Ухвала суду № 74449304, 05.06.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/2609/18

1-кп/243/459/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Сидоренко І.О.,

при секретарі – Лісняк К.В.

за участю:

прокурора – Мозгового В.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Молдови, громадянина РФ, росіянина, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, військовослужбовця ВЧ А0281, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 2, кв. 2, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 26, раніше не судимого;

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

До обвинуваченого застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою до 16.06.2018 року.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки враховуючи суворість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується (позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років); вік та стан здоров’я ОСОБА_1 (стан здоров’я задовільний, пенсійного віку не досяг); відсутність стійких соціальних зв’язків на території України (громадянин іншої держави, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає), характеризується посередньо, то існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний, знаходячись на волі, може ухилятися від слідства та суду шляхом втечі на територію Російської Федерації, вчинити вплив на свідків, враховуючи те, що вони є спів службовцями, та вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачене ст. 408 КК України, тобто самовільне залишення військової частини або нез’явлення до військової частини – дезертирство, з метою ухилитися від виконання обов’язків військової служби, виконання своїх процесуальних обов’язків та ухилитися від кримінального покарання за вчинене. ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, так як вони між собою знайомі, здійснювати психологічний вплив на свідків у кримінальному провадженні, спонукати до зміни наданих небажаних для нього свідчень, а також надання бажаних свідчень у подальшому чи давання завідомо неправдивих свідчень. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов’язання пов’язана з тим, що останній є військовослужбовцем та несе службу в районі де тривають бойові дії, не має постійного проживання на території Донецької області та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити своє місце дислокації. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту пов’язана з тим, що він зареєстрований за адресою: РФ, Молдова, м. Імені Бендери, вул. Космонавтів, 2/2, та мешкає за адресою: Харківська область, м. Мерефа, вул. Чайковського, б. 26, що ускладнює та унеможливлює перевірку працівниками правоохоронних органів виконання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Таким чином він може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 у вигляді застави пов’язана з тим, що вказаний злочин вчинено із застосуванням насильства та враховуючи те, що підозрюваний є громадянином іншої держави та не має міцних соціальних зв’язків на території України. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді особистої поруки пов’язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов’язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків і зобов’язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу, а також особиста порука не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов’язків, так як злочин відноситься до категорії особливо тяжких та суворість покарання за вчинений ним злочин, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив вирішите заявлене прокурором клопотання на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд, зобов’язаний, розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі Смирнов проти Росії, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, ризики, відповідно до яких обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, суд вважає, що міра запобіжного заходу ОСОБА_1 обрана відповідно до діючого законодавства, виходячи з тяжкості злочину та особи обвинуваченого та зміні не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою на строк 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 331, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів, тобто до 03 серпня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_3