Постанова № 74450782, 04.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 справа № 908/346/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київна рішення господарського суду Запорізької областівід23.04.2018р. (повний текст підписано 27.04.2018р.)у справі№908/346/18 (суддя Ярешко О.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київдо Комунального підприємства “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, с.Лукашеве Запорізької областіпростягнення 20921,62грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, с.Лукашеве Запорізької області про стягнення 20921,62грн., які складаються з пені в сумі 14037,57грн., 3% річних у сумі 836,36грн. та інфляційних у сумі 6047,69грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №1399/15-БО-13 від 30.12.2014р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2018р. (повний текст підписано 27.04.2018р.) у справі №908/346/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено, враховуючи повну оплату заборгованості відповідачем до 30.11.2016р. та приписи ч.3 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” №1730-VIII від 03.11.2016р. (далі – Закон України).

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно з доводами скаржника, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ч.2 ст.11, ч.1, 2 ст.236 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). За твердженнями позивача, застосування судами положень Закону до спірних правовідносин на момент прийняття рішення є неправомірним, оскільки, виходячи з аналізу положень Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - Реєстр). Оскільки підприємство відповідача не було включено до відповідного Реєстру, застосування даного Закону до правовідносин між позивачем та відповідачем є неправомірним. На переконання апелянта, сплата заборгованості до вступу в дію названого Закону не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих неустойки, інфляційних, процентів річних.

У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 ГПК України за протоколом автоматизованого розподілу від 15.05.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_5, ОСОБА_2

Ухвалою від 18.05.2018р. вказана колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №908/346/18 та зобов’язала відповідача до 29.05.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

Вимог зазначеної ухвали відповідачем не виконано, відзиву на апеляційну скаргу не надано.

На підставі розпорядження керівника апарату, за протоколом повторного автоматизованого розподілу від 29.05.2018р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді зі складу колегії ОСОБА_5, для вирішення питання про призначення справи до розгляду сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. після проведення підготовчих дій судова колегія призначила розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи відсутність відповідного клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тоді як судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

Згідно із вимогами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено господарським судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 30.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – продавець) та Комунальним підприємством “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі – покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1399/15-БО-13 (далі – договір), за умовами п.1.1, 1.2 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі – газ) на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі – споживачам покупця).

Порядок та умови проведення розрахунку узгоджені сторонами в розділі 6 договору. Так, згідно з п.6.1 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.3 договору (в редакції додаткової угоди №6 від 02.11.2015р.) оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов’язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов’язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Згідно з п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за період січень 2015р. – лютий 2015р., листопад 2015р. – грудень 2015р. підтверджують факт передання Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та приймання Комунальним підприємством “Лукашівське” Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області природного газу на загальну суму 287136,78грн.

Несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов’язань за договором №1399/15-БО-13 від 30.12.2014р. стало підставою звернення продавця з розглядуваним позовом до суду.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача до сплати нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов’язань 3% річних та інфляційних, а також пені, стягнення якої передбачено п.7.2 договору №1399/15-БО-13 від 30.12.2014р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, як вірно зазначено господарським судом Запорізької області, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 цього Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 названого Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017р. №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.

Разом з тим, частиною 3 статті 7 названого Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як встановлено господарським судом Запорізької області та не оспорюється сторонами, заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем, погашена останнім в повному обсязі до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Відповідно до ст.269 ГПК України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Своєю чергою, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до ст.ст.1-3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" учасниками процедури врегулюванні заборгованості (що включає у себе у тому числі ненарахування неустойки, інфляційних, відсотків річних і списання цих нарахувань) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Оскільки відповідачем не були надані належні докази включення до реєстру, списання заборгованості, на переконання апелянта, є неправомірним.

Проте, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 15.05.2018р. у справі №908/3126/16, від 22.05.2018р. у справі №905/3266/16, від 22.03.2018р. у справі №914/123/17.

З огляду на те, що станом на 30.11.2016р. заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок - 31.03.2016р., тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних за зобов'язаннями січня 2015р. – лютого 2015р., листопада 2015р. – грудня 2015р.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2018р. (повний текст підписано 27.04.2018р.) у справі №908/346/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2018р. (повний текст підписано 27.04.2018р.) у справі №908/346/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 04.06.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1 – позивачу; 1– відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСЗО