Постанова № 74451091, 05.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2390/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання: Іванов І.В.,

за участю представників сторін:

Від прокуратури - ОСОБА_1, довіреність № 048039, дата видачі : 27.09.17;

Від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 856/1/02-22, дата видачі : 08.12.16; Роздільнянська міська рада Роздільнянського району Одеської області;

Від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 02.01.18; Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6";

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2018 року (ухвалене суддею Петренко Н.Д. 19.02.2018 року о 14-27 год. у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеса, повний текст складено 01.03.2018)

у справі № 916/2390/17

за позовом: керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6"

про стягнення 2175917,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

03.10.2017 року керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області (далі - РМР Роздільнянського району Одеської області, позивач) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6" (далі - ТОВ "Трансбуд-СУ 6", відповідач) про стягнення 2 175 917,17 грн. збитків власнику землі за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6" є власником об’єкту нерухомого майна – майнового комплексу, який розташований по вул. Леніна, 56, м. Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 ВКА № 912293.

Зазначений майновий комплекс загальною площею 4522,90 кв.м. розміщений на земельній ділянці площею 29393,29 кв.м., яка належить Роздільнянській міській раді.

На час складання акту документи, які посвідчують право користування (оренди) земельної ділянки ТОВ „Трансбуд – СУ6” на вказану земельну ділянку не оформлені.

Орендна плата і земельний податок не сплачується.

Під час опрацювання акту комісії по визначенню розміру збитків, затвердженим в.о. голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 від 16.05.2017, виявлено використання відповідачем ТОВ „Трансбуд-СУ6” землі без правовстановлюючих документів та невжиттям суб’єктом права на землі комунальної власності, інтереси якого порушено, заходів щодо стягнення нарахованих комісією збитків у вигляді неодержаного доходу, що і стало підставою для звернення прокуратури до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2018 року у справі № 916/2390/17 (ухвалене суддею Петренко Н.Д. 19.02.2018 року о 14-27 год. у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеса, повний текст складено 01.03.2018) позовні вимоги керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області – задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6" /65082, м. Одеса, вул. Єлисаветинська, 21, ЄДРПОУ 35241950/ на користь Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області /67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Муніципальна, 7, ЄДРПОУ 04056977/ збитки у розмірі 2 175 917,17 грн. /два мільйони сто сімдесят п’ять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 17 копійок/, які перерахувати на р/р 33215812700382, отримувач: УДКСУ у Роздільнянському районі Одеської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області м. Одеса, МФО 828011, код 37958382, код платежу 18010600.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6" /65082, м. Одеса, вул. Єлисаветинська, 21, ЄДРПОУ 35241950/ на користь прокуратури Одеської області /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552/ судовий збір у розмірі 32 638,76 грн. /тридцять дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень 76 копійок/. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що у порушення вимог законодавства після оформлення ТОВ “ТРАНСБУД-СУ 6” права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою вул. Європейська, 56, м. Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область, договір оренди земельної ділянки площею 2,9393 га не укладено, плата за землю не вноситься, хоча земельна ділянка використовуються для розміщення об'єктів нерухомого майна.

Суд першої інстанції зазначив, що стороною відповідача всупереч положень ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано належних доказів поважності причини відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення майнового комплексу, а також будь-яких доказів вжиття ТОВ Трансбуд-СУ 6" заходів для оформлення права на земельну ділянку.

Про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення свідчить відсутність намірів відповідача належним чином оформити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Роздільна Одеської області, вул. Європейська, 56, а також те, що право власності на будівлі та споруди за вказаною адресою ТОВ „Трансбуд-СУ6” набуто у 2007 році, однак до теперішнього часу договір оренди земельної ділянки не укладено, що дозволяє суб'єкту господарювання ухилятись від сплати орендної плати за землю.

Викладені обставини є підставою для стягнення нарахованих збитків в судовому порядку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства України, неповне з’ясування судом обставин справи і просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2018 року у справі № 916/2390/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути на користь Відповідача судові витрати, у вигляді судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, положень ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру».

Так, у позові прокурор зазначає про те, що уповноваженим органом здійснювати функції держави у виниклих спірних правовідносинах не вжито жодних заходів направлених на захист інтересів держави, однак такі доводи не відповідають дійсності – відсутні докази ухилення позивача від укладення договору оренди з відповідачем.

