Постанова № 74451579, 31.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа № 922/3545/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І. В.

при секретарі судового засідання Кладько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Форт (вх.№600 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2018 у справі №922/3545/17 (прийняте суддею Жигалкіним І.П. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повне рішення складено 14.03.2018)

за позовом Приватного акціонерного товариства Датагруп, м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Форт, м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Датагруп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Форт" заборгованості у розмірі 22949,83 грн, з яких: 13385,00 грн основного боргу за надані телекомунікаційні послуги, 1696,81 грн пені, 1055,03 грн 3% річних, 6812,99 грн інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2018 в позові відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ "Інтер-Форт" на користь Приватного акціонерного товариства "Датагруп" суму заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 13385,00 грн, 3% річних в розмірі 1055,03 грн, інфляційні нарахування в розмірі 6812,99 грн, а також суму судового збору в розмірі 1481,76 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1696,81 грн відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову, у звязку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. Судовий збір в розмірі 2643,00 грн за подання апеляційної скарги покласти на відповідача. Розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно зясував обставини, що мають значення для справи, якими є надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву докази оплати послуг, та згідно договору відповідач здійснив перерахування позивачу авансом грошових коштів в розмірі 26770,00 грн, що дорівнює абонентській платі за 2 місяці. Отже, відповідачем фактично оплачено послуги за період з 25.12.2014 до 25.02.2015, проте суд першої інстанції безпідставно зазначив, що відповідач не оплатив платіж за лютий 2015 року в сумі 13385,00 грн.

Також, як зазначає відповідач, позивач, одержавши 02.02.2015 від відповідача заяву про припинення надання послуг та за відсутності коштів на особовому рахунку відповідача у вигляді попередньої оплати за лютий 2015 року, у відповідності до вимог п.39 Правил, був зобовязаний тимчасово припинити надання послуг, а відповідач згідно п.35 Правил мав право на тимчасове припинення надання послуг.

Крім того, як зазначив апелянт, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 не був уповноваженим отримувати вхідну кореспонденцію ПрАТ «Датагруп» (посадова інструкція, тощо), в тому числі лист абонента про розірвання договору, та відсутні докази того, що на 2-му екземплярі листа в позначці про отримання вхідної кореспонденції обовязково повинна бути проставлена печатка позивача.

З викладеного, на думку відповідача, вбачається, що позивачем не надано доказів, які доводять сам факт надання послуг по договору №ІР/1-0179 від 01.12.2014 в цілому та за лютий 2015 зокрема.

16.04.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2855), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що замовленням на послуги сторони визначили вид платежу щомісячний платіж (щомісячна абонентська плата) у розмірі 13385,00 грн. Згідно п.6.2. договору замовлення на послуги набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом строку в ньому встановленому. Замовлення на послуги з доступу до мережі Інтернет підписане сторонами 01.12.2014 та з цього дня набрало чинності. Строк дії замовлення 1 рік з моменту підписання сторонами замовлення. Замовлення підписане сторонами 01.12.2014. Однак, відповідачем зобовязання, встановлене даним пунктом договору, належним чином не виконано та оплата за перший місяць наданих послуг своєчасно (до 05.12.2014), згідно умов договору, не здійснена, а сплачена з порушенням строку лише 25.12.2014.

Крім того, як зазначив позивач у відзиві, відповідач при здійсненні платежів 25.12.2014 у призначенні платежу вказав: у першому платежі на суму 13385,00 грн сплата за телекомунікаційні послуги за 12/2014 та у другому платежу на 13385,00 грн сплата за телекомунікаційні послуги за 01/2015. Таким чином, відповідач підтвердив, що він здійснив оплату за два розрахункові періоди: за послуги надані у грудні 2014 року та за послуги надані у січні 2015 року, чим підтвердив факт надання послуг у грудні 2014 року та січні 2015 року, а також відсутність оплати за лютий 2015 року.

Також, відповідно до п.6.4. договору при відмові від послуг абонент повинен був повідомити позивача за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії замовлення. Тому, на думку позивача, договір та замовлення до нього у будь-якому разі діяли до 01.03.2015. Просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.04.2018 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив (вх.№3210), в якій відповідач, зокрема, зазначив, що п.6.4. договору, на який посилається позивач у відзиві, стосується припинення дії замовлення, а не договору. Відповідач же у своєму листі №01 від 02.02.2015 зазначав про розірвання договору в цілому, а не про припинення конкретного замовлення, та зазначив, що послуги ним сплачені за 2 місяці від дня оплати. Отже, за таких обставин, п.6.4.4. договору про попередження письмовим повідомленням оператора за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії замовлення не стосується даного спору, оскільки відповідач звертався з письмовим повідомленням про розірвання договору в цілому, а не припинення замовлення окремо.

11.05.2018 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№3536), в яких позивач повністю не згоден з обставинами, які викладені у відповіді на відзив відповідача.

15.05.2018 до суду від відповідача надійшли пояснення по справі (вх.№3624).

У судовому засіданні 24.05.2018 було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 31.05.2018 до 9 год.15 хв., про що було повідомлено учасників справи у судовому засіданні під розписку.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2014 між ПрАТ "Датагруп", оператором, та ТОВ "Інтер-Форт", абонентом, укладено договір № ІР/1-0179 про надання телекомунікаційних послуг, згідно якого на умовах та в порядку, передбачених договором, оператор зобовязується надавати абоненту послуги, а абонент зобовязується приймати послуги та сплачувати належні за договором та замовленням на послуги платежі.

Під послугами розуміються телекомунікаційні послуги з доступу до мережі Інтернет та/або інші телекомунікаційні послуги (основні, додаткові), вказані в замовленнях на послуги.

Замовленням на послуги від 01.12.2014 визначено наступні послуги: надання доступу до мережі Інтернет (основна послуга), підтримка secondary DNS (додаткова послуга), надання доступу до статистики завантаження каналу Інтернет по індивідуальному логіну та паролю (додаткова послуга).

Відповідно до п.2.1.2. договору оператор зобов'язався почати надання абоненту послуг за замовленням з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (якщо замовлення на послуги передбачає виконання робіт), або з дати, вказаної в замовленні на послуги (якщо замовлення на послуги не передбачає виконання робіт), але в будь-якому випадку не раніше дати введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться місце отримання послуг (адреса включення).

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що абонент зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплачувати оператору передбачені договором та замовленнями платежі.

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що вартість робіт (за наявності), послуг та розмір плати за користування обладнанням (за наявності) зазначаються в замовленнях на послуги. Щомісячна абонентська плата за перший місяць надання послуг за замовленням, плата за користування обладнанням (за її наявності в замовленні) за перший місяць користування обладнанням, вартість робіт (за їх наявності в замовленні), разові платежі, що входять у вартість послуг за замовленням (за їх наявності в замовленні), сплачуються абонентом протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого замовлення.

Згідно з п.3.3. договору за наявності в замовленні авансу, абонент вносить аванс, в розмірі не меншому, аніж передбачений замовленням, на свій особовий рахунок в порядку передоплати за поточний календарний місяць. Оператор протягом кожного календарного місяця надання послуг за таким замовленням вираховує з суми авансу суму щомісячних фіксованих платежів за таким замовленням (включаючи і мінімальний пакет, за наявності його в замовленні). На початку кожного місяця абонент зобов'язаний відновити розмір авансу на своєму особовому рахунку до встановленого замовленням розміру авансу. При повному вичерпанні суми авансу на особовому рахунку абонента, призупиняється надання абоненту всіх послуг за замовленням. Призупинення надання абоненту послуг в порядку даного пункту договору здійснюється оператором без попередження абонента з подальшим повідомленням абонента про причини такого призупинення.

Пунктом 3.5. договору визначено, що за відсутності в замовленні авансу, абонент здійснює оплату вартості послуг протягом пяти банківських днів з моменту виставлення оператором рахунку на оплату абоненту у наступному порядку:

3.5.1. щомісячний платіж (абонентську плату), передбачену замовленням абонент оплачує в порядку передоплати за поточний календарний місяць;

3.5.2. інші платежі (окрім разових), що входять у вартість послуг за замовленням, абонент оплачує за попередній календарний місяць. У випадку неотримання абонентом рахунку на оплату, абонент зобовязаний звернутись до оператора для встановлення належної до сплати суми та оплатити її не пізніше 20 числа поточного місяця.

Строк дії договору: з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін до моменту його припинення в порядку, передбаченому договором (п.6.1. договору).

Згідно розділу ІІІ замовлення на послуги до мережі Інтернет від 01.12.2014, підписаного обома сторонами, щомісячний платіж за надання доступу до мережі Інтернет на швидкості 200 Мбит/с без обмежень по трафіку складає 13385,00 грн. Оплата оператору за надання послуг проводиться у вигляді 100% передплати шляхом перерахування абонентом грошових коштів на поточний рахунок оператора. При повному витрачанні абонентом суми внесеної передплати оператор тимчасово обмежує надання послуг доступу до мережі передачі даних загального користування (Інтернет), до повного погашення абонентом заборгованості і надходження чергового платежу на поточний рахунок оператора.

Згідно договору відповідач здійснив перерахування позивачу грошових коштів в розмірі 26770,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 25.12.2014 на суму 13385,00 грн та №3 від 25.12.2014 на суму 13385,00 грн.

02.02.2015 відповідачем було вручено менеджеру позивача ОСОБА_1 лист №01 від 02.02.2015, про що свідчить відповідний напис на листі (а.с.72), в якому відповідач зазначив, що з 26.01.2015 він не має можливості використовувати телекомунікаційні послуги, оскільки не має прямого підключення до мереж позивача, у зв'язку з чим просив розірвати договір з 02.02.2015. Також, зазначив, що послуги оплачені авансом на два місяці з дня оплати згідно пунктів 3.15, 3.19 договору №ІР/1-0179 від 01.12.2014.

В березні 2015 року позивач звертався до відповідача з претензією №89 від 05.03.2015, в якій вимагав сплатити послуги за договором за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 у розмірі 13385,00 грн, також зазначив, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог до 09.03.2015 у повному обсязі, просив вважати договір припиненим з 10.03.2015.

Позивач листом №160315/4 від 16.03.2015 у відповідь на лист відповідача №01 від 02.02.2015 щодо розірвання договору, який зареєстровано позивачем 16.03.2015, повідомив, що згідно п.6.4.4. договору абонент повинен направити письмове повідомлення не пізніше ніж за 30 днів до запланованої дати припинення дії договору, у разі, коли по договору не має заборгованості за абонентом. Таким чином, згідно умов договору і враховуючи дату заяви, вважає договір розірваним з 01.03.2015. Просив оплатити заборгованість в розмірі 13385,00 грн за телекомунікаційні послуги, які надані у лютому 2015 року в строк до 25.03.2015.

Відповідач у відповіді на претензію №55 від 14.08.2017 зазначив, що договір припинив свою дію (є розірваним) з 01.03.2015 згідно повідомлення ТОВ "Інтер-Форт" №01 від 01.02.2015. Оскільки ТОВ «Інтер-Форт» сплатило за всі отримані до березня 2015 року від ПрАТ «Датагруп» послуги, а з березня 2015 року договір вже не діяв, ПрАТ «Датагруп» послуги не надавало та немає цьому підтвердження, ТОВ «Інтер-Форт» такі послуги не отримувало та не має підстав їх оплачувати.

Позивач направив відповідачу повторну претензію №35181 від 05.09.2017 (у відповідь на лист відповідача №55 від 14.08.2017), в якій зазначив, що у лютому 2015 року оператор отримав лист №01 від 02.02.2015, в якому повідомлено про розірвання договору, згідно умов договору та листа відповідача договір вважається розірваним з 01.03.2015. Повторно просив сплатити заборгованість у розмірі 13385,00 грн.

Відповідач у відповідь на повторну претензію листом №61 від 28.09.2017 зазначив, що письмове повідомлення №01 від 01.02.2015 про припинення дії договору було передано ПрАТ «Датагруп» та отримано його представником ОСОБА_1 01.02.2015, а не взагалі в лютому 2015 року, як помилково зазначено у повторній претензії. ПрАТ «Датагруп» послуги ТОВ «Інтер-Форт» в лютому 2015 року не надавало та ТОВ «Інтер-Форт» такі послуги не отримувало та не має підстав їх оплачувати.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно абз.1, 4 пункту 71 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (надалі Правила) у разі надання послуги на умовах попередньої оплати абонент вносить плату до початку фактичного отримання послуги, якщо інше не передбачено договором, у разі надання послуг на умовах попередньої оплати після закінчення розрахункового періоду здійснюється перерахунок коштів виходячи з вартості фактично наданих послуг. У разі невикористання коштів у повному обсязі протягом розрахункового періоду вони переносяться на наступний період.

