Рішення № 74449136, 30.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/1665/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1815 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1815, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018; визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася у період з 01.07.2015 по 01.03.2018 індексація грошового забезпечення відповідно до законодавства та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки при поданні відповідних рапортів.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки військова частина є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації доходів є Державний бюджет України, яким у 2016-2017 роках не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Зазначає, що матеріальна допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовця та правомірно у 2017 році виплачена позивачу в розмірі 50 %, оскільки виплачується в межах асигнувань, у відповідності до наявного фонду грошового забезпечення та з врахуванням обставин, які командир оцінює в межах повноважень за принципом дискреції.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А1815 з 01.07.2015 по теперішній час, про що свідчить довідка військової частини А1815 від 29.05.2018 № 530 (а.с. 33).

Як вбачається з копії довідки-витягу з розрахунково-платіжних відомостей щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовців військової частини А1815 від 31.03.2018 № 239 (а.с. 12-13), позивачу за період з липня по грудень 2015 року була нарахована і виплачена індексація та в грудні 2017 року виплачена матеріальна допомога в розмірі 3609,75 грн. (50%).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закону № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2 та 4 Закону № 1282-ХІІ, зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов’язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року – місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Отже, посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації, судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Як встановлено судом, позивачу за період з липня по грудень 2015 року була виплачена індексація, а з січня 2016 року по березень 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018; зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках; зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках, суд зазначає таке.

Згідно пункту 33.1 розділу ХХХІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 33.2 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260).

Пунктом 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 визначено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

З аналізу викладених норм слідує, що військовослужбовець має право на отримання матеріальної допомоги лише на підставі наказу командира військової частини за наявності відповідного фонду грошового забезпечення та у розмірі визначеному командиром.

Як вбачається з копії журналу реєстрації вихідних документів військової частини В1688 за № 2208, копії книги реєстрації рапортів військовослужбовців військової частини - пп В1688, копії витягу з наказу командира військової частини А1815 від 26.12.2017 № 169 (а.с. 28, 34-42), позивач 06.09.2016 звертався до відповідача з рапортом про надання матеріальної допомоги, за наслідками розгляду якого наказ не видавався, а за 2017 рік позивачу виплачено матеріальну допомогу в розмірі 50%.

Таким чином, оскільки в 2016 році наказ за результатами розгляду рапорту не виносився, а в 2017 році позивач отримав матеріальну допомогу, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках; зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 (50%) роках задоволенню не підлягають.

Водночас, враховуючи, що рапорт позивача у 2016 році не був розглянутий відповідачем, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача про виплату матеріальної допомоги від 06.09.2016.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А1815 (вул. Танкістів, с. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688) щодо невиплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, РНОКПП НОМЕР_1) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Зобов’язати військову частину А1815 (вул. Танкістів, с. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, РНОКПП НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1815 (вул. Танкістів, с. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, РНОКПП НОМЕР_1) про виплату матеріальної допомоги від 06.09.2016.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 червня 2018 року.

Суддя В.О. Непочатих