Рішення № 74449822, 05.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 червня 2018 р. № 820/3537/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (61038, АДРЕСА_1) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01061, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б.10) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію за час відрядження,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд :

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 по 30.04.2017 та 19 днів травня 2017 року;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами під час відрядження з 28.08.2017 по 27.12.2017 року в сумі 37 820 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Департаментом захисту економіки Національної поліції України неправомірно не здійснено виплату грошового забезпечення за період з 13.04.2017 по 30.04.2017 та 19 днів травня 2017 року та не відшкодовано витрати під час відрядження з 28.08.2017 по 27.12.2017 р. у зв’язку з чим, вказані суми мають бути стягнуті рішенням суду.

Позивач у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно наданого до справи відзиву просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1. Справу просив розглядати за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що з 14.09.2000 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом № 187 о/с від 13.11.2015 відповідно до п.9 та п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015, у т.ч. ОСОБА_1 (М-141154), який мав спеціальне звання "майор міліції", призначено заступником начальника відділу управління захисту економіки в Харківській області з присвоєнням спеціального звання "майор поліції" (підстава - заява ОСОБА_1 від 07.11.2015).

Наказом Національної поліції України від 12 лютого 2016 року № 102, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.15 № 1465, призначено проведення атестації поліцейських апарату Національної поліції України.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу № 264 о/с від 28.10.2016 позивача звільнено згідно з Законом України від 02.07.2015 №580-УІІІ "Про Національну поліцію" за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) з посади заступника начальника відділу управління захисту економіки в Харківській області на підставі висновку центральної атестаційної комісії № 2 від 12.10.2016.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звертався до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.04.2017 р., (справа №820/6152/16) адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 2, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Скасовано рішення Центральної атестаційної комісії № 2 від 12.10.2016 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України по особовому складу № 264о/с від 28 жовтня 2016 року за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", в частині звільнення ОСОБА_1, заступника начальника відділу управління захисту економіки в Харківській області з 31.10.2016.

Поновлено майора поліції ОСОБА_1 (М-141154) на посаді заступника начальника відділу управління захисту економіки в Харківській області з 31.10.2016 року.

Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції Українина користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31.10.2016 по 12.04.2017 (115 робочих днів) у сумі 27396 (двадцять сім тисяч триста дев'яносто шість) грн 45 коп.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 31.10.2016 по 12.04.2017 в межах суми стягнення за один місяць (21 робочий день) в сумі 5002 (п'ять тисяч дві) грн 83 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

В апеляційному порядку судове рішення сторонами не оскаржувалось.

На виконання рішення суду позивача поновлено на посаді наказом від 17.05.2017 р. №163 о/с, та останній до виконання посадових обов’язків приступив 20.05.2017 р.

Однак, позивачу не здійснено виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 по 30.04.2017 та 19 днів травня 2017 року.

До того ж, позивач вказує, що відповідачем не сплачено витрати під час відрядження позивача за період з 28.08.2017 по 27.12.2017 р.

Судом встановлено, що позивач звертався до Департаменту захисту економіки Національної поліції України з документами на підтвердження витрат у відрядженні, однак листами від 25.01.2018 р. та 30.01.2018 р. відповідачем повернуто вказані документи без виконання (а.с.57-58).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 по 30.04.2017 та 19 днів травня 2017 року, суд зазначає наступне.

На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 р. у справі №820/6152/16 заступником голови - начальником Департаменту генералом поліції третього рангу 17.05.2017 р. прийнято наказ №163 о/с “По особовому складу”, яким скасовано пункт наказу Департаменту від 28.10.2016 р. № 264 о/с щодо звільнення майора поліції ОСОБА_1 та поновлено його на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу управління захисту економіки в Харківській області з 01 листопада 2016 року.

Як вказує позивач у позові та відповідач у відзиві позивач був ознайомлений з наказом від 17.05.2017 р. - 20.05.2017 р. та цього ж дня приступив до виконання своїх обов’язків.

Таким чином, позивач після його звільнення та поновлення на посаді почав отримувати грошове забезпечення саме з дня, коли приступив до виконання своїх обов’язків - 20.05.2017 р.

Частиною 1 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з ч. 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Приписами п. 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 11 Порядку №260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується, зокрема, при обрахуванні вимушеного прогулу (пп."з" п.1 розділу 1 Порядку).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Як встановлено судом загальна сума грошового забезпечення за 2 місяці перед звільненням позивача склала 15660 грн., середньоденна заробітна плата складає 238,23 грн.

Судом встановлено, що період вимушеного прогулу починається з 13.04.2017 р. та закінчується днем, який передує дню, коли позивача було ознайомлено з наказом та він приступив до виконання своїх обов’язків – 20.05.2017 р. що у сукупності складає 36 днів.

Виходячи з середньоденного грошового забезпечення позивача, яке зазначено у довідці помноженого на кількість днів вимушеного прогулу, суд зазначає, що належна сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 8576,28 грн.

Згідно з ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що частина позовних вимог про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 по 30.04.2017 та 19 днів травня 2017 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно частини позовних вимог про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами під час відрядження з 28.08.2017 по 27.12.2017 року в сумі 37820 грн., судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до вимог статті 75 Закону України “Про Національну поліцію” та розділу IX Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 р. №1625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 січня 2016 року за №76/28206, з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок, а також перевірки ділових якостей поліцейських заступником голови - начальником Департаменту генералом поліції третього рангу 22.08.2017 р. прийнято наказ “Про організацію стажування працівників ДЗЕ” №882.

Пунктом 1 вказаного наказу наказано відрядити для проходження стажування з 28 серпня до 27 грудня 2017 року до управління захисту економіки в Луганській області майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у управління захисту економіки в Харківській області.

Таким чином, зазначеним наказом позивача відряджено для проходження стажування.

З зазначеним наказом позивача ознайомлено особисто 23.08.2017 р., про що свідчить підпис позивача.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами проходження позивачем стажування, останнім 22.12.2017 р. складено звіт про виконання програми стажування на посаді оперуповноваженого міжрайонного відділу управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України майора поліції ОСОБА_1

Крім того, керівником стажування 22.12.2017 р. складено відгук-характеристику про проходження стажування ОСОБА_1 у період з 27.08.2017 р. по 27.12.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про Національну поліцію» післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з: 1) спеціалізації; 2) перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2015 р. № 1625 затверджено Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України16 січня 2016 за № 76/28206.

Відповідно до п. 1, 4 розділу ІІІ Положення, стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Тривалість навчання в системі післядипломної освіти визначається відповідно до навчальних планів та програм і встановлюється навчальним закладом, органом поліції, підприємством, установою, організацією, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься навчання, відповідно до законодавства за погодженням із замовником.

Відповідно до пункту 10 розділу IX Положення, особи, які проходять стажування, зобов'язані, у тому числі, після закінчення строку стажування підготувати звіт та подати його на затвердження керівникові, на якого покладено організацію стажування.

Як вказувалось вище, позивачем було складено звіт та останній був затверджений керівником, на якого покладено організацію стажування.

Згідно п. 7 розділу 1 Положення, фінансування післядипломної освіти працівників поліції здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2, 3 розділу І Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 р. №672, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 р. №1042/30910, службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Основними завданнями службових відряджень є, зокрема, участь у проведенні нарад, конференцій, семінарів та інших заходів; навчання працівників органів (підрозділів) поліції.

Пунктом 2 розділу II Інструкції встановлено, зокрема, що строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, але з дозволу керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов'язки строк відрядження може бути продовжено, при цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.

Приписами п. 2 розділу ІІ Інструкції встановлено, що строк відрядження поліцейських, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, не повинен перевищувати строку такого навчання.

Відповідно до п. 1, 3, 4, 8 розділу ІІІ Інструкції поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи «Відрядження» (далі - картка АІС «Відрядження») (додаток 1), які оформлюються відрядженою особою.

Орган (підрозділ) поліції самостійно забезпечує виготовлення бланків посвідчень про відрядження.

На бланку посвідчення про відрядження проставляється відповідні серія та номер. Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.

Посвідчення про відрядження підписується керівником органу поліції або його першим заступником, заступниками відповідно до їх компетенції та скріплюються гербовою печаткою.

Поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов’язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу.

Усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Суд вважає за необхідне вказати, що на виконання вимог Інструкції від 02.08.2017 р. №672 т.в.о. начальника УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НПУ підписано посвідчення на відрядження позивача, згідно наказу №882, на сто двадцять два дні та скріплено гербовою печаткою(а.с.15).

Згідно п. 9 Інструкції від 02.08.2017 р. №672 витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови КМУ № 98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року №362) (із змінами).

Постановою КМУ №98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: 1) витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.

На підтвердження витрат за період з 28.08.2017 р. по 27.12.2017 р. в сумі 37820 грн. позивачем надано до матеріалів справи копії талону посвідчення про відрядження №218, посвідчення про відрядження від 23.08.2017 р., картки АІС «Відрядження», звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП-0000064, №НП-0000065, №НП-0000059, №НП-0000073, №НП-0000076, платіжного доручення №62, №64, №67, №70, №71, , виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва платника єдиного податку, довідки про взяття на облік платника податків, витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, рахунка-фактури від 28.08.2017 р., від 01.09.2017 р., від 01.10.2017 р., від 01.11.2017 р., від 01.12.2017 р., квитанцій до прибуткового касового ордеру(а.с.15-56).

Як вбачається з звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, позивачем витрачено кошти в сумі 37820,0 грн., з яких добові – 7320,0 грн., проживання за серпень 2017 р. в кількості 4 доби – 1000,0 грн., проживання за вересень 2017 р. в кількості 30 діб – 7500,0 грн., проживання за жовтень 2017 р. в кількості 31 доба – 7750,0 грн., проживання за листопад 2017 р. в кількості 30 діб – 7500,0 грн., проживання за грудень 2017 р. в кількості 27 діб – 6750,0 грн.

З огляду на вказані вище положення, та з урахуванням того, що фінансування післядипломної освіти працівників поліції здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, суд прийшов до висновку, що сума витрат у розмірі 37820,0 грн. відповідачем має бути відшкодована, оскільки стажування є формою виконання завдань та позивач виконував наказ начальника Департаменту від 22.08.2017 р. №882 «Про організацію стажування працівників ДЗЕ».

Отже частина вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрат в сумі 37820,0 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (61038, АДРЕСА_2) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01061, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б.10) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію за час відрядження –задовольнити.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 по 30.04.2017 та 19 днів травня 2017 року у сумі 8576,28 грн.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами під час відрядження з 28.08.2017 по 27.12.2017 року в сумі 37 820 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4049.91 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 червня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.