Рішення № 74449585, 31.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1357/18

РІШЕННЯ

іменем України

31 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому, після усунення недоліків позовної заяви, просить:

- скасувати рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 26.03.2018 про відмову в реєстрації малолітньої дитини, ОСОБА_2, оскільки відсутня письмова згода батька на реєстрацію малолітньої дитини.

- зобов'язати Кам'янець-Подільську міську раду зареєструвати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернулася із письмовою заявою до начальника юридичного управління Кам'янець-Подільської міської ради про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - її сина ОСОБА_2. Однак отримала відмову у такій реєстрації малолітньої дитини відповідно абзацу 15 п.18 правил реєстрації місця проживання, оскільки відсутня письмова згода батька на реєстрацію малолітньої дитини.

Вважаючи, вказану відмову протиправною та такою, що порушує права позивача та її малолітньої дитини, позивач звернулася за захистом до суду.

У визначений судом термін, відповідач подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що згідно з п.18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Зазначає, що оскільки була відсутня згода батька дитини на реєстрацію, що суперечить Сімейному кодексу України, відповідач правомірно відмовив у реєстрації місця проживання малолітньої дитини.

Враховуючи вказані обставини, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно актового запису про шлюб №1213 від 15.12.2011, відділом ДРАЦС по м. Кам'янець-Подільському Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєстрований шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 21.09.2012.

Згідно рішення Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.12.2015, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

У зв'язку із необхідністю реєстрації малолітнього сина за місцем проживання, позивач звернулася із письмовою заявою до начальника юридичного управління Кам'янець-Подільської міської ради про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - її сина ОСОБА_2.

26.03.2018 відділ реєстрації місця проживання юридичного управління Кам'янець-Подільської міської ради відмовив у такій реєстрації малолітньої дитини відповідно абз.15 п.18 правил реєстрації місця проживання, оскільки відсутня письмова згода батька на реєстрацію малолітньої дитини.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач оскаржила її до суду.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.

Згідно статті 7 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина з моменту народження має право на ім'я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України "Про громадянство України", іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

У відповідності до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Для реєстрації малолітнього за місцем проживання, відповідно п.6 ст.18 постанови Кабінету міністрів України від 02.03.2016 №207 "Про затвердження правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до єдиного державного демографічного реєстру", у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Як встановив суд, позивачка є громадянкою України, з моменту народження, її син ОСОБА_2 проживає з позивачкою за адресою АДРЕСА_1, в квартирі, яка належить позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.12.2001.

Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 15.12.2011 у відділі ДРАЦС по м. Кам'янець-Подільському Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №1213, від якого мають неповнолітнього сина -ОСОБА_2.

Згідно рішення Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.12.2015 у справі №676/4733/15-ц, яке винесене заочно через неявку відповідача - ОСОБА_3, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Як встановлено вищевказаним рішенням суду, з січня 2014 року сторони не піклуються про побудову сімейних відносин, не дбають про спільне матеріальне забезпечення сім'ї, не підтримують подружніх відносин, втратили почуття поваги та любові один до одного.

Батько дитини разом з ними не проживає, на теперішній час, фактичне місце проживання батька дитини встановити не виявилося за можливе.

Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьком та матір'ю дитини, щодо визначення її місця проживання, судом не встановлено.

За викладених обставин, суд вважає, що відсутність реєстрації місця проживання малолітнього сина позивача за місцем її проживання суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію прав, гарантованих Конституцією України та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.

Слід також врахувати, що відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоди на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 3 Конвенції "Про права дитини" (схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 №44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 8 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", згідно якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки та громадської безпеки тощо.

Згідно п.5 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач по справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 за місцем проживання його матері - позивача ОСОБА_1, хоча й діяв на підставі чинного законодавства України, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11, 18 Правил №207, однак, без урахування усіх обставин справи, які є об'єктивними, та інтересів малолітньої дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України "Про охорону дитинства".

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки оскаржуване рішення відповідача у спірних відносинах прийняте без дотримання справедливого балансу між обмеженнями, встановленими підзаконними нормативними актами, якими в даному випадку є Правила №207, і необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів малолітньої дитини, тому таке рішення не може визнаватись правомірним та достатньо вказує на наявність підстав для його скасування, відтак, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Кам'янець-Подільської міської ради (майдан Відродження,1, м. Кам'янець-Подільський, 32300, код ЄДРПОУ 26571846) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задоволити.

Скасувати рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 26.03.2018 про відмову в реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_2.

Зобов'язати Кам'янець-Подільську міську раду зареєструвати малолітню дитину, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янець-Подільської міської ради

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя П.І. Салюк