Постанова № 74451228, 29.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 року м.Дніпро Справа № 904/9108/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Філімонова О.В., довіреність № б/н від 10.05.2018, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2018 року у справі № 904/9108/17, ухвалене суддею Юзіковим С.Г., повний текст якого складено 05.02.2018 року,

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" (м. Дніпро)

про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" про визнання недійсним з моменту його укладення Договору від 13.12.2016 року про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLON06920 від 28.10.2016, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані підписанням спірного Договору про внесення змін від 13.12.2016 до Кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.2016 з боку ПАТ КБ "Приватбанк" особою - ОСОБА_2, з перевищенням повноважень, наданих йому довіреністю №3997-К-Н-Н від 28.09.2015, оскільки сума вказаного договору значно вище, ніж передбачено наведеною довіреністю; без наступного схвалення даного правочину юридичною особою - позивачем, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним за ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недоведеність обставин справи, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- суд дійшов помилкового висновку щодо наявності повноважень у першого заступника Голови правління ОСОБА_2 на укладення договору на спірну суму;

- судом невірно розтлумачені положення протоколу Наглядової ради №43 від 05.08.2016 без системного аналізу Статуту Позивача, оскільки рішення щодо розпорядження саме грошовими коштами Банку, або можливості укладення додаткових угод до кредитних договорів (окрім як з Національним банком України) даним протоколом не приймалось;

- висновок господарського суду про те, що грошові кошти за своєю сутністю є різновидом рухомого майна, а тому для розпорядження цим майном не потрібна конкретизація відповідного повноваження, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки внаслідок такого звуженого тлумачення норм матеріального права поза увагою суду залишилось те, що для правильного вирішення даного спору слід встановити не лише перелік об'єктів права власності, який міститься у чинному законодавстві, а й порядок розпорядження такими об'єктами;

- зазначає, що статут ПАТ КБ "Приватбанк" як самостійні об'єкти права власності, відносно яких можливе здійснення права розпорядження посадовими особами Банку, окремо вирізняє: рухоме майно; нерухоме майно; грошові кошти. Як вбачається зі змісту Протоколу Засідання Наглядової Ради № 43 від 05.08.2016, було змінено ліміти на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню лише двома об'єктами із трьох, визначених Статутом - рухомим та нерухомим майном банку. Отже, вищевказаним Рішенням Наглядової Ради не було збільшено ліміти на укладання правочинів, предметом яких є розпорядження грошовими коштами, які і є предметом оспорюваного договору;

- висновок суду першої інстанції про те, що укладаючи Спірний договір від 13.12.2016 ОСОБА_2 не приймав рішення про взяття банком на себе зобов'язань з надання певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору прийняте ще 28.10.2016 та зафіксоване в Кредитному договорі, не відповідає обставинам справи, оскільки в Кредитний договір № DNHSLON06920 внесені зміни шляхом викладення його змісту в новій редакції із зазначенням, в тому числі, розміру ліміту цього Договору, а також спірним договором змінився обсяг прав Банку шляхом звуження його прав у разі порушення Позичальником умов Кредитного договору на загальну суму 190 000 000 грн.;

- господарський суд не звернув увагу на те, що Спірний договір від 13.12.2016 є довгостроковим, а тому на його вчинення або внесення змін до нього повинно бути рішення Правління Банку про вчинення правочину, відповідно пп. и) п. 9.4.1 Статуту, яке відсутнє.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду залишити без змін, зазначаючи, що статус грошових коштів, як рухомого майна, підтверджується чинним законодавством України, яке має вищу силу за статут Позивача. Таким чином, протокол Наглядової ради №43 від 05.08.2016 року встановлює ліміти на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню, в тому числі, і грошовими коштами.

Наголошує на тому, що повноваження Наглядової ради Позивача на встановлення ліміту повноважень Першого заступника голови правління визначені у абз. 2 п.п. "а" п. 9.4.6.2. Статуту Позивача.