Тому за переконанням апелянта, суд не повинен був розглядати дану справу за позовом прокуратури.

Також апелянт зазначає, що суд при прийнятті рішення припустився помилки, врахував, що існування на акту відмітки «ЗАТВЕРДЖЕНО» є підтвердженням його затвердження в передбачений законом спосіб.

За думкою скаржника, Акт комісії повинен бути затверджений у спосіб прийняття головою Роздільнянської державної місцевої адміністрації Роздільнянського району відповідного розпорядження, акту. При винесенні рішення відсутність розпорядження про затвердження акту судом першої інстанції було проігноровано.

В свою чергу, вже після того як сторони перейшли до слухання справи по суті, представником райдержадміністрації було надано розпорядження голови Роздільнянської райдержадміністрації Роздільнянського району №7888/А-2017 від 15.12.17р. З огляду на дату прийняття вказаного акту апелянт зазначає що на дату подання позову його взагалі не існувало.

Крім того скаржник звертає увагу на процесуальні порушення суду, які полягають в прийнятті та залученні до матеріалів справи доказів, які не були додані до позовної заяви.

Із наявного в матеріалах справи Акту випливає не зрозуміла відповідачу сума розміру збитків, який встановлено на підставі розрахунку збитків – в той же час сам розрахунок, про який ведеться мова в акті до суду не надано. Відсутнє належне та зрозуміле обґрунтування розміру суми збитків, розрахунок не відповідає приписам п.288.4 статті 288 ПКУ.

Поряд з іншим, апелянт зауважує, що положення ч.2 ст.120 ЗК України не регулюють питання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та не покладають на покупця обов’язковості укладення договору оренди земельної ділянки, а визначають лише підставу виникнення у покупця нерухомого майна права користування земельною ділянкою, на якій таке майно знаходиться.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.18 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2390/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6".

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Роздільнянської місцевої прокуратури заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.

Так, прокуратура зазначає стосовно свого представництва держави у справі, що міською радою як відповідним органом, уповноваженим здійснювати функції держави у виниклих спірних правовідносинах, не вжито жодних заходів щодо захисту інтересів, з чого вбачаються підстави для вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру. Також заперечує проти решти доводів апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу Роздільнянська міська рада Одеської області не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, позивач зазначає, що дійсно не проводив жодних заходів щодо стягнення зазначених у акті збитків, що по суті є нездійсненням або неналежним здійсненням захисту інтересів держави;

Щодо залучення до матеріалів справи додаткових доказів позивач зазначає, що додаткові матеріали були долучені 18.12.17 року на виконання усної ухвали суду від 14.12.17 року – за день до вступу у дію нових норм ГПК.

Розрахунок збитків позивач вважає обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до вимог ст. ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ „Трансбуд – СУ 6” на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 ВКА № 912293 придбало у власність майновий комплекс, розташований по вул. Леніна (нині -Європейській) м. Роздільній Роздільнянського району Одеської області, право власності на який зареєстровано 26.12.2007 в Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Вказаний майновий комплекс загальною площею 4522,90 кв.м. розміщений на земельній ділянці площею 29393,29 кв.м., яка належить Роздільнянській міській раді.

Вказана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна /а.с. 17-20/.

Відповідно до п. 2 рішення Роздільнянської міської ради від 19.03.2008 року № 345-V ТОВ “ТРАНСБУД-СУ 6” надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,9393 га під розміщення майнового комплексу в м. Роздільна, вул. Леніна (на даний час Європейська), 56 в короткострокову оренду терміном на 5 років із земель запасу Роздільнянської міської ради /а.с. 35, 49/.

Листом від 14.04.2011 року №529 виконком Роздільнянської міської ради рекомендував відповідачу звернутись до міської ради з метою укладання договорів оренди землі, зокрема, і щодо спірної земельної ділянки земельної ділянки, на якій розташовано майновий комплекс.

У вимозі від 04.12.2015 року №1033/2/02-22 Роздільнянська міська рада Одеської області вимагала від ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» у місячний термін з дня отримання даної вимоги надати на затвердження Роздільнянської міської ради проект відведення земельної ділянки.

Однак, доказів розробки проекту відведення земельної ділянки, чи доказів здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на укладення договору з 2011 року, матеріали справи не містять.

Листами від 14.06.2017 року та від 15.08.2017 року Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області /а.с. 29-30, 33/, а також 17.08.2017 року Роздільнянська міська рада Роздільнянського району Одеської області повідомили керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області про те, що ТОВ “ТРАНСБУД-СУ 6” не оформило право оренди на земельну ділянку, площею 2,9393 га, яка розташована за адресою: м. Роздільна, вул. Леніна (на даний час Європейська), 56 та не сплачує орендну плату.

Відповідно до листа Роздільнянської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області від 04.05.2017 №3034/12-00, ТОВ «ТРАНСБУД-СУ 6» протягом 2015-2017 рр звітність по платі за землю та орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області не подавалась, податок не сплачувався. (а.с.97).

Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК.

Відповідно до положень ст.120 ЗК України в редакції станом на момент виникнення права власності відповідача на нерухоме майно (17.07.2012), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, як вбачається із положень статей 120, 125 ЗК, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач ТОВ “ТРАНСБУД-СУ 6”, отримавши нерухоме майно у власність 21.12.2007, з цього часу по теперішній належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою, всупереч наведених вище приписів законодавства, а також не сплачував земельний податок за земельну ділянку, на якій розташовано його нерухоме майно.

Доводи апелянта про відсутність підстав для представництва прокуратури у справі, також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 3 статті 13-11 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Приписами частини 1 статті 29 ГПК України (у редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017), встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому, прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами 2 або 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Звертаючись із позовом, прокурор - керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області як на правову підставу своїх вимог послався на положення ст.ст.22, 1166 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення суми неодержаного доходу, зазначив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки за період з 2014 року по 2017 рік, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять інших доказів здійснення позивачем заходів щодо стягнення збитків, окрім листа виконкому Роздільнянської міської ради від 14.04.2011 року №529 та вимоги Роздільнянської міської ради від 04.12.2015 року №1033/2/02-22.

Однак, вчинених заходів виявилось недостатньо для впливу на правопорушника, у зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до прокуратури з відповідними листами.

Зазначені обставини підтверджуються самим позивачем.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим та правомірним представництво прокуратурою інтересів держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області у даній справі.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.120 ЗК України, що кореспондується з приписами ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень”.

Таким чином, судова колегія зазначає, що набуття відповідачем у власність нежитлових будівель є саме тим правовим фактом, який породжує у Відповідача в майбутньому цивільний обов'язок оформлення правових підстав користування даною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а пунктом "д" статті 156 Земельного кодексу України передбачено відшкодування власникам землі та іншим землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Пп.3.4 згаданої постанови роз’яснює, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Судова колегія, за наслідками дослідження обставин справи у сукупності, на підставі наявних матеріалів справи погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено поважності причини відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення майнового комплексу з 2007 року (на протязі 10 років), а також будь-яких доказів вжиття ТОВ Трансбуд-СУ 6" заходів для оформлення права на земельну ділянку.

Натомість, Роздільнянська міська рада своїм рішенням 19.03.2008 року надала дозвіл відповідачу на розробку проекту відведення земельної ділянки, однак цього рішення відповідачем не було виконано, що дає підстави суду для кваліфікації дій відповідача як користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що викладені обставини є підставою для стягнення нарахованих збитків на користь власника землі – Роздільнянської міської ради, в судовому порядку.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом д) ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі-та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст і обласного значення) рад.

Згідно правових позицій Верховного Суду України в аналогічних справах (див. Постанову ВСУ від 17.02.2016 у справі № 904/5857/14), недоотримання доходу з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку за своєю правовою суттю є збитками, які слід доводити у загальному порядку і для застосування якого слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Так, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність та доведеність належними та допустимими доказами по справі усіх чотирьох елементів складу правопорушення відповідача (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Перевіривши розрахунок збитків, судова колегія доходить наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1-4 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Розпорядженням т.в.о. голови Роздільнянської районної державної адміністрації № 489/А-2013 від 16.10.2013 „Про утворення районної комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власниками землі та землекористувачами на території Роздільнянського району” вирішено утворити районну комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власниками землі та землекористувачами на території Роздільнянського району та затверджено її склад, встановлено результати роботи комісії оформлювати відповідними актами та подавати голові районної державної адміністрації на затвердження.

Розпорядженням т.в.о. голови Роздільнянської районної державної адміністрації № 203/А-2017 від 12.04.2017 „Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації № 489/А-2013 від 16.10.2013” у зв’язку з кадровими змінами затверджено новий склад районної комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власниками землі та землекористувачами.

16.05.2017 актом про визначення збитків, затвердженим виконуючим обов’язки голови районної державної адміністрації від 16.05.2017 встановлено, що земельна ділянка загальною площею 2,9363 га, яку використовує ТОВ „Трансбуд-СУ6” знаходиться у м. Роздільна по вул. Європейській, 56, за цільовим призначенням віднесена до категорії земель промисловості.

Розмір збитку за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів визначений на підставі нормативно-грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки за визначенням місцезнаходження та індексації з дати проведення грошової оцінки і становить станом на 01.01.2015 – 481,82 грн., станом на 01.01.2016 – 690,52 грн., станом на 01.01.2017 – 731,80 грн.

Комісія зробила висновок, що використання земельної ділянки по вул. Європейській, 56 без оформлення документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації, спричинило неодержання Роздільнянською міською радою доходу в формі орендної плати, що є підставою для стягнення в установленому чинним законодавством порядку збитків з ТОВ „Трансбуд –СУ6”.

На підставі розрахунку збитків, підготовленого виконавчим комітетом Роздільнянської міської ради, розмір збитків, які виникли внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Європейській, 56 площею 2,9393 га за останні 2 роки і 6 місяців становить 2 175 917,27 грн.

Розпорядженням від 15.12.2017 року №788/А-2017 Роздільнянська районна державна адміністрація затвердила акт про визначення розміру збитків від 16.05.17 року №3/1 (а.с.111).

Доводи апелянта про те, що розрахунок збитків, зазначений в акті не підтверджується жодними доказами, незрозумілий та невідомо з яких складових складається – судова колегія відхиляє, оскільки відповідачем не надано свого контррозрахунку розміру збитків, який він вважає вірним.

Доводи скаржника про те, що Акт був затверджений розпорядженням райдержадміністрації вже після порушення провадження у справі, судова колегія не приймає до уваги, оскільки відповідно до приписів п.39 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади , затвердженої Постановою КМУ від 30.11.2011, № 1242, яка була чинною на момент прийняття Акту про визначення розміру збитків, документ затверджується посадовою особою (посадовими особами), до повноважень якої (яких) належить вирішення питань, наведених у такому документі, або розпорядчим документом установи. Нормативно-правові акти (положення, інструкції, правила, порядки тощо) затверджуються розпорядчим документом установи, що видала відповідний акт.

Затвердження певних видів документів здійснюється з проставленням грифа затвердження (додаток 6).

Якщо документ затверджується конкретною посадовою особою, гриф затвердження складається із слова "ЗАТВЕРДЖУЮ", найменування посади, підпису, ініціалів (ініціалу імені) і прізвища особи, яка затвердила документ, дати затвердження.

У разі коли документ затверджується постановою, рішенням, наказом, розпорядженням, гриф затвердження складається із слова "ЗАТВЕРДЖЕНО", назви виду документа, яким затверджується створений документ, у називному відмінку із зазначенням його дати і номера.

Гриф затвердження розміщується у правому верхньому кутку першого аркуша документа.

Отже, судовою колегією встановлено, що Акт про визначення розміру збитків містить гриф затвердження «ЗАТВЕРДЖУЮ», та підпис в.о. голови РДА, що відповідало приписам чинного на той час законодавства.

Також, у подальшому вказаний акт був затверджений розпорядженням Роздільнянської районної державної адміністрації, що також не суперечить законодавству.

Тому, доводи апелянта в цій частині не підтверджуються належними та допустимими доказами, в діях позивача не вбачається порушень закону.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про підтвердження належними доказами розміру збитків у встановленому порядку, чого не спростовано відповідачем по справі.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані та доведені.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення господарського суду, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції – відсутні.

Керуючись статтями 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2018 року у справі № 916/2390/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.06.2018 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя С.І. Колоколов