Відповідно до п.п.1 п.55 Правил, припинення надання послуг (послуги) може здійснюватися оператором, провайдером у разі припинення відповідно до законодавства дії договору, в тому числі його дострокового розірвання, або внесення до договору змін щодо припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених абонентом за письмовою заявою абонента у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання оператором заяви, якщо більший строк не зазначений у заяві.

Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Згідно з п.3.3. договору за наявності в замовленні авансу, абонент вносить аванс, в розмірі не меншому, аніж передбачений замовленням, на свій особовий рахунок в порядку передоплати за поточний календарний місяць. Оператор протягом кожного календарного місяця надання послуг за таким замовленням вираховує з суми авансу суму щомісячних фіксованих платежів за таким замовленням (включаючи і мінімальний пакет, за наявності його в замовленні). На початку кожного місяця абонент зобов'язаний відновити розмір авансу на своєму особовому рахунку до встановленого замовленням розміру авансу. При повному вичерпанні суми авансу на особовому рахунку абонента, призупиняється надання абоненту всіх послуг за замовленням. Призупинення надання абоненту послуг в порядку даного пункту договору здійснюється оператором без попередження абонента з подальшим повідомленням абонента про причини такого призупинення.

Відповідно до п.3.5.1. договору щомісячний платіж (абонентську плату), передбачену замовленням абонент оплачує в порядку передоплати за поточний календарний місяць.

Згідно розділу ІІІ замовлення на послуги до мережі Інтернет від 01.12.2014, оплата оператору за надання послуг проводиться у вигляді 100% передплати шляхом перерахування абонентом грошових коштів на поточний рахунок оператора.

Отже, договором та підписаним сторонами замовленням на послуги визначено порядок саме авансової оплати послуг, платіж визначений договором та замовленням являється щомісячним та фіксованим, тобто передбачає щомісячне попереднє перерахування коштів у чітко визначеному розмірі.

Відповідно до п.3.15 договору вартість послуг за перший та останній місяці їх надання розраховується шляхом ділення суми вартості послуг за один місяць на кількість днів у першому (останньому) місяці та помноженням на кількість днів фактичного надання послуг в першому (останньому) місяці.

Згідно з п.6.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін до моменту його припинення в порядку, передбаченому договором.

Згідно розділу ІІІ замовлення на послуги до мережі Інтернет від 01.12.2014, строк дії замовлення 1 рік з моменту підписання сторонами замовлення.

Враховуючи те, що відповідачем письмове повідомлення №01 від 02.02.2015 про припинення дії договору було передано ПрАТ «Датагруп» та отримано його представником ОСОБА_1 02.02.2015, п.п.1 п.55 Правил передбачено припинення надання послуг за письмовою заявою абонента у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання оператором заяви, колегія суддів вважає, що договір, з урахуванням положень ч.1 ст.253 ЦК України, припинив свою дію 09.02.2015.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що згідно п.6.4.4. договору абонент повинен направити письмове повідомлення не пізніше ніж за 30 днів до запланованої дати припинення дії договору, тому згідно умов договору і враховуючи дату заяви, договір є розірваним з 01.03.2015, з огляду на те, що відповідач просив вважати розірваним з 02.02.2015 саме договір, а не замовлення, який згідно з п. 6.3.2. договору та п. 55 Правил, на відміну від замовлення (п. 6.4.4. договору), є розірваним за письмовою заявою абонента у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання оператором заяви, якщо більший строк не зазначений у заяві.

Як свідчать матеріали справи, 25.12.2014 відповідачем внесено аванс на загальну суму 26770,00 грн, що дорівнює абонентській платі за 2 місяці, а саме: згідно платіжного доручення №2 від 25.12.2014 з призначенням платежу сплата за телекомунікаційні послуги за 12/2014 згідно договору ІР/1-0179 від 16.12.2014, платіжного доручення №3 від 25.12.2014 з призначенням платежу сплата за телекомунікаційні послуги за 01/2015 згідно договору ІР/1-0179 від 16.12.2014.

