Ухвала суду № 74449242, 01.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

01 червня 2018 року м. Київ № 826/9756/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., розглянувши заяву про зміну способу виконання постанови від 24.10.2017 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" (далі також - позивач або ТОВ "МЕДМАРКЕТ", Товариство) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач 1, ДФС України), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач 2, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, податкова інспекція про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 року в адміністративній справі №826/9756/17 1 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо призупинення та блокування дії договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити дію договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 року. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо не прийняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" з податку на додану вартість за грудень 2016 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" від 30.11.2016 року № 27, від 12.12.2016 року № 37, від 25.11.2016 року № 16, від 25.11.2016 року № 17, від 25.11.2016 року № 18, від 30.11.2016 року № 24, від 30.11.2016 року № 29. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 31531111) за грудень 2016 року з усіма додатками до неї днем її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, тобто 06.03.2017 року. Вважати податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДМАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 31531111), прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано до Державної фіскальної служби України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладни

23 травня 2018 року до суду надійшла заява представника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зміну способу виконання рішення від 24.10.2017 року.

Заява мотивована тим, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві не виконала рішення суду в частині зобов'язання останнього поновити дію договору про визнання електронних документів № 081120161 від 08.11.2016, в зв'язку із закінченням терміну дії посилених сертифікатів відкритих ключів директора станом на 28.03.2018, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві технічно не має можливості виконати судове рішення в частині поновлення дії саме цього договору про визнання електронних документів № 081120161 від 08.11.2016, оскільки були змінені ключі, що були дійсні до листопада 2016 року, а також всі ці файли технічно передані до архіву баз даних і є не активними для проведення з ними будь-яких дій.

При цьому, 20.03.2018 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято заяву від ТОВ "Медмаркет" № 19032018 від 19.03.2018 про приєднання до Договору про визнання електронних документів ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

Згідно пункту 2 Розділу 5 Договору про визнання електронних документів, що є Додатком 1 до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, з моменту укладення цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Автором та контролюючим органом з питань електронного документообігу втарчають чинність.

Таким чином, попередній договір втратив свою юридичну силу щодо проведення будь-яких дій стосовно нього.

Враховуючи вищевикладене, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві просить постановити ухвалу про зміну способу виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017.

В судове засідання 01.06.2018 представники сторін не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд заяви у письмовому провадженні.

Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов'язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов'язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме в ст. 370 КАС України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для задоволення заяви представника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відсутні, оскільки рішення станом на момент розгляду даної заяви набрало законної сили, а ті вимоги, які заявлені предстаником Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у заяві, фактично спричиняють зміну судового рішення, а тому вказана заява не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що питання вказане заявником у заяві про зміну способу виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 року може бути вирішено шляхом подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме заміни Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» та згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 10.05.2018 року № 286 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС у м. Києві».

Керуючись ст.ст.241, 242, 248, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зміну способу виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко