Ухвала суду № 74450756, 05.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5729/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Гайданці Г.В.,

з участю прокурора – Брунцвик В.І.,

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

потерпілого – ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді клопотання захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 та клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017070030003440 від 10.12.2017 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017070030003440 від 10.12.2017 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року постановлено призначити вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Цією ж ухвалою продовжено обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, строки тримання під вартою кожному до двох місяців, а саме, до 27.07.2018 року, а обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та продовжено строк дії обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_5, визначено строк дії ухвали у виді домашнього арешту до 27.07.2018 року, включно.

Через канцелярію суду від захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 надійшли письмові клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, від захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, від захисника ОСОБА_10 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 та від захисника ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4

На підставі ч. 2 ст. 201 КПК України копії вищезазначених клопотань та матеріалів, якими вони обґрунтовуються, надані прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотань.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 захисник ОСОБА_8 посилається на те, що при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою судом було враховано, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення вини останнього у вчиненні вищевказаного злочину; незаконно впливати на потерпілого, як основного джерела показів в даному кримінальному провадженні, з метою уникнення від покарання шляхом залякування особи потерпілого, або свідків та очевидців даної події, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, або вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовжити дане кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється. Судом також зазначалося, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов’язаного із погрозою застосуванням насильства до потерпілого, є особою молодою за віком, не має хронічних захворювань, які б перешкоджали його триманню під вартою, має зареєстроване місце проживання не одружений, утриманців не має, не працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Захисник зауважує, що на даний час обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою майже шість місяців. Органом досудового розслідування проведені всі слідчі дії та зібрані докази, які сторона обвинувачення вважала за доцільне та можливе. Захисник вказує, що у судовому засіданні потерпілий заявив, що жодних претензій до обвинувачених не має. Як вбачається з характеристики Мукачівського МВ ГУНП в Закарпатській області обвинувачений характеризується позитивно, і, крім цього, він проживає з дідом, який є інвалідом і потребує допомоги онука. Захисник вважає, що у зв’язку з викладеним на даний час відпала частина ризиків, а саме, перешкоди стороні обвинувачення у зібранні доказів та впливу на потерпілого. Зауважує, що одна лише тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, не є достатньою для продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відтак, сама тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1, без сукупності інших доведених обставин не може бути єдиним критерієм для висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м’який, який є достатній для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, захисник стверджує, що існує можливість запобігти ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, не пов’язаного з ізоляцією від суспільства. На підставі викладеного захисник просить змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.12.2017 року на більш м’який, не пов’язаний з ізоляцією від суспільства.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 захисник ОСОБА_10 зазначає, що 12.12.2017 року ухвалою слідчого судді Проніну С.Р. було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а 05.02.2018 року, 04.04.2018 року та 29.05.2018 року продовжено строк тримання під вартою до 27.07.2018 року. Вказує, що підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КК України. З урахуванням ст. 178 КПК України судом враховано , що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин та ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу не відпали, а ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосувати до обвинуваченого більш м’який запобіжний захід. Захисник зауважує, що в судовому засіданні не надано оцінку тому, що щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 189 КК України, 05.02.2018 року – змінено раніше повідомлену підозру за ч. 3 ст. 146 КК Україні та 04.05.2018 року оголошено остаточну підозру за ч. 1 ст. 263-1 - ч. 3 ст. 146 КК України. Крім того, захисник вказує, що потерпілий ОСОБА_11, який приймав участь в підготовчому судовому засіданні показав суду, що не має жодних моральних та матеріальних претензій відносно обвинувачених, хоча при обранні запобіжного заходу заяву потерпілого ОСОБА_11 суд оцінив критично. Звертає увагу, що ОСОБА_1 є молодий за віком (ІНФОРМАЦІЯ_6), раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце реєстрації та проживання, працює неофіційно, отримує регулярний місячний дохід в розмірі 10000 грн., характеризується позитивно. Також зауважує, що в судовому засіданні під час розгляду клопотання щодо продовження строків тримання під вартою обвинуваченому прокурором не було надано жодного доказу, які б підтверджували його припущення щодо неправомірної поведінки обвинуваченого, до якого може бути застосовано більш м’який запобіжний захід , не враховано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 знаходиться під вартою шість місяців, досудове розслідування закінчено, потерпілий, свідки допитані, речі та документи, які слугували знаряддям вчинення злочину, знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів або ж на них накладено арешт ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Отже, вважає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, повністю відпали, вони базуються виключно на припущеннях. Обвинувачений ОСОБА_1 не має на меті уникати кримінальної відповідальності та бажає дати правдиві покази щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень. З урахуванням вищезазначеного захисник просить змінити ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 захисник ОСОБА_9 вказує, що на даний час відпали будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_2 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, більше того місцем його проживання є м. Мукачево, вул. Росвигівська, 26/48; ОСОБА_2 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи, були вилучені та передані слідчому; ОСОБА_2 не має потреби незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблений висновок експерта, при цьому, потерпілий у підготовчому судовому засіданні не заперечував про зміну запобіжного заходу та не тримає зла на обвинуваченого; ОСОБА_2 немає необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; ОСОБА_2 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Захисник вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні відсутні, та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків. На підставі вищевикладеного захисник просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби та встановити для обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов’язки: прибувати за кожною вимогою до суду; прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками по справі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 захисник ОСОБА_6 посилається на те, що 12.12.2017 року ухвалою слідчого судці Логойді А.І. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а 05.02.2018 року, 04.04.2018 року та 29.05.2018 року продовжено строк тримання під вартою до 27.07.2018 року. Зазначає, що підставою для обрання вищезазначеного запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КК України, та з урахуванням ст.178 КПК України судом враховано, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин та ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не відпали, а ризики, які передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосувати до обвинуваченого більш м’який запобіжний захід. Захисник зауважує, що в судовому засіданні не надано оцінку тому, що щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 189 КК України, 05.02.2018 року змінено раніше повідомлену підозру за ч. 3 ст. 146 КК Україні та 04.05.2018 року оголошено остаточну підозру за ч. 1 ст. 263 - ч. 3 ст. 146 КК України. Крім того, потерпілий ОСОБА_11, який приймав участь в підготовчому судовому засіданні, показав суду, що не має жодних моральних та матеріальних претензій відносно обвинувачених, хоча при обранні запобіжного заходу заяву потерпілого ОСОБА_11 суд оцінив критично та не прийняв її до уваги. Також захисник вказує, що ОСОБА_2 молодий за віком (ІНФОРМАЦІЯ_7), раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце реєстрації та проживання, навчається на другому курсі магістратури Ужгородського національного університету, характеризується позитивно. Зазначає, що в судовому засіданні під час розгляду клопотання щодо продовження строків тримання під вартою обвинуваченому прокурором не було надано жодного доказу, які б підтверджували його припущення щодо неправомірної поведінки обвинуваченого, до якого може бути застосовано більш м’який запобіжний захід, не враховано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_2 знаходиться під вартою шість місяців, досудове розслідування закінчено, потерпілий, свідки допитані, речі та документи, які слугували знаряддям вчинення злочину, знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів або ж накладено арешт увалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. За твердженням захисника, ризики, на які посилається сторона обвинувачення, повністю відпали, вони базуються виключно на припущеннях, обвинувачений ОСОБА_2 не має на меті уникати кримінальної відповідальності та бажає дати правдиві покази щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень. На підставі наведеного захисник просить змінити ОСОБА_2 запобіжний захід тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 захисник ОСОБА_10 зазначає, що 13.12.2017 року ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а 05.02.2018 року, 04.04.2018 року та 29.05.2018 року продовжено строк тримання під вартою до 27.07.2018 року. Вказує, що підставою для обрання вищезазначеного запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ст. 177 КК України, та з урахуванням ст. 178 КПК України судом враховано, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин та ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не відпали, а ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосувати до обвинуваченого більш м’який запобіжний захід. Захисник зауважує, що в судовому засіданні не надано оцінку тому, що щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 189 КК України, 05.02.2018 року змінено раніше повідомлену підозру за ч. 3 ст. 146 КК Україні та 04.05.2018 року оголошено остаточну підозру за ч. 1 ст. 263 - ч. 3 ст. 146 КК України. Крім того, потерпілий ОСОБА_11, який приймав участь в підготовчому судовому засіданні показав суду, що не має жодних моральних та матеріальних претензій відносно обвинувачених, хоча при обранні запобіжного заходу заяву потерпілого ОСОБА_11 суд оцінив критично. Також захисник зазначає, що ОСОБА_3 є молодим за віком (ІНФОРМАЦІЯ_8), раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце реєстрації та проживання, працює неофіційно, отримує регулярний місячний дохід в розмірі 10000 грн., характеризується позитивно. В судовому засіданні під час розгляду клопотання щодо продовження строків тримання під вартою обвинуваченому прокурором не було надано жодного доказу, які б підтверджували його припущення щодо неправомірної поведінки обвинуваченого, до якого може бути застосовано більш м’який запобіжний захід, не враховано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_3 знаходиться під вартою шість місяців, досудове розслідування закінчено, потерпілий, свідки допитані, речі та документи, які слугували знаряддям вчинення злочину, знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів або ж на них накладено арешт ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Відтак, захисник стверджує, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, повністю відпали, вони базуються виключно на припущеннях, обвинувачений ОСОБА_3 не має на меті уникати кримінальної відповідальності та бажає дати правдиві покази щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень. На підставі викладеного захисник просить змінити ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 захисник ОСОБА_6 посилається на те, що 12.12.2017 року ухвалою слідчого судді було обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а 05.02.2018 року, 04.04.2018 року та 29.05.2018 року продовжено строк тримання під вартою до 27.07.2018 року. Зазначає, що підставою для обрання вищезазначеного запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КК України, та з урахуванням ст. 178 КПК України судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин та ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не відпали, а ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосувати до обвинуваченого більш м’який запобіжний захід. Захисник зауважує, що в судовому засіданні не надано оцінку тому, що щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 189 КК України, 05.02.2018 року змінено раніше повідомлену підозру за ч. 3 ст.146 КК Україні та 04.05.2018 року оголошено остаточну підозру за ч. 3 ст. 146 КК України. Крім того, вказує, що потерпілий ОСОБА_11, який приймав участь в підготовчому судовому засіданні, показав суду, що не має жодних моральних та матеріальних претензій відносно обвинувачених, хоча при обранні запобіжного заходу заяву потерпілого ОСОБА_11 суд оцінив критично та не прийняв її до уваги. Звертає увагу, що ОСОБА_4 є молодим за віком (ІНФОРМАЦІЯ_9), раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце реєстрації та проживання, має вищу юридичну освіту, характеризується позитивно, має безліч грамот і нагород. В судовому засіданні під час розгляду клопотання щодо продовження строків тримання під вартою обвинуваченому прокурором не було надано жодного доказу, які б підтверджували його припущення щодо неправомірної поведінки обвинуваченого, до якого може бути застосовано більш м’який запобіжний захід, не враховано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під вартою шість місяців, досудове розслідування закінчено, потерпілий, свідки допитані, речі та документи, які слугували знаряддям вчинення злочину, знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів або ж на них накладено арешт увалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Відтак, стверджує, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, повністю відпали, вони базуються виключно на припущеннях, обвинувачений ОСОБА_4 не має на меті уникати кримінальної відповідальності та бажає дати правдиві покази щодо обставин вчинення ним кримінальних правопорушень. З огляду на викладене захисник просить змінити ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їх захисники у судовому засіданні підтримали вказані клопотання про зміну запобіжних заходів та просили внесенні клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо клопотань про зміну запобіжних заходів обвинуваченим та просив відмовити у їх задоволенні.

Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні наголосив, що жодних претензій до кожного з обвинувачених не має, зазначивши, що проти задоволення клопотань про зміну обвинуваченим запобіжних заходів не заперечує.

Розглянувши дані клопотання про зміну запобіжних заходів та матеріали, якими вони обґрунтовуються, заслухавши пояснення учасників судового провадження та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до положень ч. ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 слідчим суддею ухвалами від 13.12.2017 року були обрані запобіжні заходи у виді тримання під вартою, строки яких у подальшому продовжено ухвалами слідчого судді від 05.02.2018 року та 06.02.2018 року відповідно, а також від 04.04.2018 року. Відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слідчим суддею ухвалами від 12.12.2017 року були обрані запобіжні заходи у виді тримання під вартою, строки яких продовжено ухвалами слідчого судді від 05.02.2018 року та від 04.04.2018 року.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжено строки тримання під вартою кожному до двох місяців, а саме, до 27.07.2018 року.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки кожного з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв’язків з державою, у якій його переслідують.

З огляду на викладене, суд враховує дані про особу кожного з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їх соціальний статус, наявність у останніх міцних соціальних та сімейних зв’язків, а також їх майновий стан.

Разом з тим, ст. 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Суд зауважує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Плешо проти Угорщини» від 02.10.2012 року), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення.

З наведеного випливає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведєв та інші проти Франції» від 29.03.2010 року зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. У той же час, Європейський суд з прав людини зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи. Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» від 08.04.2004 року наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов’язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків непроцесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов та інші проти Росії» від 23.10.2012 року до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

Згідно з п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов’язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильне скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.

Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з під варти.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК України ґрунтуються на існуючій практиці Європейського суду з прав людини та мають враховуватися судами з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних Європейським судом з прав людини у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні: а) ризик того, що підсудний не з’явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (справи «Смирнова проти Росії» «Пірузян проти Вірменії», «Тирон проти Румунії»).

Ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що такий ризик маловірогідний і необхідність в утриманні особи під вартою відсутня (рішення Європейського суду з прав людини «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини «Бекчиєв проти Молдови»). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (рішення Європейського суду з прав людини «Сулаоя проти Естонії»). При цьому, ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного особою під вартою (п. 64 рішення Європейського суду з прав людини «Ноймайстер проти Австрії»).

У той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув’язнення особи (рішення Європейського суду з прав людини «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При вирішенні клопотань про зміну обраних відносно обвинувачених запобіжних заходів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд згідно зі змістом вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються особи та особисті обставини життя осіб, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя останніх чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року, відповідно до якого зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

У даному судовому засіданні під час судового провадження щодо обвинувачених стороною обвинувачення не було надано достатнього обґрунтування ризиків незаконного впливу на інших учасників провадження або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з посиланням на конкретні докази реального існування таких ризиків.

При цьому, з урахуванням осіб кожного з обвинувачених, їх соціального статусу, особистих зв’язків останніх, суд дійшов до переконання про існування достатньої ймовірності ризику намагань з боку останніх ухилитися від суду, який цілком може бути усунутий, шляхом застосування до останніх менш суворого, у порівнянні з триманням під вартою, запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 суд враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, дані про його особу, який є молодим за віком, наявність у нього постійного місця проживання, а саме, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 (рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради найменування вул. Генерала Петрова перейменовано на вул. ОСОБА_12), 32/7, Закарпатської області, за якою проживає разом з матір’ю та сестрою, має досить міцні соціальні зв’язки, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 суд враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, дані про його особу, який є молодим за віком, наявність у нього постійного місця проживання, а саме, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, за якою проживає з рідними, навчається в Ужгородському національному університеті, має досить міцні соціальні зв’язки, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує тяжкість покарання за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 146 КК України, дані про його особу, який є молодим за віком, наявність у нього постійного місця проживання, а саме, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, має досить міцні соціальні зв’язки, за місцем реєстрації характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 суд враховує тяжкість покарання за ч. 3 ст. 146 КК України, дані про його особу, який є молодим за віком, наявність у нього постійного місця проживання, а саме, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, за місце проживання характеризується позитивно, займається силовим видами спорту, за які отримував відповідні нагороди та грамоти, не одружений, утриманців не має, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, відповідно до якої при розгляді клопотання про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, а також на те, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже більше шести місяців перебувають під вартою, з огляду на особу кожного з обвинувачених, які раніше не судимі, мають постійне місце проживання, міцність їх соціальних зв’язків, беручи до уваги ті обставини, що досудове розслідування завершене та зібрані усі докази, обвинувачені під час судового розгляду повідомили про те, що частково визнають вину у інкримінованих їм злочинах, потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні ствердив, що претензій до кожного з обвинувачених немає, суд вважає, що стороною захисту обґрунтовані підстави для зміни запобіжного заходу, оскільки суттєво зменшилися ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що існували раніше.

При цьому, суд бере до уваги, що сама тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються, з урахуванням вищенаведеного, не є достатньою підставою для тримання останніх під вартою надалі. Прокурором в суді не доведено, що більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам неналежної процесуальної поведінки кожного з обвинувачених.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотань сторони захисту про зміну обраних запобіжних заходів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід, а саме, на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово та з покладенням на них обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які, на переконання суду, у повному обсязі забезпечать виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов’язків.

Суд вважає за необхідне покласти на кожного з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступні обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_11 та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Відтак, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193-196, 201, 202, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: м. Мукачево, вул. Митрополита Володимира (ОСОБА_26), 32/7, Закарпатської області.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов’язки:

прибувати до суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_11 та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Визначити строк дії даної ухвали до 03 серпня 2018 року, включно.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_1 з цією ухвалою під розпис.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: м. Мукачево, вул. Росвигівська, 26/48, Закарпатської області.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступні обов’язки:

прибувати до суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_11 та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Визначити строк дії даної ухвали до 03 серпня 2018 року, включно.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_2 з цією ухвалою під розпис.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: м. Мукачево, вул. Кропивницького, 7, Закарпатської області.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, наступні обов’язки:

прибувати до суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_11 та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Визначити строк дії даної ухвали до 03 серпня 2018 року, включно.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_3 з цією ухвалою під розпис.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, до Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: м. Ужгород, вул. Єрмака, 49, Закарпатської області.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, наступні обов’язки:

прибувати до суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_11 та свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Визначити строк дії даної ухвали до 03 серпня 2018 року, включно.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_4 з цією ухвалою під розпис.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, до Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік обвинувачених, щодо яких застосовані запобіжні заходи у виді домашнього арешту, і повідомити про це суду.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_27

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча О.М. Світлик