Постанова № 74451109, 16.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Справа № 914/3817/15

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Давид Л.Л., Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Петрик К.О.

за участі представника відповідача адвоката ОСОБА_4у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року (суддя Рим Т.Я.) за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 13 січня 2016 року у справі №914/3817/15 за позовом Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 55098,06 грн та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради про визнання договору про пайову участь недійсним

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Львівської із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі 914/3817/15, просив суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13 січня 2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі позовним вимогам Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, судові витрати покласти на Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради.

Заява обґрунтована тим, що Господарський суд Львівської області рішенням від 03.07.2017 у справі №914/11/17 визнав недійсним договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-технічної інфраструктури міста Трускавця №5.17.04-13 від 17.04.2013 на підставі висновку №1493 від 02.06.2017 криміналістичної експертизи з дослідження підписів, відповідно до якого у договорі №5.17.04-13 від 17.04.2013 підписи від імені ОСОБА_6, розташовані під надписом «Забудовник» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою. Оскільки, рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 ухвалено з огляду на невиконання відповідачем договору№5.17.04-13 від 17.04.2013, який є недійсним, заявник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 та відмовити в задоволенні позову. У подальшому заявник уточнив, що просить скасувати судове рішення лише в частині первісного позову, а рішення суду щодо зустрічного позову - залишити без змін.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 13 грудня 2017 року у справі №914/3817/15 відмовив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі 914/3817/15 залишив без змін.

Суд застосував положення статей 8, 9, 129 Конституції України, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", 112 ГПК України, пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13), у справі "Желтяков проти України" (заява №4994/04), у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95), у справі "Рябих проти Росії", №52854/99) і вказав, що при розгляді справи 914/3817/15 відповідачу було забезпечено реалізацію права на судовий захист, зокрема, відповідач подав зустрічний позов, залучив до представництва своїх інтересів адвоката; у суду відсутні обгрунтовані підстави перегляду рішення з огляду на необхідність виправлення помилки правосуддя; заявник намагається добитися повторного перегляду судової справи (подана заява є замаскованою апеляцією), що порушить принцип правової визначеності (res judicata), а відтак - і принцип верховенства права; обставина непідписання договору не лише могла, а й мала бути відомою заявникові під час первісного провадження та ухвалення рішення суду, а тому відповідні докази могли бути представлені суду.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3817/15, переглянути за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 13 січня 2016 року у справі №914/3817/15 і прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі позовним вимогам Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, судові витрати покласти на Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради.

Стверджує, що Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради подало суду неправдиві відомості, унаслідок чого суд введено в оману і ухвалено неправомірне рішення. Адже Господарський суд Львівської області рішенням від 03.07.2017 у справі №914/11/17 визнав недійсним Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-технічної інфраструктури міста Трускавця №5.17.04-13 від 17.04.2013 на підставі висновку №1493 від 02.06.2017 криміналістичної експертизи з дослідження підписів, відповідно до якого у договорі №5.17.04-13 від 17.04.2013 підписи від імені ОСОБА_6, розташовані під надписом «Забудовник» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою. Так як позовні вимоги обгрунтовані невиконанням фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань за договором №5.17.04-13 від 17.04.2013, а суд першої інстанції ухвалив рішення від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 з огляду на невиконання зазначеного договору та розрахунку величини пайової участі до договору, апелянт вважає, що суд при постановленні ухвали Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3817/15 за нововиявленими обставинами не врахував підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відзиві Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради просить апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3817/15 - без змін. У спростування аргументів апелянта вказує, що на час розгляду справи ОСОБА_6 зобов'язання по договору виконав частково, за яким сплачено 1500,00 грн, а тому знав про необхідність повного погашення заборгованості. Також, зазначає, що за наказом Господарського суду Львівської області від 29 березня 2016 року у справі №914/3817/15 відкрито виконавче провадження ВП№53525349 і старшим державним виконавцем Трускавецького міського відділу державної виконавчої служби прийнято постанову від 06.03.2017. На рахунок управління житлово-комунального господарства частково поступають кошти.

Позивач зазначає також, що Вищим господарським судом України у постанові від 31.05.2016 встановлено, а відповідачем не спростовано і не заперечується, що на день винесення рішення у справі його заборгованість за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-технічної інфраструктури міста Трускавця №5.17.04-13 від 17.04.2013 складає 31120,66 грн, відтак колегія суддів погодилась із висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, а також нарахованих на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення. Аналізуючи рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2017 у справі №914/11/17, яким визнано недійсним Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-технічної інфраструктури міста Трускавця №5117.04-13 від 17.04.2013, який був виготовлений 17.04.2013 Управлінням житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради. та розрахунку величини пайової участі до договору з інших підстав, які були відомі ОСОБА_5 на час розгляду справи. Відтак вважає, що скарга не грунтується на вимогах чинного законодавства і не може бути задоволена.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з викладених у ній і в додаткових поясненнях підстав, просить задовольнити.

З 15 грудня 2017 року діє Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ), положення якого підлягають застосуванню при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3817/15.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Статтею 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, матеріали справи, заслухав пояснення представника апелянта і вважає, що на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3817/15 слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно із матеріалами справи №914/3817/15 у листопаді 2015 року Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення коштів. Позов було мотивовано порушенням умов договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Трускавця.

У процесі розгляду справи №914/3817/15 Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 подав зустрічний позов до Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради про визнання недійсним договору №5.17.04-13 від 17.04.2013, який Господарський суд Львівської області прийняв до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов відповідач обґрунтовував тим, що спірний договір було укладено з порушенням вимог статей 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Господарський суд Львівської області рішенням від 13.01.2016 у справі №914/3817/15, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2016, первісний позов задовольнив повністю: стягнув з відповідача на користь позивача 31120,66 грн заборгованості зі сплати внеску за пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Трускавця, 21611,43 грн інфляційних втрат, 2365,97 грн - 3% річних та 1218,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 - відмовив.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі №914/3817/15 рішення суду першої і постанову апеляційної інстанцій залишено без змін.

На примусове виконання рішення від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 Господарський суд Львівської області 29.03.2016 видав наказ. Постановою державного виконавця від 06.03.2017 ВП №53525349 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа. Постановою державного виконавця від 16.03.2017 звернуто стягнення на доходи боржника.

Крім того, у січні 2017 року Господарський суд Львівської області порушив провадження у іншій справі №914/11/17 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради про визнання недійсним договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Трускавця.

Рішенням від 03.07.2017 у справі №914/11/17 Господарський суд Львівської області позов задовольнив - визнав недійсним договір №5.17.04-13 від 17.04.2013. Рішення суду мотивовано тим, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 17.06.2016 №1989. позивач не підписував договору №5.17.04-13 від 17.04.2013. Рішення суду від 03.07.2017 №914/11/17 набрало законної сили.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2017 у справі №914/11/17 та встановлені обставини не підписання ним договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 є нововиявленою обставиною для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі №914/3817/15.

Відповідно вимог до статті 112 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, зокрема, з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, нововиявлені обставини мають бути істотними для вирішення спору; такі повинні бути наявними на час вирішення спору; на час розгляду справи ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою; обставини мають бути виявлені після прийняття судового рішення зі справи. Врахування нововиявлених обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Суд першої інстанції констатував, що з приводу договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Трускавця є два судові рішення, які набрали законної сили та які в певній мірі суперечать одне одному. Водночас суд застосував положення статей 8, 9, 129 Конституції України, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", 112 ГПК України, пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13), e справі "Желтяков проти України" (заява №4994/04), у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95), у справі "Рябих проти Росії", №52854/99), у справі "Праведная проти Росії" (заява № 69529/01) і вказав, що при розгляді справи 914/3817/15 судом дано оцінку обставинам укладення сторонами договору, його часткового виконання відповідачем (наявна часткова оплата), внаслідок чого було задоволено позовні вимоги про стягнення грошових коштів. При розгляді справи сторонам було створено всі умови для належної реалізації ними права на судовий захист, у тому числі суд повідомляв відповідача про час та місце судових засідань, надавав йому час та можливість організувати свій захист, відповідача протягом усього судового провадження представляв адвокат, відповідач мав можливість та подав як відзив на позовну заяву, так і зустрічну позовну заяву про визнання договору недійсним, реалізовував право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень; у суду відсутні обгрунтовані підстави стверджувати про необхідність перегляду рішення з огляду на необхідність виправлення помилки правосуддя; заявник намагається добитися повторного перегляду судової справи (подана заява є замаскованою апеляцією), що порушить принцип правової визначеності (res judicata), а відтак - і принцип верховенства права; обставина непідписання Договору не лише могла, а й мала бути відомою заявникові під час первісного провадження та ухвалення рішення суду, а тому відповідні докази могли бути представлені суду.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У названих судом першої інстанції рішеннях Європейський суд з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права називає принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. (пункт 46 рішення у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13), пункти 42-44 рішення у справі "Желтяков проти України" (заява №4994/04), пункт 61 рішення "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95). Європейський суд з прав людини вказує, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (пункт 44 рішення у справі "Желтяков проти України", №4994/04). Перегляд судового рішення не повинне бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обстави (пункти 51-52 рішення у справі "Рябих проти Росії", №52854/99). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення у справі "Праведная проти Росії", № 69529/01).

За приписами статті 320 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

У процесі розгляду справи №914/3817/15 Господарський суд Львівської області, серед іншого, дав оцінку доводам відповідача щодо недійсності договору №5.17.04-13 від 17.04.2013, запереченням позивача і дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення зустрічного позову відповідача про визнання договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 недійсним. Також суд першої інстанції у рішенні від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 вказав, що за умовами договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 забудовник (ПП ОСОБА_5), який здійснює будівництво (реконструкцію, ін.) в адміністративних межах міста Трускавця об'єкту "Реконструкція магазину з офісними приміщеннями під магазин з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1", приймає пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Трускавця (пункт 1.1). Забудовник зобов'язався перерахувати у визначений цим договором термін суму пайової участі в розмірі 32.620,66 грн на спеціальний рахунок міського бюджету міста Трускавця в повній сумі єдиним платежем (або за графіком) не пізніше 30 календарних днів після видачі сертифіката відповідності об'єкта будівництва - на момент введення його в експлуатацію. Підприємець сплатив суму пайової участі частково, в сумі 1.500,00 грн, про що свідчить квитанція від 18.04.2013. Суд задовольнив первісний позов - стягнув з відповідача на користь позивача 31120,66 грн заборгованості зі сплати внеску за пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Трускавця, 21611,43 грн інфляційних втрат, 2365,97 грн - 3% річних та 1218,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову - відмовив.

Рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 переглядалось в апеляційному і касаційному порядку, набрало законної сили.

Необхідно наголосити, що у процесі розгляду справи №914/3817/15 фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не заявляв, що він не укладав і не підписував спірного договору №5.17.04-13 від 17.04.2013. Навпаки, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 неодноразово підтверджував укладення ним з позивачем договору №5.17.04-13, про що вказано у зустрічному позові від 13.12.2015 (том 1, а.с. 48), у відзиві на позовну заяву від 13.01.2016 (том 1, а.с. 82), в апеляційній скарзі від 22.01.2016 (том 2, а.с. 8), у касаційній скарзі від 09.04.2016 (том 2, а.с. 123). Із названих письмових доказів лише відзив на позовну заяву від 13.01.2016 підписав представник відповідача ОСОБА_4 А зустрічний позов, апеляційну і касаційні скарги подавав і підписав фізична особа-підприємець ОСОБА_5 Тим самим фізична особа-підприємець ОСОБА_5 своїми діями підтвердив своє ж волевиявлення в укладенні договору, однак, взяті на себе зобов'язання у спосіб та строки передбачені договором не виконав.

Виходячи із викладеного Львівський апеляційний господарський суд критично оцінює твердження фізичної особа-підприємця ОСОБА_5 про його необізнаність у процесі розгляду справи №914/3817/15 щодо ним підписання і укладення договору №5.17.04-13 та про введення позивачем (Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, судові витрати покласти на Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради) в оману суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заявою про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2016 у справі №914/3817/15 за нововиявленими обставинами фізична особа - підприємець ОСОБА_5 намагається добитися переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи №914/3817/15, що в силу закону не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Правова оцінка доказів, надана Господарським судом Львівської області у рішенні від 03.07.2017 при розгляді справи №914/11/17 не є нововиявленою обставиною і не є обов'язковою для Господарського суду Львівської області при розгляді справи №914/3817/15.

У контексті процесуальної поведінки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та обставин, встановлених судом у процесі розгляду справи №914/3817/15 і покладених в основу висновку суду про відсутність підстав недійсності договору №5.17.04-13 від 17.04.2013, висновок №1493 від 02.06.2017 криміналістичної експертизи з дослідження підписів, що слугував підставою прийняття судом рішення від 03.07.2017 у справі №914/11/17, теж не можна вважати нововиявленою обставиною. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не довів, що у процесі розгляду справи стверджував про укладення ним договору №5.17.04-13 від 17.04.2013 внаслідок помилки, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що ця обставина визнана у результаті зловмисної домовленості представника з іншою стороною.

Постановляючи оскаржену ухвалу Господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Отже, ухвала Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 13 січня 2016 року у справі №914/3817/15 є обґрунтованою, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Відповідно до вимог статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року у справі №914/3817/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддя Б.Д. Плотніцький