України).

Таким чином, приписами ст. 96 ПК України визначений чіткий алгоритм дій, які можуть бути вчинені контролюючим органом для реалізації своїх повноважень, спрямованих на погашення податкового боргу комунальним підприємством.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що ст. 96 ПК України не встановлено право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів комунального підприємства, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не дотримано встановлений статтею 96 ПК України обов'язковий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації в силу відсутності доказів виконання податковим органом обов'язкових передумов направлення до державного органу подання у відповідності із вимогами п.96.2 ст.96 ПК України, відтак, звернення Вишгородської ОДПІ із даним позовом є передчасним.

Та вказує, що звертаючись до суду із даним позовом, контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було вчинено повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства, зокрема, докази вжиття контролюючим органом достатніх дій, спрямованих на реалізацію свого права на звернення до суду про стягнення коштів з розрахункових рахунків боржника у банках, які його обслуговують та/або на встановлення наявності майна, яке могло б бути реалізовано в рахунок погашення боргу платника.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.06.2017 року № К800/6929/16, від 12.09.2016 року № К/800/40383/15 та від 01.03.2016 року №К800/7977/15.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів зазначає, що податкові вимоги від 05.06.2002 та від 19.09.2004 не стосуються податкового боргу відповідача, який виник у 2015-2017 роках, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2002 та 2004 році відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати.

Отже, на податковий борг, який рахувався у відповідача за звітний період 2015-2017 років, повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога, натомість є лише акт камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ від 02.06.2016 № 294/15-01/30224197 та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 року № 0003911011 про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 224, 70 гривень.

Зазначена правова позиція викладена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 року по справі № К/800/16273/13.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 05 червня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М. Троян