Вважає, що поняття "довгострокового кредиту" та "довгострокового кредитного договору" не можна ототожнювати.

У доповненому відзиві на апеляційну скаргу Відповідач зазначив, що 16.12.2016 року Кредитним комітетом під головуванням Голови правління банку Дубілета О.В. розглядалось питання щодо внесення конкретних змін до кредитного договору, укладеного з Відповідачем, і саме такі конкретні зміни були внесені оспорюваним правочином.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2018 у справі №904/9108/17. Розгляд справи в судовому засіданні призначений на12.04.2018 року.

В судове засідання 12.04.2018 року представник Позивача не з'явився, розгляд апеляційної скарги відкладений на 10.05.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 року через перебування у відпустці судді Дарміна М.О., на підставі протоколу від 10.05.2018, справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г., суддів Березкіної О.В., Чимбар Л.О.

В судове засідання 10.05.2018 року представник Позивача не з'явився, розгляд апеляційної скарги відкладений на 29.05.2018 року.

В судовому засіданні 29.05.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" (Позичальник) укладено кредитний договір № DNHSLON06920 (далі - кредитний договір) (т. 1 а.с. 11-21).

Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (п. А 1 кредитного договору).

Згідно з п. А 2 кредитного договору, ліміт цього договору 190 000 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: в розмірі 190 000 000,00 грн. на реструктуризацію діючих кредитів шляхом рефінансування з частковою зміною валюти кредитування на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в п. 2.1.1 договору, на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього договору.

Відповідно до п. А.3 кредитного договору, термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до договору). Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, термін повернення кредиту встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до договору).

13.12.2016 між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору №DNHSLON06920 від 28.10.2016 (далі - договір про внесення змін), яким зміст кредитного договору було викладено у новій редакції, та виключено умови:

- щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за кредитним договором;

- щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору;

- змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності;

- в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором (т. 1 а.с. 22-25).

Як вбачається з преамбули спірного договору, з боку позивача він укладався першим заступником голови правління банку - керівником корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Н.С. Каримовою 28.09.2015 за реєстром № 2699.

Пунктом 1 вказаної довіреності ОСОБА_2 був уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "Приватбанк" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США або еквівалентна вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди (т. 1 а.с. 26-28).

Вважаючи, що Договір про внесення змін до Кредитного договору підписано з боку ПАТ КБ "Приватбанк" особою, яка не мала достатній обсяг повноважень на вчинення таких дій, що є недотриманням приписів статті 203 Цивільного кодексу України та підставою для визнання Договору про внесення змін від 13.12.2016 до Кредитного договору №DNHSLON06920 від 28.10.2016 недійсним в судовому порядку, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки:

- за Статутом позивача ліміт повноважень на укладення правочинів, передбачений п.9.4.6.2 Статуту, може бути змінений окремим рішенням Голови правління, Наглядової ради або загальних зборів, з урахуванням обмежень, визначених цим пунктом;

- протоколом засідання Наглядової ради Позивача № 43 від 05.08.2016 прийнято рішення про встановлення ліміту однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності для Голови правління, генерального заступника голови правління та перших заступників голови правління банку на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку; дане рішення не скасоване;

- таким чином, станом на день укладення договору від 13.12.2016 року перший заступник Голови Правління - ОСОБА_2 мав право вчиняти угоди (правочини) щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000,00 грн (двадцять п'ять мільярдів вісімсот шістдесят один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок), що є в межах суми кредитного договору №DNHSLON06920 від 28.10.2016 (на 190 000 000,00 грн.) до якого внесено зміни договором від 13.12.2016 року, отже, перевищення повноважень під час підписання оспорюваного договору з боку банку не відбулось;

- крім того, укладаючи договір від 13.12.2016 року про внесення змін до кредитного договору, ОСОБА_2 не приймав рішення про взяття банком на себе зобов'язань з надання певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору (розміру кредити) прийняте ще 28.10.2016 року та зафіксоване у кредитному договорі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Підстави недійсності правочину визначені у ст.215 Цивільного кодексу України, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість, оспорюваний правочин Цивільний кодекс України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за ст. 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Частиною 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що до керівників банку віднесено: голову, його заступників та членів ради банку, голову, його заступників та членів правління банку, головного бухгалтера, його заступників, керівників відокремлених підрозділів банку.

Відповідно до частини 10 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватись вимог законодавства, положень статуту та інших документів.

Оспорюваний Договір про внесення змін до Кредитного договору зі сторони банку підписано Першим заступником голови правління банку - керівником корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" ОСОБА_2 на підставі довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015 (а.с. 26-28).

Згідно вказаної довіреності банк уповноважує ОСОБА_6 на укладення, зокрема, таких угод:

укладення кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "Приватбанк" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди. Якщо зобов'язання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечуються фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк", розміщені кошти, що забезпечують виконання зобов'язання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1 500 000,00 (один мільйон п'ятсот тисяч) доларів США або еквівалента вище зазначеної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладення угоди). За наявності відповідного рішення Голови правління, Правління, Кредитного комітету або Спостережної ради ПАТ КБ "Приватбанк" правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні (п.1);

укладення угод, пов'язаних із залученням коштів на депозити з випуском депозитного сертифікату або без випуску такого (п.2);

укладення договорів (угод) про забезпечення клієнтами ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань перед ПАТ КБ "Приватбанк" та угоди про звернення стягнення на предмет застави, іпотеки без обмежень суми угоди (п.3);

укладення договорів (угод), пов'язаних з наданням ПАТ КБ "Приватбанк" послуг інкасації коштів і перевезення цінностей (п.4);

укладення угод, пов'язаних із здійсненням операцій з банківськими металами та інших угод із суб'єктами підприємницької діяльності, бюджетними, громадськими та іншими підприємствами, установами, організаціями (п.5);

підписувати договори підряду з фізичними особами (п.6);

укладати без обмеження суми договори (угоди) купівлі-продажу нерухомого майн, що знаходиться у власності ПАТ КБ "Приватбанк"; передане в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" та на яке звернуте стягнення на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (п.7).

Відповідно до частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами законодавства.

Таким чином, у спірних відносинах повноваження ОСОБА_2 визначені, як довіреністю, посилання на яку викладено в преамбулі Договору про внесення змін, так і Статутом банку, оскільки посада останнього належить до керівників банку в розумінні приписів статті 42 Закону України "Про банку і банківську діяльність".

За змістом п.п. "а" п.9.4.6.2 Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", в редакції на день укладення оспорюваного договору, Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 (чотирьомстам тисячам) доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену пунктом 25 пункту 9.3.3 Статуту.

Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень (а. 36 Статуту).

Пунктом 9.3.3 Статуту Позивача (в редакції на час укладення оспорюваного правочину) визначена компетенція Наглядової ради, відповідно до підпункту 25 якої, Наглядова рада встановлює обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.

Таким чином, Статутом Позивача визначений ліміт угоди з розпорядження, в тому числі грошовими коштами Банку, яка може бути укладена Першим Заступником Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 (чотирьомстам тисячам) доларів США, але не вище 10% вартості активів, а довіреністю на ОСОБА_2 цей ліміт обмежений 750 000 доларів США за кредитними угодами, отже, укладення угоди, сума за якою дорівнює

7 259 908,42 доларам США (еквівалент 190 000 000,00 грн. на 13.12.2016), є таким, що здійснено з перевищенням повноважень, що в силу ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним.

Посилання господарського суду на протокол засідання Наглядової ради №43 від 05.08.2016, яким визначені нові граничні суми (ліміти) для правочинів (угод) колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне.

По-перше, як зазначено вище, з преамбули спірного договору вбачається, що з боку позивача він укладався першим заступником голови правління банку - керівником корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 року.

