Постанова № 74450964, 23.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Справа№ 910/3569/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.

За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/3569/18 (суддя: Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича

Державної організації (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 справу № 910/3569/18 позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 року у справі № 910/3569/18 та направити справу для продовження розгляду у Господарському суду м. Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 23.05.2018 без повідомлення представників сторін.

23.05.2018 від позивача надійшов оригінал позовної заяви з додатками, яку ним було подано до суду першої інстанції.

Незважаючи на повідомлення учасників процесу, що розгляд справи відбудеться без їх повідомлення, на дату розгляду апеляційної скарги представники позивача відповідача-1 з'явились, у зв'язку з чим було прийнято рішення їх заслухати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її повернення, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Так, частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як вбачається зі змісту прохальний частини позовної заяви №010-0/214 від 19.03.2018, позивач просив суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича, Державну організацію (установу, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»:

- включити кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на загальну суму 39 449 427,43 євро, 24 496,46 доларів США та 357 199,25 гривень до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК», як такі, що підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставного майна згідно з Іпотечним договором №151110Z24 від 27.01.2010 (зі змінами та доповненнями) та Іпотечним договором №151110Z25 від 27.01.2010 (зі змінами та доповненнями);

- окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», як такі, що забезпечені заставою майна Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК» згідно з Іпотечним договором №151110Z24 від 27.01.2010 (зі змінами та доповненнями) та Іпотечним договором №151110Z25 від 27.01.2010 (зі змінами та доповненнями).

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що загальна сума вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» виникла із заборгованості у розмірі 183 518,34 євро та 24 496,46 доларів США за Кредитним договором № 151109К19 від 03.06.2009 (Контракт), що був укладений з позивачем та ВАТ «Завод напівпровідників» та виконання якого забезпечено Гарантією ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» № 0417/-1-Г від 17.04.2013, та із заборгованості за Кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 у розмірі 39 265 909,09 євро та 284 119,25 грн., що був укладений між позивачем та ПрАТ «Укрпідшипник» та виконання якого забезпечено Іпотечними договорами № 151110Z24 від 27.01.2010 та № 151110Z25 від 27.01.2010, укладеними між позивачем та ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК».

Отже, із наведеного вбачається, що заявлена позивачем вимога про включення кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» складається із суми заборгованості, яка виникла за різними договорами, виконання яких було забезпечено ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» як Гарантією № 0417/-1-Г від 17.04.2013 по одному договору та і Іпотечними договорами № 151110Z24 від 27.01.2010 та № 151110Z25 від 27.01.2010 по іншому.

Однак, позивач у своїй прохальній частині позовної заяви просить включити кредиторські вимоги на суму загальної заборгованості (183 518,34 євро та 24 496,46 доларів США + 39 265 909,09 євро та 284 119,25 грн.), що на думку позивача підлягають задоволенню позачергово за рахунок заставного майна лише за Іпотечними договорами, які були укладені на забезпечення виконання зобов'язань виключно за одним Кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при поданні позову було порушено правила ст. 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку між сторонами по справі було укладено декілька договорів на забезпечення виконання зобов'язання, які є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, що має наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо заборгованості, яка виникла з різних підстав, що підтверджується окремими не пов'язаними між собою доказами.

Слід також зазначити, що сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки передбачені ст. 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог.

У своїй скарзі апелянт зазначає, що оскільки відповідачем було відхилено кредиторські вимоги лише з підстав пропуску строку на заявлення кредиторських вимоги то й до предмету доказування входить лише наявність чи відсутність пропуску такого строку, однак колегія суддів з вказаними висновками не погоджується з огляду на наступне.

Предметом позову є не лише визнання факту своєчасного подання позивачем кредиторських вимог, а зобов'язання включення до реєстру вимог кредиторів конкретних сум заборгованості, а отже, при розгляді такого спору мають бути розглянуті умови кожного кредитного договору, стан розрахунків: за основною заборгованістю, відсотками за користування коштами, комісією за управління кредитною лінією, пенею, 3 % річних та інфляційні втрати по кожному договору.

Частина 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість роз'єднання позовних вимог, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки заявлені вимоги випливають з різних договорів, тобто, не пов'язані між собою підставами виникнення та не пов'язані поданими доказами, тому не можуть вважатися однорідними, а відтак норми статті 173 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, про наявність підстав для повернення поданого позовну заявнику для роз'єднання позовних вимог.

При цьому, згідно з ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/3569/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/3569/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3569/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги з дотриманням положень ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 05.06.2018.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова