Рішення № 74449710, 31.05.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.2018

Справа № 920/299/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Зері Ю.О.,

представника позивача – не викликався та не з’явився

представника відповідача – не викликався та не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/299/18

за позовом Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод», м. Суми

до Колективного підприємства торгівлі «Корал-1», м. Шостка Сумської області

про стягнення 322274,33 грн.

встановив:

До господарського суду звернулось Дочірнє підприємство «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» з позовом до Колективного підприємства торгівлі «Корал-1» про стягнення 322274,33 грн., з яких 250988,74 грн. основного боргу, 46965,84 грн. пені, 4909,75 грн. 3% річних, 19410 грн. інфляційних збитків, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань, а саме, в частині оплати продукції за Дистрибуторською угодою № 52 від 11.05.2017.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву, але від нього надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Представники сторін у судове засідання не викликались та не з’явились. Разом з тим, суд наголошує, що ухвалу суду відкриття провадження у справі сторони отримали належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Тому, керуючись ч. 5 ст. 252, ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

11 травня 2017 року між Дочірнім підприємством «Аромат» в особі Філії «Сумський молочний завод» (Компанія) та Колективним підприємством торгівлі «Корал-1» (Дистрибутор) було укладено Дистрибуторську угоду №52 (Угода).

У відповідності до п. 2.2 Угоди, Компанія передав, а Дистрибутор взяв невиключне право поширювати і продавати продукцію на території протягом строку, зазначеного в статті 21 цієї Угоди.

Згідно з п. 3.1 Угоди, Дистрибутор зобов'язався здійснювати покупку продукції для її розповсюдження та продажу па території виключно у Компанії, або юридичних осіб, визначених нею і закріплених у відповідних договорах поставки.

Відповідно до п. 6 Додатку № 1 до Угоди, підтвердженням факту отримання Продукції є підпис представника або працівника дистрибутора на товарно-транспортній та видатковій накладних, завірена печаткою або штампом, де має бути вказаний код ЄДРПОУ (для фізичних осіб - підприємців - ЄДРФО).

Згідно із п. 12.1 Дистрибуторської угоди, загальна сума (ціна) Угоди визначається сумою всіх накладних, за якими Компанією передано продукцію Дистрибутору, а також сумами підписаних сторонами актів виконаних робіт (за наявності таких).

Відповідно до п. 12.14 Угоди, підставою для оплати за фактом є дана Угода і видаткова накладна, в якій зазначаються вартість продукції, вартість тари, податки та платежі, передбачені законодавством та цим Договором.

Дистрибутор оплачує продукцію протягом термінів, встановлених в п. 2.1 Додатку №8 цієї Угоди (п. 12.15 Угоди).

За умовами п. 2.1 Додатку №8 до Угоди, Дистрибуторам, з урахуванням положень Дистрибуторської угоди, встановлюються наступні строки сплати:

- цільномолочна продукція - відтермінування сплати за продукцію 7 календарних днів + термін поставки до 2-х днів, залежно від відстані;

- сир + масло - відтермінування сплати за продукцію 14 календарних днів + термін поставки до 2-х днів, залежно від відстані.

Відповідно до п. 21.1 Угоди, ця Угода набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 січня 2017 року, а в частині не виконаних за Угодою зобов’язань - до повного їх виконання.

Станом на 01.07.2017 в позивача перед відповідачем рахувалась дебіторська заборгованість у розмірі 230470,22 гри., що зокрема, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.07.2017 №1895.

У період із 01.07.2017 по 31.07.2017 позивачем передано відповідачеві продукцію на загальну суму 466567,48 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

При цьому, відповідач свої зобов'язання за Угодою щодо оплати отриманої продукції виконав лише частково, чим допустив утворення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 250988,74 грн., що зокрема, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 04.08.2017 №2020.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію 250988,74 грн. основного боргу є правомірною.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 4909,75 грн. 3% річних, 19410 грн. інфляційних збитків.

Перевіривши в межах позовних вимог розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до умов п. 19.3 Угоди, за прострочення оплати продукції (у тому числі безповоротної тари) або сплати вартості неповерненої поворотної тари Дистрибутор сплачує Компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 46965,84 грн. пені

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені у зазначеній сумі є правомірними.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідач не надав суду доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 4834,11 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236– 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 Позов задовольнити повністю.

2 Стягнути з Колективного підприємства торгівлі «Корал-1» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Кутузова, 2; ід. код 14025140) на користь Дочірнього підприємства «Аромат» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10; ід. код 30737268) в особі філії «Сумський молочний завод» (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 15) заборгованість за Дистрибуторською угодою № 52 від 11.05.2017 у сумі 322274,33 грн., в тому числі: 250988,74 грн. основного боргу, 46965,84 грн. пені, 4909,75 грн. 3% річних, 19410 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 4834,11 грн.

3 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.06.2018.

Суддя В.Л.Котельницька