Про те, що підписант з боку Позивача окрім вищезазначеної довіреності діяв ще на підставі будь-якого рішення Наглядової ради Позивача, в тому числі на підставі протоколу засідання Наглядової ради № 43 від 05.08.2016 року, у спірному договорі не зазначено.

Отже, повноваження голови правління ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_6 при підписанні спірного договору визначалися саме довіреністю на ОСОБА_2, якою за кредитними угодами ліміт повноважень був обмежений 750 000 доларів США.

По-друге, протоколом засідання Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк" №43 від 05.08.2016 з питання про встановлення обмежень у вигляді граничних сум (лімітів) для Голови Правління, Генерального заступника голови правління та Перших заступників голови правління на вчинення правочинів прийнято рішення:

1. На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3 п. 9.3 Розділу 9 Статуту банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) (т. 1 а.с. 125).

На підставі протоколу засідання Наглядової ради №43 та надану Відповідачем Окрему фінансову звітність за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015, за яким розмір активів ПАТ КБ "Приватбанк" складав 258 611 000 000,00 грн. (вказана інформація розміщена на офіційному сайті Позивача), господарським судом здійснений висновок, що 10% від розміру активів позивача - ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 31.12.2015 року складає 25 861 000 000, 00 грн., тому, перший заступник Голови Правління - ОСОБА_2 на день укладення Договору від 13.12.2016 мав право вчиняти угоди (правочини) щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000, 00 грн. (двадцять п'ять мільярдів вісімсот шістдесят один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок), що не перевищує суму Кредитного договору №DNHSLON06920 від 28.10.2016, до якого внесено зміни Договором від 13.12.2016.

З таким висновком суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки, аналізуючи протокол засідання Наглядової ради №43 від 05.08.2016, колегія суддів вказує, що ним вирішено питання граничних сум (лімітів) лише для кредитних угод (правочинів), укладених з Національним банком України, а не всіх договорів. Щодо інших угод змінено ліміт на укладання та вчинення лише по укладанню правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, рішення щодо розпорядження грошовими коштами Банку, або можливості укладення додаткових угод до кредитних договорів (окрім як з Національним банком України) даним протоколом не приймалось.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що підпунктом 25) п. 9.3 Статуту ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" передбачено повноваження Наглядової Ради встановлювати обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління Банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим (1) та нерухомим (2) майном, грошовими коштами (3) Банку, а також для Голови Правління Банку на укладання угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами Банку.

Так само пунктом 9.4.6.2 Статуту встановлено, що Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентно 400 000 (чотириста тисячам) доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим (1) та нерухомим (2) майном Банку, грошовими коштами (3), за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3. цього Статуту.

Тобто, Статут ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як самостійні об'єкти права власності, відносно яких можливе здійснення права розпорядження посадовими особами Банку, окремо вирізняє:

- рухоме майно;

- нерухоме майно;

- грошові кошти.

Так само, ст. 192 Цивільного кодексу України виокремлює гроші (грошові кошти) як особливий об'єкт цивільних прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Як вбачається зі змісту Протоколу Засідання Наглядової Ради № 43 від 05.08.2016, було змінено ліміти на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню лише двома об'єктами із трьох, визначених Статутом - рухомим та нерухомим майном банку.

Отже, вищевказаним Рішенням Наглядової Ради не було збільшено ліміти на укладання правочинів, предметом яких є розпорядження грошовими коштами, які і є предметом оспорюваного договору.

Оскільки Банк є фінансовою установою, котра надає фінансові послуги відповідно зареєстрованого виду діяльності в ЄДРЮОФОПГФ, а

- фінансовою послугою відповідно ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

- фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів;

- згідно з положеннями ст. 1054 та ст. 1058 ЦК України предметом кредитного договору та договору банківського вкладу можуть бути лише грошові кошти,

то такий об'єкт цивільних прав як - грошові кошти, підставно віднесено Банком в окремий вид, та щодо розпорядження ними приймається окреме рішення з дотримання внутрішньобанківської процедури.

Саме по собі посилання відповідача на загальний перелік об'єктів цивільних прав, в тому числі на те, що грошові кошти за своєю сутністю є різновидом рухомого майна, без з'ясування конкретного порядку розпорядження цими об'єктами, який встановлюється безпосередньо статутом підприємства призвело до ухвалення неправильного рішення.

Внаслідок звуженого тлумачення норм матеріального права господарським судом не взято до уваги, що нормами ст. 192 ЦК України, ч. 5 ст. 139 ГК України, приписами статуту ПАТ КБ "Приватбанк" в тому числі у зв'язку із тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" є фінансовою установою, переважна частина ресурсів якого сформована за рахунок залученого капіталу, а не власного, поняття "грошові кошти" та "рухоме майно банку" не ототожнюються, а відокремлюються у різні групи об'єктів цивільних прав.

Колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача, відповідно до яких Відповідач, перевіряючи обсяг повноважень підписанта оспорюваного правочину, не знав і не міг знати про поділ Позивачем у внутрішній діяльності об'єктів права власності, відносно яких можливе здійснення права розпорядження на рухоме майно; нерухоме майно та грошові кошти, оскільки протокол засідання Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк" №43 від 05.08.2016 року, про обізнаність з яким Відповідач зазначав у всіх заявах по суті справи, прийнято на підставі Статуту Позивача, у даному протоколі йде посилання на п.п. 25 п.п. 9.3.3 п. 9.3 Розділу 9 Статуту банку, у якому чітко встановлено обмеження по розпорядженню не лише рухомим та нерухомим майном, а й окремо грошовими коштами Банку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірний правочин укладений в межах повноважень Першого заступника голови правління банку, наданих йому Статутом, протоколом засідання Наглядової ради №43 від 05.08.2016 та довіреністю.

Крім того, матеріали справи не містять доказів реалізації вказаних в абзаці 2 п.п. а) п. 9.4.6.2 Статуту повноважень, зокрема, Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк", а саме - окремого рішення Наглядової Ради ПАТ КБ "Приватбанк" (Голови правління або загальних зборів) про зміну лімітів повноважень Першого Заступника Голови Правління Банку у відповідності до абз.2 п.п. а) п.9.4.6.2 Статуту.

Посилання на протокол Наглядової Ради № 43 від 05.08.2016 року є безпідставним, оскільки згідно цього протоколу рішення приймалось не як окреме рішення про зміну лімітів повноважень Першого Заступника Голови Правління Банку відповідно до абз.2 пп. а) п.9.4.6.2. Статуту, а про встановлення обмежень на виконання зовсім іншого пункту Статуту, а саме - п.п.25 п.9.3.3. Статуту, який взагалі не містить жодних приписів стосовно встановлення, зміни чи обмеження лімітів Першого Заступника Голови Правління Банку.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними е докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, Протокол Наглядової Ради № 43 від 05.08.2016 року не є окремим рішенням про зміну лімітів повноважень Першого Заступника Голови Правління на підставі абзацу 2 п. 9.4.6.2 Статуту, а тому, його не можна брати до уваги, оскільки він не є належним доказом.

Зазначену позицію також необхідно застосовувати й щодо посилань на зміст абз. 3 п.1 Довіреності № 3997-К-Н-Н, яким передбачено, що "за наявності відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або Спостережної Ради ПАТ КБ "Приватбанк" правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні".

Крім того, є безпідставним посилання відповідача на Протокол Кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк" від 16.12.2016 №Э.МКК-DN.08.0.0.1/1-7359512, яким нібито погоджено спірний правочин Кредитним комітетом ПАТ КБ "Приватбанк" (т. 1 а.с. 117-124) та в зв'язку з цим на абзац 3 п.1 довіреності ОСОБА_2, за яким правочин може бути укладений першим заступником голови правління на будь-яку суму, вказану у відповідному рішенні Голови правління, Правління, Кредитного комітету або Спостережної ради банку, оскільки окремого рішення із визначеними умовами договору стосовно Відповідача на зазначеному Кредитному комітеті прийнято не було.

Колегія суддів констатує, що спірний договір укладений 13.12.2016 року, а протокол Кредитного комітету датований 16.12.2016 року, тобто вже після підписання ОСОБА_2 спірного договору.

Колегія суддів погоджується із твердження відповідача, наведеним у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до якого 16.12.2016 року Кредитним комітетом під головуванням Голови правління банку Дубілета О.В. розглядалось питання щодо внесення конкретних змін до кредитного договору, укладеного з Відповідачем.

Однак, зі змісту вищезазначеного протоколу Кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк" від 16.12.2016 року не вбачається факту погодження вже раніше укладеного спірного договору про внесення змін від 13.12.2016 року, а лише вбачається погодження на майбутнє зміни умов кредитування підприємств агросектору, в тому числі й Відповідача.

В той же час, Відповідачем не надано доказів того, що після засідання Кредитного комітету 16.12.2016 року підписувались будь-які додаткові угоди до Кредитного договору.

Таким чином, протокол кредитного комітету від 16.12.2016 року за жодних обставин не може підтвердити обставини - наявності повноважень у ОСОБА_2 при підписанні спірного договору від 13.12.2016 року, у зв'язку із відсутністю цього протоколу на час підписання спірного договору.

Відповідач, починаючи з моменту подання відзиву на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, стверджував про добросовісність своїх дій та проявлену розумну обачність перед підписанням оскаржуваного договору, яка проявлялась у перевірці повноважень ОСОБА_2 шляхом отримання копії Протоколу Наглядової Ради № 43 від 05.08.2016 року, а також шляхом отримання копії Протоколу кредитного комітету банку щодо погодження внесення змін до кредитного договору (останній абзац п. 1 Відзиву, т. 1 а.с. 50).

При цьому, жодного доказу отримання цих документів, зокрема протоколу кредитного комітету банку датованого до укладення оскаржуваного договору (13.12.2016 року) Відповідач не надав.

Разом з цим, на переконання колегії суддів, дати протоколу кредитного комітету банку (16.12.2016 року) та оскаржуваного договору (13.12.2016 року) виключають можливість отримання протоколу до укладення спірного договору.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає висновок господарського суду про те, що укладаючи Спірний договір від 13.12.2016 р. ОСОБА_2 не приймав рішення про взяття банком на себе зобов'язань з надання певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору прийняте ще 28.10.2016 та зафіксоване в Кредитному договорі, таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки в Кредитний договір № DNHSLON06920 внесені зміни шляхом викладення його змісту в новій редакції із зазначенням, в тому числі, розміру ліміту цього Договору, яким визначена сума та цілі кредитування, а також спірним договором змінився обсяг прав Банку шляхом звуження його прав у разі порушення Позичальником умов Кредитного договору на загальну суму 190 000 000 грн.

А саме, з кредитного договору виключена основна частина прав Позивача та обов'язків Відповідача, таких як:

- встановлення іншого терміну повернення кредиту (А.З), укладення договору іпотеки майнового комплексу (А.5), збільшення процентної ставки, зміни періодичності оплати платежів (А.6, 2.3.1), сплати пені (А.7), щодо наслідків несплати відсотків в зазначений термін (А.8), внесення змін до суттєвих умов договору (А. 12), встановлення обмеження на спрямування кредитних коштів "отримувачам" (1.1), підстав перерахування кредитних коштів (2.1.2), зобов'язання сплатити проценти при порушенні зобов'язань (п.2.2.2), зобов'язання повідомляти про наявність прав третіх осіб на заставу (п.2.2.4.), списання коштів з рахунків Позичальника (2.2.6, 2.3.4, 2.3.5), надання фінансової інформації (2.2.7), інформування про цільове використання кредитних коштів (2.2.8), забезпечення умов для проведення перевірок (2.2.9), повідомлення про неможливість своєчасного повернення кредиту та наявність рішень судів (2.2.11), належне оформлення договору іпотеки (2.2.12), погодження одержання кредитів в інших банках (2.2.14); відшкодування збитків (2.2.15, 2.3.13, 4.9), зміни розміру процентної ставки, періодичності, порядку сплати платежів (2.3.1), зміни та розірвання договору (2.3.2), аналіз кредитоспроможності, проведення перевірок цільового використання, фінансового стану та стану забезпечення кредиту (2.3.3), відмови у видачі кредиту (2.3.6), дострокового повернення кредиту, процентів, винагороди (2.3.8), припинення видачі кредитних коштів (2.3.9), відмовитись від надання кредиту (2.3.10), доводити до відома третіх осіб інформацію про заборгованість Позичальника, стан предмету застави/іпотеки (2.3.11), погашення збитків (2.3.13), неприйняття до виконання розрахункових документів на використання кредиту (2.3.14), отримання відомостей від державних органів (2.3.15), сплати неустойки (2.4.1), погашення збитків, неустойки (4.9), обов'язку сплатити пеню та штрафи (5.1, 5.2, 5.3, 5.8), зменшено строк нарахування неустойки (5.4), зменшений термін позовної давності (5.7), обов'язок повідомити про зміну правового статусу, реорганізації, зміни структури складу засновників, а у випадку ліквідації - включити представника Банку в склад ліквідаційної комісії (7.1).

Колегія суддів зазначає, що кредитний договір є правочином на певну суму, тому укладати правочин про внесення будь-яких змін до такого договору може лише особа, уповноважена укладати правочини на таку суму, або більше. В іншому випадку будь-хто, не маючи повноважень, навіть не змінюючи суму договору, може змінити його таким чином, що він перестане відповідати інтересам сторони.

Крім того, відповідно абз. 6 п. 1.3 Глави 1 Розділу І Постанови Правління Національного Банку України від 27.12.2007 року № 481 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України" довгострокові кредити - надані або отримані кредити на строк більше ніж один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки за умовами Кредитного договору № DNHSLON06920 від 28.10.2016 року грошові кошти (кредит) надані на строк більше ніж один рік, то даний кредитний договір є довгостроковим, а тому на його вчинення або внесення змін до нього повинно бути рішення Правління Банку про вчинення правочину, відповідно пп. и) п. 9.4.1 Статуту, яке відсутнє.

На вказану обставину суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, також не звернув уваги.

Доводи Відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що поняття "довгострокового кредиту" та "довгострокового кредитного договору" не можна ототожнювати, є безпідставними, оскільки довгостроковий кредитний договір є формою вчинення правочину, за яким надається довгостроковий кредит.

Отже, оскільки 13.12.2016 року Кредитний договір на загальну суму 190 000 000,00 грн. був викладений в новій редакції й підписаний ОСОБА_2, котрий не мав повноважень на укладання вказаного Кредитного договору, то Кредитний договір №DNHSLON06920, викладений в редакції від 13.12.2016 року, є недійсним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що не оцінює дійсність (недійсність) основного Кредитного договору №DNHSLON06920 від 28.10.2016 та не встановлює факту його укладення/неукладення, оскільки вказане не є предметом спору у цій справі.

Таким чином, доводи апелянта є обґрунтованими та апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, як прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи - скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2018 у справі № 904/9108/17 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2018 року у справі №904/9108/17 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про внесення змін від 13 грудня 2016 року до Кредитного договору №DNHSLON06920 від 28 жовтня 2016 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", м. Київ (код ЄДРПОУ 14360570) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс", м. Дніпро (код ЄДРПОУ 36598317) з моменту його укладення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" (49040, м. Дніпро, пр-т Праці, буд. 2Т, офіс 18, код ЄДРПОУ 36598317) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за позовною заявою - 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору за апеляційною скаргою - 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.06. 2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Л.О. Чимбар