Постанова № 74451584, 31.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа № 917/28/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача – ОСОБА_1, довіреність № 14-195 від 11.12.2017 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1292 від 04.11.2017;

відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 10-75/1193 від 25.01.2018 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 650 від 19.02.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача – ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (вх. № 609П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22 лютого 2018 року по справі № 917/28/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго, м. Полтава;

про стягнення 548708,87 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "Полтаваобленерго", в якому просить стягнути 548708,87 грн, які складаються з: 6% річних в сумі 95713,00 грн за період з 25.02.2015 по 30.09.2016 та інфляційних втрат в сумі 452995,87 грн за період з березня 2015 року по серпень 2016 року відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обгрунтовані несвоєчасною сплатою за векселем від 04.05.2000 № 76331401020331 на загальну суму 1 (один) млн грн, власником якого є ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.02.2018 у справі № 917/28/18 (суддя Г.І. Бунякіна) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6% річних за період з 27.02.2015 по 30.09.2016 в сумі 95384,24 грн та судового збору в сумі 1430,78 грн. Відмовлено в позові в частині стягнення 328,76 грн 6 % річних від основного боргу за векселем № 76331401020331 за період 25-26 лютого 2015 року та 452995,87 грн суми збільшення боргу за цим же векселем від інфляційних процесів відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з березня 2015 року по серпень 2016 року, включно.

Повний текст зазначеного рішення складено 01.03.2018.

Позивач – ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 19.03.2018, тобто в межах передбаченого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 22.02.2018 у справі № 917/28/18 скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в сумі 452995,87 грн та 6% річних в сумі 328,76 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що ОСОБА_3 законом про переказні векселі та прості векселі (який запроваджено Женевською конвенцією 1930 року, ратифікованою Україною згідно з Законом України № 826-XIV від 06.07.1999) не визначено положень щодо інфляції та наслідків її застосування у країнах-учасниках Конвенції, тому, враховуючи, що зобов’язання за векселем від 04.05.2000 № 76331401020331 є грошовим, до спірних правовідносин є обов’язковим застосування вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо обов’язку боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. З посилання на ст. 38, ч. 2 ст. 48 ОСОБА_3 закону про переказні векселі та прості векселі зазначає, що строк платежу по векселю настав 25.02.2015, а не 27.02.2015 як встановив суд першої інстанції, оскільки у вимозі від 20.02.2015 № 26-1262/1.2-15 позивач вимагає оплатити вексель 24.02.2015.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 у справі № 917/28/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів його надсилання на адресу позивача.

На виконання зазначеної ухвали відповідач – ПАТ “Полтаваобленерго” 19.04.2018 за вх. № 2992 надало відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.02.2018 у справі № 917/28/18 залишити без змін. Зазначає, що спірні правовідносини між сторонами регулюються ОСОБА_3 законом про переказні векселі та прості векселі, який є спеціальною нормою вексельного законодавства, тому відсутні підстави до застосування до таких правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вважає, що строк платежу по векселю настав 27.02.2015 – наступного дня після отримання листа про оплату з копіями векселів та телеграми державного нотаріуса до ПАТ “Полтаваобленерго” з пропозицією оплатити векселі до 14:00 години 26.07.2015.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі у справі № 917/28/18 призначено справу до розгляду на 22.05.2018 о 10:30 год. та викликано в судове засідання представників позивача та відповідача.

В судовому засіданні 22.05.2018 винесено ухвалу про оголошення перерви у справі № 917/28/18 до 31.05.2018 об 11:15 год.

Представник позивача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в судовому засіданні 31.05.2018 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача – ПАТ “Полтаваобленерго” в судовому засіданні 31.05.2018 підтримав відзив на апеляційну скаргу повністю.

Розглянувши матеріали справи та наявні у ній докази, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційні скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2000 між Українським кредитним банком, правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк" (Банком) та НАК "Нафтогаз України" (Підприємством) укладено договір № Т-102/042000, за умовами якого сторони здійснюють обмін рівноцінних цінних паперів, а саме: векселів, зазначених у ст. 2 цього договору, на умовах визначених договором (а.с. 10-11).

Згідно з п. 2.1 договору № Т-102/042000 від 24.04.2000, Банк зобов'язаний передати Підприємству у власність векселі, перелік яких зазначений у Додатку № 1 до цього договору (а.с. 12-13), загальною номінальною вартістю 66.715.946,15 грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пп. 36-45 Додатку № 1 до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000, Банк мав передати Підприємству за цим договором, зокрема, вексель № 76331401020331 на суму 1.000.000,00 грн, випущений 04.05.2005 ВАТ "Полтаваобленерго" (правонаступником якого є відповідач - ПАТ "Полтаваобленерго"), з датою погашення – за вимогою, але не раніше 01.01.2015 (а.с. 16).