Як вже зазначалось, строк дії замовлення 1 рік з моменту підписання сторонами замовлення. Замовлення підписане сторонами 01.12.2014. Однак, відповідачем зобовязання належним чином не виконано та оплата за перший місяць наданих послуг своєчасно (до 05.12.2014), згідно умов договору, не здійснена, а сплачена лише 25.12.2014.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем здійснено оплату послуг за грудень 2014 року та січень 2015 року. Оплата послуг з 01 по 09 лютого 2015 року відповідачем не здійснена.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що його працівник, менеджер ОСОБА_1, який отримав 02.02.2015 від відповідача лист №01 від 02.02.2015 про розірвання укладеного між сторонами договору, не був уповноважений на отримання вхідної кореспонденції Приватного акціонерного товариства "Датагруп", з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до наказу ПрАТ «Датагруп» про прийом на роботу №37 від 26.01.2015 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 26.01.2015 на посаду спеціаліст з продажу (комерційна служба/відділ по роботі з юридичними особами) та звільнений відповідно до наказу про припинення трудового договору №99 від 27.02.2015 (а.с.137, 138).

В матеріалах справи відсутня посадова інструкція тощо, з якої би вбачалось, що у ОСОБА_1 відсутні повноваження на отримання заяв від абонентів.

З огляду на те, що ОСОБА_1 в спірний період являвся працівником позивача, то доведення обставин відсутності у нього повноважень на отримання відповідної кореспонденції покладається саме на позивача. Таких обставин позивачем не доведено, з урахуванням чого колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 являвся повноважною особою та відповідний лист про розірвання договору отримано позивачем 02.02.2015.

На підставі викладеного, колегія суддів здійснивши перерахунок відповідно до п.3.15 договору, з урахуванням кількості днів у лютому 2015 року (28), вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги за період з 01 по 09 лютого 2015 року, у розмірі 4302,32 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині стягнення основного боргу позовні вимоги задоволенню не підлягають, в звязку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1055,03 грн та інфляційні нарахування у розмірі 6812,99 грн.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 4302,32 грн та здійснивши розрахунок за заявлений період, вважає, що обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 339,12 грн та інфляційні нарахування у розмірі 2731,10 грн, і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань позовні вимоги задоволенню не підлягають, в звязку з чим рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягає зміні.

Щодо стягнення пені в розмірі 1696,81 грн за період з 01.11.2016 по 15.10.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.2. договору за прострочення оплати вартості послуг, абонент сплачує оператору пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від розміру простроченого платежу за кожний календарний день прострочення виконання зобовязання.

Пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) за пунктами 4.2., 4.3. договору, положення ч.6 ст.232 ГК України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позивачем заявлена позовна вимога про стягнення пені нарахованої на заборгованість по оплаті послуг за лютий 2015 року, з урахуванням положень п.3.3. договору позивач повинен був дізнатися про порушення свого права в лютому 2015 року, позовна заява подана 20.02.2017, тобто після спливу одного року встановленого законом, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення 1696,81 грн пені, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у позові в частині стягнення пені у звязку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню частково, в звязку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2018 у справі №922/3545/17 підлягає зміні в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.п.б) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у звязку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Керуючись статтями 254, 273, п.2 ч.1 статті 275, п.1 ч.1 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Форт задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2018 у справі №922/3545/17 змінити в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань.

В цій частині викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Форт" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 31-Б, код ЄДРПОУ 33901492) на користь Приватного акціонерного товариства "Датагруп" (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31/33, код ЄДРПОУ 31720260) суму заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 4302,32 грн, 3% річних в розмірі 339,12 грн, інфляційні нарахування в розмірі 2731,10 грн та 513,92 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

В частині відмови щодо стягнення пені рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2018 у справі №922/3545/17 залишити без змін.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Датагруп" (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31/33, код ЄДРПОУ 31720260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Форт" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 31-Б, код ЄДРПОУ 33901492) 770,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.06.2018

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Тарасова І. В.