Вказаний вексель № 76331401020331 передано позивачу 04.05.2000 по ОСОБА_4 приймання-передачі векселів до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000 (пп. 36-45, а.с. 14-15).

Відповідно до ст. 43 Женевської конвенції 1930 року, ратифікованої Україною згідно з Законом України № 826-XIV від 06.07.1999, якою запроваджено ОСОБА_3 закон про переказні векселі та прості векселі (далі за текстом - ОСОБА_3 закон), держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб, зокрема при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); індосант - власник ордерного цінного паперу (його уповноважена особа), який вчиняє індосамент. Індосамент може бути повним (іменним) - виписаним на ім'я (найменування) конкретної особи або бланковим (на пред'явника) - виписаним без зазначення імені (найменування) особи.

Відповідно до п. 1.2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 508 від 16.12.2002, векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Відповідно до ст. 77 ОСОБА_3 закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо індосаменту (статті 11 - 20).

Відповідно до ст. 16 ОСОБА_3 закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Таким чином, особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим.

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

З огляду на викладене, позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є законним векселедержателем простого векселя № 76331401020331 на суму 1.000.000,00 грн, випущеного векселедавцем - ВАТ "Полтаваобленерго" (правонаступником якого є відповідач - ПАТ "Полтаваобленерго"), зі строком платежу по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015.

Тобто за векселем № 76331401020331 відповідач - ПАТ "Полтаваобленерго" як векселедавець зобов'язався заплатити проти зазначеного векселя Українському кредитному банку (правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк"), чи його наказу, 1.000.000,00 грн, що не заперечується відповідачем.

Українським кредитним банком на звороті векселя проставлено бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою (а.с. 16).

21.02.2015 цінним листом з описом вкладення № 0100125232900 векселедержатель - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" направив векселедавцю - ПАТ "Полтаваобленерго" вимогу № 26-1262/1.2-15 від 20.02.2015 (а.с. 18-20) про оплату векселів, у тому числі і векселя № 76331401020331 до 12-00 години 24 лютого 2015 року.

Вказану вимогу відповідачем - ПАТ "Полтаваобленерго" отримано 26.02.2015, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100125232900 (а. с. 21).

У зв’язку з нездійсненням відповідачем оплати за векселями у встановлений вимогою строк (24.02.2015), позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 24.02.2015 за № 26-1352/1.2-15 направив на адресу державного нотаріуса Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 лист, в якому просив опротестувати векселі у неплатежі та додав до вказаного листа описи векселів на 10 аркушах.

Лист позивача про опротестування векселів державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 отримала 26.02.2015, що підтверджується вхідним штампом державної нотаріальної контори (а.с. 22).

Згідно з Розпискою від 26.02.2015, державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 отримала від позивача для опротестування 10 векселів на загальну суму 10.000.000,00 грн, в тому числі вексель № 76331401020331 на суму 1.000.000,00 грн.

26.02.2015 о 09:40 год. державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 направила відповідачу термінову телеграму з пропозицією оплатити векселі до 14:00 години 26 лютого 2015 року або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії (а.с. 25-27).

Відповідачем вимогу державного нотаріуса Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 у встановлений у вимозі строк не виконано, у зв’язку з чим державним нотаріусом видано ОСОБА_4 № 1-130 від 26.02.2015 про протест простого векселя № 76331401020331 (а. с. 33).

Актом приймання-передачі від 26.02.2015 державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 передала позивачу 10 векселів та 10 актів про протест векселя про неоплату, зокрема і щодо векселя № 76331401020331 (а. с. 28).

Позивач 05.03.2015 за № 26-1591/1.2-15 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з листом про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за вказаними векселями на загальну суму 10.000.000,00 грн, в тому числі і векселя № 76331401020331 на суму 1.000.000,00 грн (а. с. 29).

05.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 видано виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості за векселем № 76331401020331 на суму 1.000.000,00 грн, зареєстрований в реєстрі за № 368 від 05.03.2015 (а.с. 34).

Відповідач - ПАТ "Полтаваобленерго" 30.09.2016 оплатив у повному обсязі заборгованість за виконавчим написом нотаріуса № 368 від 05.03.2015 щодо векселя № 76331401020331 у розмірі 1.000.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 593688 від 30.09.2016 на суму 10.000.000,00 грн (а.с. 55) та підтверджує позивач в позовній заяві.

З огляду на невчасну оплату відповідача за векселем № 76331401020331 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 95713,00 грн – 6% річних від основного боргу за векселем № 76331401020331 за період з 25.02.2015 по 30.09.2016 та 452995,87 грн – сума збільшення боргу за цим же векселем від інфляційних процесів відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з березня 2015 року по серпень 2016 року включно.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.02.2018 у справі № 917/28/18 (позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6% річних за період з 27.02.2015 по 30.09.2016 в сумі 95384,24 грн та 1430,78 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Статтею 33 ОСОБА_3 закону визначено, що переказний вексель може бути виданий зі строком по пред'явленні. Переказний вексель строком по пред'явленні підлягає оплаті при його пред'явленні. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу по пред'явленні не може бути пред'явленим до платежу раніше визначеної дати (стаття 34 ОСОБА_3 закону).

Статтею 78 ОСОБА_3 закону встановлено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Відповідно до вимог вексельного законодавства, зокрема статей 2, 76 ОСОБА_3 закону, вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником. Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені статтею 613 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_3 вексельний закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред'явленням та не встановлює його конкретної процедури, тому під пред'явленням цілком розумно вважати будь-яку подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику або ж повинні були стати такими за умови належної та відповідної чинному законодавству поведінки платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є законним векселедержателем простого векселя № 76331401020331 на суму 1.000.000,00 грн, випущеного векселедавцем - ПАТ "Полтаваобленерго" (відповідачем), в якому визначено строк платежу по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015 і який містить проставлений Українським кредитним банком бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене", засвідчений головою правління і головним бухгалтером та скріплений печаткою Банку (а.с. 16).

Належне пред’явлення відповідачу 26.02.2015 Вимоги позивача № 26-1262/1.2-15 від 20.02.2015 про оплату векселів, у тому числі і векселя № 76331401020331, підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100125232900 (а.с. 21), телеграмою державного нотаріуса Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 26.02.2015 з пропозицією оплатити векселі до 14:00 години 26.02.2015 (а.с. 25) та актом про протест векселя про неоплату від 26.02.2015, що складений державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 (а.с. 33).

Таким чином, вексель № 76331401020331 був пред'явлений відповідачу - ПАТ "Полтаваобленерго" для платежу 26.02.2015, що не заперечує і сам відповідач.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу.

Відповідач - ПАТ "Полтаваобленерго" виконало свої зобов’язання з оплати спірного векселя лише 30.09.2016, тобто з порушенням встановленого у Вимозі строку майже на 1 рік і 7 місяців.

Отже, позивач вжив усіх можливих заходів для пред'явлення векселя № 76331401020331 для платежу відповідачу, який в свою чергу не вчинив дій, спрямованих на здійснення вчасної оплати спірного векселя.

Пунктом 2 статті 48 ОСОБА_3 закону передбачено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", передбачені статтями 48, 49 ОСОБА_3 закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Стаття 5 ОСОБА_3 закону передбачає, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Однак, наведене норма не пов'язує передбачене п. 2 ст. 48 ОСОБА_3 закону право держателя на одержання відсотків у розмірі шести із зазначенням такої відсоткової ставки у векселі.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги п. 2 ст. 48 ОСОБА_3 закону, позивач, як держатель векселю, має право вимагати від векселедавця стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав нарахування відсотків за 25.02.2015 – 26.02.2.2015, оскільки Вимога позивача була отримана відповідачем лише 26.02.2015, тому згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України прострочення виконання зобов’язання починається з 27.02.2015.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 6% відсотків за період з 27.02.2015 по 29.09.2016 в сумі 95384,24 грн, тому апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 452995,87 грн за період з березня 2015 року по серпень 2016 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено ОСОБА_3 закон про переказні векселі та прості векселі (далі - ОСОБА_3), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено ОСОБА_3 закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Таким чином, застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Згідно зі ст. 48 ОСОБА_3 закону, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

ОСОБА_3 законом не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ОСОБА_3 законі, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

Зважаючи на викладене, положення ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, оскільки ці правовідносини врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/8712/17, від 22.05.2018 у справі № 904/8713/17 та від 23.05.2018 у справі № 904/8711/17.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 452995,87 грн, тому апеляційна скарга позивача в цій частині задоволенню також не підлягає.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 22 лютого 2018 року по справі № 917/28/18 ухвалене з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 233, 240, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача – ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22 лютого 2018 року по справі № 917/28/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22 лютого 2018 року по справі № 917/28/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 05.06.2018.

Постанова може бути оскаржена в порядку ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.